ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 серпня 2014 року № 826/8251/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом АБРО Індастріз, Інк (ABRO Industries Inc)
до Державної служби інтелектуальної власності України
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Український інститут промислової власності», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТЕНТ»
провизнання незаконним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось АБРО Індастріз, Інк (ABRO Industries Inc) (далі - АБРО Індастріз, Інк, позивач) з адміністративним позовом до Державної cлужби інтелектуальної власності України (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про реєстрацію знака для товарів та послуг ABRO за заявкою № m 2012 18286 від 22 жовтня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОПАТЕНТ» (місцезнаходження: 61052, Харківська обл., м. Харків, Жовтневий район, пр-т. Сімферопольський, буд. 6).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позначення ABRO за заявкою № m 2012 18286 від 22 жовтня 2012 року, заявлене на реєстрацію на ім'я ТОВ «АВТОПАТЕНТ», є схожим із знаками, раніше зареєстрованими в Україні на ім'я позивача. А відтак, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для надання висновку про відповідність позначення ABRO умовам надання правової охорони відносно частини товарів та послуг.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуваний висновок прийнятий на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог не надали.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 15 липня 2014 року представників відповідача та третіх осіб, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У жовтні 2012 року ТОВ «Автопатент» звернулось до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» із заявкою № m 2012 18286 щодо реєстрації знаку для товарів і послуг в Україні (датою подання заявки є 22 жовтня 2012 року).
20 лютого 2013 року позивачем було подано заперечення проти реєстрації торговельної марки ABRO (словесна) за заявкою № m 2012 18286 від 22 жовтня 2012 року на ім'я ТОВ «АВТОПАТЕНТ».
18 квітня 2013 року ТОВ «Автопатент» було повідомлене про необхідність подання переліку документів для проведення експертизи.
25 квітня 2013 року Державним підприємством «Український інститут промислової власності» надано висновок про відповідність позначення умовам наданої правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який було затверджено рішенням Державної службою інтелектуальної власності України за № 11786/3
Незгода з вказаними рішенням обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами АБРО Індастріз, Інк, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак) в Україні регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-XII (далі - Закон № 3689-XII).
Умови надання правової охорони передбачені статтею 5 Закону № 3689-XII, відповідно до якої правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону.
Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.
Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.
Статтею 6 Закону № 3689-XII передбачені підстави для відмови в наданні правової охорони.
Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:
- державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);
- офіційні назви держав;
- емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
- офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;
- нагороди та інші відзнаки.
Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою (частина перша статті 6 вказаного Закону).
Відповідно до частиною 3 статті 6 Закону № 3689-XII згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:
- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.
Частиною третьою статті 6 Закону № 3689-XII передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:
- знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;
- кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;
- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.
Відповідно до частинами 1 та 3 ст. 7 Закону № 3689-XII особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. Заявка повинна стосуватися одного знака.
Згідно частиною 4 ст. 7 Закону № 3689-XII заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП.
У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу (частина 5 статті 7 № 3689-XII).
Згідно із частиною 6 статті 7 № 3689-XII якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний:
- заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить;
- подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності (частина 7 статті 7 № 3689-XII).
Відповідно до частини 8 статті 7 Закону № 3689-XII за подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання
Датою подання заявки, відповідно до частини 1 статті 8, є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні:
- клопотання у довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою;
- відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;
- достатньо чітке зображення позначення, що заявляється;
- перелік товарів і послуг, для яких заявляється знак.
Частинами другою та третьою статті Закону № 3689-XII передбачено, що дата подання заявки встановлюється згідно з пунктами 10 та 11 статті 10 цього Закону. Після встановлення дати подання заявки будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 3689-XII, якою регулюється проведення експертизи заявки, встановлено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 3689-XII кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.
Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця.
Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення закладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи (частина 8 статті 10 Закону № 3689-XII).
Згідно частини 8 статті 10 Закону № 3689-XII будь-яка особа може подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом.
За подання заперечення сплачується збір.
Заперечення розглядається, якщо воно одержане закладом експертизи не пізніше ніж за 5 днів до дати прийняття Установою рішення за заявкою.
Заклад експертизи надсилає копію заперечення заявнику.
Заявник вправі повідомити заклад експертизи про своє ставлення до заперечення протягом двох місяців від дати його одержання. Він може спростувати заперечення і залишити заявку без змін, внести до заявки зміни або відкликати її.
Результати розгляду заперечення відображаються в рішенні Установи за заявкою. Копія цього рішення надсилається подавцю заперечення.
Відповідно до частини 16 статті 10 Закону № 3689-XII якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації знака.
Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою.
З правового аналізу наведених правових вбачається, що у процедурі реєстрації знака для товарів і послуг Державна служба інтелектуальної власності України виконує виключно технічні функції по затвердженню висновків експертизи, а характер прийнятого рішення (про реєстрацію знака для товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака) залежить від результатів експертизи, проведеної закладом експертизи. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не передбачає можливості для відповідача приймати рішення щодо реєстрації знака для товарів і послуг на власний розсуд без врахування результатів експертизи.
Таким чином, Державна служба інтелектуальної власності України на підставі висновку експертизи зобов'язана прийняти одне із рішень щодо реєстрації знака для товарів і послуг, передбачених Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Як встановлено судом, 22 жовтня 2012 року ТОВ «Автопатент» звернулось до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» із заявкою № m 2012 18286 щодо реєстрації знаку для товарів і послуг в Україні.
Повідомленнями від 31 жовтня 2012 року № 33827/3 та № 33828/3 ТОВ «Автопатент» було повідомлене про необхідність зазначити повне ім'я або найменування адресата, а також подати документ про сплату судового збору за подання заявки.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги були виконані ТОВ «Автопатент», що підтверджується наявними в матеріалах справи листами від 13 листопада 2013 року за вих. № 004/13-2012 та від 12 листопада 2012 року за вих. № 003/11-2012.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявка була подана з дотриманням вимог статті 7 Закону № 3689-XII.
Скориставшись правом, передбаченим пунктом 8 статті 10 Закону № 3689-XII позивачем було подано заперечення від 20 лютого 2013 року проти реєстрації торговельної марки ABRO (словесна) за заявкою № m 2012 18286 від 22 жовтня 2012 року на ім'я ТОВ «АВТОПАТЕНТ».
Подані заперечення ґрунтувалися на тій обставині, що позначення ABRO за заявкою № m 2012 18286 від 22 жовтня 2012 року, заявлене на реєстрацію на ім'я ТОВ «АВТОПАТЕНТ», є схожим із знаками, раніше зареєстрованими в Україні на ім'я позивача.
25 квітня 2014 року Державним підприємством «Український інститут промислової власності» надано висновок про відповідність позначення умовам наданої правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, відповідно до якого за результатами кваліфікаційної експертизи було встановлено, що заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони відносно частини товарів і послуг, у зв'язку із чим 05 серпня 2013 року ТОВ «Автопатент» було повідомлене про можливу відмову у реєстрації знака відносно частини товарів і/або послуг.
Вказаний висновок було затверджено Рішенням відповідача 25 квітня 2014 року за № 11786/3.
У той же час, при вирішенні вказаної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 04.03.94 р. № 3032/46, наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116 (в редакції наказу Державного патентного відомства України від 20 серпня 1997 р. № 72) затверджено Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (далі - Правила).
Пунктом 4.3 цих Правил регулюються питання проведення експертизи заявки по суті позначення, що заявлено на реєстрацію, зокрема, питання відмови в реєстрації знака з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Пунктом 4.3.1.9 Правил встановлено, що до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.
Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.
Відповідно до підпункту "а" пункту 4.3.2.1 Правил згідно з пунктом 3 статті 6 Закону не реєструються як знак позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і/або послуг.
Пункти 4.3.2.4 - 4.3.2.6 Правил регулюють питання проведення пошуку тотожних або схожих позначень.
Позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах.
Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.
При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: провести пошук тотожних або схожих позначень; визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.
Серед позначень, зазначених в пунктах 4.3.2.1 "а", "б", "в", 4.3.2.2 "а" Правил, пошук здійснюється відносно тих позначень, які мають більш ранній пріоритет.
Встановлення однорідності товарів або товарів і послуг. Для позначення, заявленого як знак, щодо якого проводиться експертиза по суті, і виявлених зареєстрованих та заявлених на реєстрацію знаків з більш раннім пріоритетом встановлюється однорідність товарів або товарів і послуг.
При встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.
Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.
Визначення схожості словесних позначень. Словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи.
При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що для вирішення питання щодо реєстрації знаків позначення, які є тотожними або схожими зі знаками настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг, необхідним є дослідження роду товарів, їх призначення, виду матеріалу, з якого товари виготовлені, умови та канали збуту товарів, коло споживачів.
01 червня 2000 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1762-III «Про приєднання України до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків».
Вказана класифікації використовується для реєстрації торгових марок. Кожна країна учасниця цієї угоди повинна використовувати МКТП як основну або допоміжну класифікацію.
Окрім цього, відповідно до Закон України від 13 жовтня 1995 року 380/95-ВР ратифіковано Договір про закони щодо товарних знаків.
Статтею 9 цієї угоди передбачено, що 1) [Зазначення товарів та/або послуг] Кожна реєстрація та будь-яка публікація, яка здійснена відомством стосовно заявки або реєстрації, яка містить зазначення товарів та/або послуг, вказує назву цих товарів та/або послуг, згрупованих по класах Ніццької класифікації, при цьому кожній групі повинен передувати номер класу даної Класифікації, до якого відноситься група товарів або послуг.
(2) [Товари чи послуги, які стосуються одного й того ж класу або до різних класів] а) Товари або послуги не можуть вважатися подібними на тій підставі, що в будь-якій реєстрації чи публікації, здійсненій відомством, вони фігурують в одному й тому ж класі Ніццької класифікації.
b) Товари чи послуги не можуть вважатися відмінними одні від одних на тій підставі, що в будь-якій реєстрації чи публікації, здійсненій відомством, вони фігурують у різних класах Ніццької класифікації.
Таким чином, спорідненість товарів не залежить від віднесення їх до певного класу МКТП.
Судом встановлено, що висновком № 11786/3 про відповідність позначення умовам наданої правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи третій особі було надано правову охорону позначенню «АВRO» для товарів 03 класу МКТП.
Водночас, до 03 класу МКТП відносяться вибілювальні препарати та інші речовини для прання; чистильні, лискувальні, знежирювальні та абразивні препарати; мило; парфуми, ефірні олії, косметика, лосьйони для волосся; зубні порошки і пасти.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно наданих позивачем копій бібліографічних даних свідоцтв на знак для товарів і послуг № 24413 від 15.04.2002 року, останній є власником товарів з позначенням «АВRO», в тому числі і класу товарів 03 вказаної торгової марки, що використовується на ринку автохімії та автокосметики. В той час, як третій особі надано правову охорону товарів з позначенням «АВRO» який третя особа має використовувати товар на ринку побутової хімії.
Вказане свідчить про те, що товар третьої особи і товар позивача не використовуються в промисловості для тих же цілей. Водночас, суд звертає увагу, що канали збуту обох товарів також є не однаковими, оскільки позивач реалізує свій товар на ринку автохімії та автокосметики, в той же час і третя особа здійснює реалізацію свого товару на ринку побутової хімії, що в свою чергу свідчить що канали збуту позивача товар не можуть пересікатися з каналами збуту товару третьої особи з огляду на індивідуальну специфіку цих товарів.
А тому, за вказаних обставин, суд не бере до уваги доводи позивача щодо тотожності та схожості товарів позивача та заявлених третьою особою.
Окрім цього, суд звертає увагу, що третьою особою з заявкою було подано перелік товарів та/або послуг за класами 02, 03, 04, втім Державним підприємством «Український інститут промислової власності» третій особі за результатами розгляду вказаної заявки було надіслано повідомлення від 05.08.2013 року (вих. 26329/3) про можливу відмову в реєстрації знака відносно частини товарів і послуг, а саме:
- заявлене словесне позначення відносно всіх товарів 02, 04 класів МКТП та частини товарів 03 класу МКТП, які можна віднести до узагальнюючих понять: «чистильні, лискувальні, знежирювальні та абразивні препарати; мила, препарати для прання; косметичні препарати для транспортних засобів;» які зазначені у наведеному в матеріалах заявки переліку товарів і послуг:
- є таким, що може ввести в оману щодо товару (належності його іншому виробнику). Фірма АБРО Індастріз, Інк., США, виробляє такі ж самі товари під тотожними та схожими позначеннями, які зареєстровані на Україні;
- є схожим настільки, що його можна сплутати з словесними знаками відповідно «ABRO», «ABRO», «ABRO MASTERS», «ABRO PLATINUM» раніше зареєстрованими в Україні на ім'я фірми АБРО Індастріз, Інк., США (свідоцтва України відповідно за №24413 від 15.04.2002, №163258 від 12.11.2012, №163616 від 12.11.2012 та №163617 від 12.11.2012, заявки №99020312 від 05.02.1999, №т201115109 від 26.09.2011, №т201201019 від 25.01.2012 та №т201201020 від 25.01.2012 відповідно) щодо таких самих та споріднених товарів.
Враховуючи викладене, на ім'я третьої особи було надано правову охорону в якості знака для товарів і послуг лише відносно частини заявлених товарів 03 класу МКТП.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію знака для товарів та послуг ABRO за заявкою № m 2012 18286 від 22 жовтня 2012 року відповідає умовам надання правової охорони, встановленим статтею 5 Закону № 3689-XII, є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.
За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову АБРО Індастріз, Інк (ABRO Industries Inc) відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко