ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 серпня 2014 року № 826/8180/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва Головного Управління Державної казначейської служби України в м.Києві
про визнання протиправними дій, стягнення коштів
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, в якому просять суд визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо повернення судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 та ОСОБА_2; стягнути з Державного бюджету України кошти на користь ОСОБА_1 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі: 2566 грн.;стягнути з Державного бюджету України кошти на користь ОСОБА_2 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі: 2566 грн.
Ухвалою суду від 16 червня 2014 року залучено в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачі придбали у власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.
При оформленні договору купівлі-продажу вказаної квартири позивачами сплачено 5132, 00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості в рівних частинах , про що свідчать відповідні квитанції № N14zx46754 від 02.12.2013 року та № N14zx46672 від 02.12.2013 року.
Позивачі вважають, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна ним сплачувався безпідставно, оскільки ввони придбали житло вперше, а тому відповідно до вимог чинного законодавства не є платниками вищевказаного збору. Однак, після звернення із відповідною заявою, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва відмовило позивачам в поверненні їм помилково сплачену суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з наведеним, позивачі просять суд зобов'язати визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо повернення судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 та ОСОБА_2; стягнути з Державного бюджету України кошти на користь ОСОБА_1 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі: 2566 грн.;стягнути з Державного бюджету України кошти на користь ОСОБА_2 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі: 2566 грн.
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва в судовому засіданні та поданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечує. В обґрунтування незгоди з позовом зазначає, що позивачами до заяви про повернення коштів не надано документів, які б підтверджували придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового приміщення вперше, а також зазначило, що станом на день розгляду справи не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше.
Представники Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві у судове засідання 06.08.2014 року не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили, однак надійшли письмові заперечення проти позову, у яких, крім іншого, просять здійснювати розгляд справи у відсутність представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Зважаючи на не прибуття відповідача 2 в судове засідання 06.08.2014 року , суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/8180/14 в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані позивачами документи і матеріали, заслухавши їхнього представника Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м Києва пояснення та ознайомившись з письмовими запереченнями відповідача-2, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
03 грудня 2013 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстровано в реєстрі за № 2405.
Відповідно до умов цього договору загальна ціна придбаної позивачем квартири становила 513 191,00 грн.
Судом також встановлено, що перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири позивачі сплатили в рівних частинах збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від вартості придбаного ними житла, а саме: 5132, 00 грн., що підтверджується квитанціями № N14zx46754 від 02.12.2013 року та № N14zx46672 від 02.12.2013 року.
03 грудня 2013 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та одержала витяг про державну реєстрацію права власності № 24552995, , номер запису про право власності - 8613497.
03 грудня 2013 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та одержала витяг про державну реєстрацію права власності № 24556527 , номер запису про право власності - 8613497.
17 квітня 2014 року позивачі звернулися до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва щодо повернення сплаченого ними збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 5132,00 грн., надавши відповідний перелік документів, які підтверджують факт придбання ними квартири, реєстрацію права власності на нерухоме майно, сплату збору.
Однак, листами № 7291/04 та № 7292/04 від 05 травня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва відмовило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, посилалось на відсутність для цього правових підстав та відсутність підтвердження придбання позивачами квартири.
Відмови Управління Пенсійного фонду, які були вищезазначені і стала підставою для подальшого звернення позивачів до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України зайво сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" - платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетом і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають його вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що, об'єктом оподаткування для платників збору визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Відповідно до пункту 10 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» - на обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (надалі по тексту - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, який містить положення аналогічні за змістом положенням вищенаведених статей Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, та громадяни, які придбавають житло вперше.
Відповідно пункту 15-3 Порядку №1740 - нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Поряд з цим, станом на час придбання позивачами нерухомого майна, так само як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Зокрема, на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. При цьому, інформацією щодо прав власності на нерухоме майно - не володіє також і Пенсійний фонд України.
В той же час, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, Держава зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному ж випадку - всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Суд звертає увагу на те, що питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Нормами частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, за відсутності на даний час відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава, в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
При цьому, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
За таких обставин, саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, яким обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
В ході розгляду даної справи судом досліджено ряд письмових доказів, наданих суду на підтвердження позиції учасників адміністративного процесу з приводу заявленого позову.
Зокрема із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2013 року, вбачається, що в Державному реєстрі речових прав знайдено запис, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками, згідно договору купівлі-продажу двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1
Загалом, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачами - не надано, а судом - не здобуто.
Окрім зазначеного на підтвердження придбання житла вперше, позивачі надали суду довідку Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації (№52, № 53 від 16.05.2014 р.) про те , що позивачами право власності на приватні домоволодіння по м. малину та по Чоповицькій селищній раді не зареєстровано; довідки ПАТ "Державний ощадний банк України" (№ 72, № 73 від 21.05.2014 р.) про те, що позивачам житлові чеки не видавались.
За наведених обставин, суд приходить до переконання, що позивачі дійсно вперше придбали житло (за договором купівлі-продажу від 23.12.2013 року) та при оформленні документів безпідставно (помилково) сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ними майна.
Відтак, позивачі мають право на повернення суми сплаченого ними збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Органи стягнення, у відповідності до пункту 39 статті 2 Бюджетного кодексу України - органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету. Постановою КМУ "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" від 16 лютого 2011 року №106, Пенсійний фонд України зазначено в переліку органів, що контролюють справляння надходжень бюджету при купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за №291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачено помилково, то за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, - суд приходить до висновку, що сплачені ними при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла кошти (5132 грн.) - підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Поряд з цим таке повернення коштів - може відбуватись лише за дотримання ряду умов, визначених чинним законодавством.
Так, на даний час, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії, - визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288, з змінами і доповненнями (надалі по тексту - Порядок №226) .
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до пп. З п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ від 03.08.2011 №845 встановлено, що безспірне коштів державного та місцевого бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Стаття 71 Кодексу адміністративного кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
3. Стягнути з Державного бюджету України кошти:
- на користь ОСОБА_1 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі: 2566 (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень;
- на користь ОСОБА_2 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі: 2566 (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 91,35 (дев'яносто одна гривня 35 коп. ) судового збору.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 91,35 (дев'яносто одна гривня 35 коп. ) судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа