ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2014 року 11:54 № 826/7418/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Федоровій О.В. за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Корнієнка В.І., третьої особи 1,2 - ОСОБА_2, третьої особи 3 - Мельникової М.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4
до Ради суддів України
треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державна судова адміністрація України, -
про визнання протиправними та скасування рішень, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Ради суддів України (далі - відповідач) від 25 квітня 2014 р. № 16 «Про призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Державної судової адміністрації України» в частині призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Державної судової адміністрації України та його звільнення з посади заступника Голови Державної судової адміністрації України та рішення Ради суддів України від 25 травня 2014 р. «Про призначення ОСОБА_6 на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України».
Під час розгляду вказаної справи до участі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_5 (далі - третя особа 1), ОСОБА_6 (далі - третя особа 2), Державну судову адміністрацію України (далі - третя особа 3).
В судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що оскаржувані рішення є протиправними, прийнятими з порушенням положень чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Зокрема, відповідачем починаючи з лютого 2014 року по квітень 2014 рік питання щодо призначення Голови Державної судової адміністрації України протиправно до порядку денного засідання Ради суддів України 25 квітня 2014 року внесене не було. Через це позивач не знав і не міг знати про те, що на цьому засіданні розглядатиметься згадане питання, тож не зміг скористатися своїм правом доступу до державної служби, правом обиратися на цю посаду. Більше того, усупереч положенням законодавства, підготовка розгляду питання про обрання Голови Державної судової адміністрації України (відібрання заяв, підготовка до їх винесення на засідання) здійснювалась таємно від позивача та інших громадян.
Аналогічні обставини існували і при призначені заступника Голови Державної судової адміністрації України.
Вказані дії, на думку позивача, зумовили прийняття оспорюваних рішень від 25 квітня 2014 р. № 16 та від 23 травня 2014 року з порушенням процедури щодо призначення Голови Державної судової адміністрації України, заступника Голови Державної судової адміністрації України, а відтак - до порушення права Позивача претендувати на зайняття цих посад.
Окрім цього, як зазначає позивач, із повідомлень засобів масової інформації йому стало відомо, що прийняття рішення про призначення Голови Державної судової адміністрації України, рішення по кандидатурах, що подали заяви, приймалося в окремій кімнаті, що суперечить приписам пункту 5.1 Положення про Раду суддів України, а відтак не відповідає засадам діяльності Ради суддів України, визначених пунктом 1.3 цього Положення.
Позивач також звертає увагу, що оскаржувані рішення прийнято під головуванням ОСОБА_9, який на той час досяг 65 років (ІНФОРМАЦІЯ_1) та не мав права перебувати на посаді члена Ради суддів України.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, в своє обґрунтування посилався на те, що Рада суддів України при розгляді та вирішення кола питань, які оскаржуються позивачем, діяла в порядку, в межах повноважень, строків та у спосіб визначений Положенням про Раду суддів України, а відсутність окремо зазначеного питання про призначення Голови Державної судової адміністрації України та його заступника в орієнтованому порядку денному засідань Ради суддів України не суперечить чинному законодавству і не порушує законодавчо встановлену процедуру.
Окрім цього, позивач зазначає, що Голова Ради суддів України ОСОБА_9, який брав участь у роботі Ради суддів України не порушував вимоги статті 102 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також інші приписи Конституції України, цього Закону України та Положення, оскільки така діяльність не є повноваженнями зі здійснення правосуддя.
Представники третіх осіб 1, 2, 3 проти задоволення адміністративного позову заперечували та просили відмовити в його задоволені.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
25 квітня 2014 року Радою суддів України прийнято рішення № 16 яким ОСОБА_5 призначено на посаду Голови Державної судової адміністрації України та звільнено з посади заступника Голови Державної судової адміністрації України.
На підставі вказаного рішення наказом Державної судової адміністрації України № 188/к від 28 квітня 2014 року, ОСОБА_5 приступив до робити на вказаній посаді.
Окрім цього, 23 травня 2014 року Радою суддів України прийнято рішення № 32 про призначення ОСОБА_6 на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України, про що 04 червня 2014 року Державною судовою адміністрацією України прийнято відповідний наказ за № 277/к.
Незгода з рішеннями відповідача щодо прийняття рішень Радою суддів України про призначення на посаду Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_5 та заступника Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_6 обумовила звернення позивача з адміністративним позовом до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_4, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України 22.10.2010 №12 (далі - Положення № 12) Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України.
Пунктом шостим вказаного Положення № 12 передбачено, що ДСА України очолює Голова, якій призначається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України.
Голова ДСА України не має права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку.
Голова ДСА України має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Радою суддів України за поданням Голови ДСА України.
Відповідно до ч. 4 ст. 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються цим Законом та положенням про Раду суддів України, яке затверджується з'їздом суддів України.
Згідно пп. 1.1 Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з'їздом суддів України 16 вересня 2010 року ( далі - Положення) (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) Рада суддів України (далі - Рада) в період між з'їздами суддів України є вищим органом суддівського самоврядування.
Відповідно до пп. 3.1. Положення Рада в період між з'їздами суддів організовує виконання рішень з'їзду, а також здійснює контроль за їх виконанням, приймає рішення про скликання з'їзду суддів.
Згідно пп. 3.2. Рада вирішує питання внутрішньої діяльності судів, а також інші питання, віднесені законом до її компетенції, зокрема: призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників.
Підпунктом 4.1 вказаного Положення роботу Ради організовують голова та секретар.
Відповідно до пп. 4.2 Положення Голова Ради:
- здійснює безпосереднє керівництво роботою Ради;
- скликає засідання Ради;
- визначає орієнтовний порядок денний засідань Ради;
- доручає членам Ради підготовку питань для розгляду на її засіданні;
- має право витребовувати матеріали, необхідні для підготовки та проведення засідань Ради;
- видає відповідні розпорядження з питань організації діяльності Ради;
- представляє Раду у відносинах з іншими органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами.
Згідно пп. 4.5 Положення засідання Ради скликається її головою, а у разі його відсутності - заступником голови Ради або на вимогу не менш як третини членів Ради у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.
У випадку необхідності вжиття невідкладних заходів щодо організаційного, матеріально-технічного, фінансового і кадрового забезпечення судів проведення засідання Ради можуть ініціювати Голова Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, а також голови вищих спеціалізованих судів.
Відповідно до пп. 4.6 - 4.12 Положення питання на розгляд Ради можуть вноситись її головою та членами Ради.
Члени Ради можуть ініціювати внесення питання на розгляд за дорученням конференцій або рад суддів, зборів суддів або за власною ініціативою. Питання мають бути актуальними для суддів всіх юрисдикцій та не відноситись до компетенції інших органів суддівського самоврядування.
Для внесення питань на розгляд Ради на ім'я її голови подається доповідна записка, у якій викладається суть питання, його обґрунтування, додаються матеріали, необхідні для розгляду та перелік нормативних актів, що регулюють зазначене питання.
Доповідна записка повинна містити перелік осіб, яких пропонується запросити для обговорення.
Якщо питання, що пропонується розглянути на засіданні Ради, стосується повноважень державних органів, у доповідній записці викладається їх позиція з цього питання.
Доповідна записка з відповідними вказівками голови Ради щодо порядку денного, дати, часу проведення засідання Ради і переліку осіб, які запрошуються на засідання, передається секретарю Ради.
Матеріали, які підлягають розгляду Радою, передаються секретареві Ради у друкованому та електронному вигляді не пізніше ніж за десять робочих днів до засідання Ради.
Порядок денний засідання Ради складається її секретарем і затверджується головою Ради.
Порядок денний повинен містити: місце, дату і час початку засідання Ради, перелік питань, внесених на розгляд, прізвища доповідачів, а також перелік осіб, запрошених на засідання.
Матеріали для розгляду Радою передаються поштовим або електронним зв'язком членам Ради і запрошеним особам її секретарем одночасно з повідомленням про порядок денний та дату засідання.
Відповідно до п. 5 Положення рішення Ради приймається більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.
Прийняте рішення підписується головуючим на її засіданні.
Рішення Ради, прийняті в межах визначених законодавством повноважень, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення може бути скасовано з'їздом суддів України.
Аналогічні норми містить і ст. 127 Закону № 2453-VI.
Як вбачається з матеріалів вказаної справи, позивачем оскаржуються рішення про призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Державної судової адміністрації України та ОСОБА_6 на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України.
Вказані рішення було прийнято на засіданнях Ради суддів України, що відбулися 25 квітня 2014 року та 23 травня 2014 року відповідно.
Зокрема, рішення про призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Державної судової адміністрації України та звільнення його з посади заступника Державної судової адміністрації України було прийнято за результатами розгляду Радою суддів України заяв третьої особи 1 поданих на її засіданні 25.04.2014 року (вх. № 9рс-153/2014, № 9рс-155/2014).
При цьому, рішення про призначення ОСОБА_6 на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України було прийнято відповідачем за результатами розгляду подання Голови Державної судової адміністрації України від 21.05.2014 року № 7-2554/14 та заяви третьої особи 2, зареєстрованої Радою суддів України 23.05.2014 року (вх. № 213/2014).
Також судом встановлено, що питання про обрання Голови Державної судової адміністрації України та його заступника були додатково включені до порядку денного у відповідності до п. 4.15 вказаного вище Положення, за які було проголосовано членами Ради суддів України.
Результати голосування по вказаним кандидатам позивачем не заперечувалися.
У той же час, при вирішення вказаної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Таким чином, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.
В спірних правовідносинах, на думку позивача, є порушеними його права на доступ до державної служби та щодо обрання (призначення) у зв'язку із цим на певну посаду.
Проте, суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_4, будучи обізнаним про наявність вакантної посади Голови Державної судової адміністрації України упродовж майже трьох місяців, жодних дій пов'язаних з реалізацією свого права не вчинив, а його кандидатура Радою суддів України не розглядалася. Відсутні також і докази вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію права позивача на призначення його на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України.
Окрім цього, обставини, які б перешкоджали позивачу реалізувати таке право внаслідок дій відповідача, судом під час розгляду справи не встановлено.
За вказаних обставин, суд вважає, що право позивача, пов'язане з доступом до державної служби та право бути обраним на посаду Голови Державної судової адміністрації України чи його заступника порушено не було.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.08.2014 р.