ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 серпня 2014 року 09:00 № 826/8453/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді Шулежка В.П.,
судді Іщука І.О.,
судді Погрібніченка І.М.,
при секретарі Пасічнюк С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника начальника управління Служби безпеки України у Луганській області полковника ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, за участю третіх осіб - Служби безпеки України, управління Служби безпеки України у Луганській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся заступник начальника управління Служби безпеки України у Луганській області полковник ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, за участю третіх осіб - Служби безпеки України, управління Служби безпеки України у Луганській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження №42608659 від 02.06.2014р.; зобов'язати Державну виконавчу службу України (державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2) відновити виконавче провадження №42608659 та зобов'язати боржника (Службу безпеки України) виконати постанову Окружною адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014р. (Виконавчий лист від 05.03.2014р., виданий Окружним адміністративним судом м. Києва за вищевказаною постановою суду по справі №826/19934/13-а) у відповідності до виконавчого документу та резолютивної частини судового рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження без перевірки фактичного виконання судового рішення, всупереч тій обставині, що судове рішення виконано не було, а отже вказана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, а виконавче провадження повинно бути поновлено.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, проте письмових заперечень чи пояснень суду не надав.
Представники Служби безпеки України проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.
Представник управління Служби безпеки України у Луганській області у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/19934/13-а від 12.02.2014р. (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2013р. про виправлення описки) позовні вимоги полковника ОСОБА_1 до Служби безпеки України, УРОС Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Луганській області позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії посадових осіб Служби безпеки України, Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Луганській області щодо непризначення ОСОБА_1 на рівну (або нижчу, але не більше ніж на одну ступінь) посаду, звільнення його з військової служби та виключення зі списків особового складу; визнано протиправним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України «По особовому складу» від 30.09.2013р. № 1152-ОС; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області «По особовому складу» від 20.11.2013р. № 601-ОС; поновлено полковника ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 10.12.2013 р.; стягнуто з Управління Служби безпеки України в Луганській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу по 12.02.2013р.
Вказаним рішенням суду допущено до негайного виконання дане рішення суду в частині поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України та виплати йому середнього заробітку за один місяць.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. у справі №826/19934/13-а залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014р.
В подальшому Окружним адміністративним судом міста Києва виданий виконавчий лист від 05.03.2014р. про примусове виконання рішення.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42608659 від 20.03.2014р.
Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника - Службу безпеки України негайно виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в добровільному порядку та попереджено, що в іншому разі рішення суду буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Державним виконавцем також надіслано вимогу від 24.04.2014р. щодо виконання Службою безпеки України рішення суду про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі в органах СБУ з 10.12.2013р.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, наказом Голови Служби безпеки України від 12.05.2014р. №967-ос наказ Голови Служби безпеки України від 30.09.2013р. №1152-ос в частині звільнення позивача з військової служби, а також наказ начальника УСБУ в Луганській області від 20.11.2013р. №601-ос в частині виключення позивача зі списків особового складу скасовані. Також цим наказом визначено «вважати полковника ОСОБА_1 таким, що перебуває у розпорядженні начальника УСБУ в Луганській області по посаді заступника начальника управління зі збереженням розмірів раніше встановлених надбавок».
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 від 02.06.2014р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/19934/13-а виданого 05.03.2013р. Окружним адміністративним судом міста Києва у зв'язку фактичним виконанням судового рішення і поновленням полковника ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606- ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, для забезпечення виконання судового рішення державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Відповідно до п. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Норми ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав, з яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Згідно ч.1, 2 ст.2 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Статтею 19 зазначеного закону визначено, що кадри Служби безпеки України складають, зокрема, співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.
Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно абз.1, 2, 4 п.4.9. Інструкції, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (п.48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку.
Як встановлено судом, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження ВП №42608659 від 20.03.2014р. з виконання виконавчого листа № 826/19934/13-а від 05.03.2014 року про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 10.12.2013 року.
Доказів оскарження вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження № 42608659 від 20.03.2014р. позивачем надано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2014 року, Службою безпеки України видано наказ від 12.05.2014 року № 967-ОС, яким постановлено вважати таким, що перебуває у розпорядженні начальника УСБУ в Луганській області полковника ОСОБА_1 (П-599662) на посаді заступника начальника управління (полковник) зі збереженням розмірів раніше встановлених надбавок, доплати та преміювання згідно з Інструкцією про грошове зобов'язання та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 35/ДСК-2008 року, з 02.02.2013 року.
Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/19934/13-а від 12.02.2014р. щодо поновлення ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 10.12.2013 р. виконано, оскільки як вбачається з вищенаведеного у розумінні законодавства про проходження військової служби військовослужбовцями позивача поновлено на військовій службі в органах Служби безпеки України, про що свідчить виданий наказ від 12.05.2014 року № 967-ОС.
Відповідно до статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження №42608659 від 02.06.2014р. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, тому є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
У задоволенні адміністративного позову заступника начальника управління Служби безпеки України у Луганській області полковника ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя В.П. Шулежко
Суддя І.О. Іщук
Суддя І.М. Погрібніченко