ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2014 року 12:23 № 2а-7947/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Федоровій О.В., за участю представників: позивача - Нижник О.М., відповідача - Вакуленко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
доНаціональної комісії з цінних паперів та фондового ринку
провизнання протиправною та скасування постанови від 31 травня 2012 року № 313-ЦА-КП-З, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року у адміністративній справі № 2а-7947/12/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк», позивач) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі -НКЦПФР або Комісія) про визнання протиправною та скасування постанови від 31 травня 2012 року № 313-ЦА-КП-З у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України 10 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року справу № 2а-7947/12/2670 прийнято до провадження суддею Погрібніченком І.М.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що грубо порушує права та інтереси ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк», а тому підлягає скасуванню.
Зокрема, позивачем було зазначено, що в його діях, як зберігача відсутній склад правопорушення, оскільки він діяв в межах чинного законодавства, що регулює депозитарну діяльність, та безпосередньо на виконання вказівок самих розпорядників рахунків Компаній (про те, що директори мають право діяти тільки за письмовими вказівками всіх акціонерів депонентів), які зазначені в розпорядженнях на зміну реквізитів анкет рахунків у цінних паперах, в анкетах рахунків в цінних паперах та в анкетах розпорядників рахунку.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) зареєстроване 19 березня 1992 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 1 224 105 0038 006727.
11 травня 2012 pоку уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового відносно ПАТ «КБ «Приватбанк» було винесено постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.
31 травня 2012 р. уповноваженою особою НКЦБФР було винесено постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 313-ЦА-КП-3.
Відповідно до вказаної постанови зберігач порушив п. 23 глави 2 розділу II Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, затверджених рішенням Комісії від 26 травня 2006 року № 349, в частині невиконання п. 9 глави 2 розділу V Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 року № 999, а саме: зберігачем під час розгляду пакетів документів для внесення змін до кет рахунків у цінних паперах від 19 березня 2012 року та від 17 квітня 2012 року порушено порядок здійснення депозитарних операцій щодо не перевірки документів (сертифікатів про реєстрацію від 18 серпня 2011 року, письмових рішень директорів від 12 грудня 2011 року) депонентів - ТЕТРЕНД ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД/ACRETREND HOLDINGS LIMITED, МІНТ ДАТА ЛДІНГЗ ЛІМІТЕД/MINT DATA HOLDINGS LIMITED. СТРЕТТОНВЕЙ ТРЕЙДЕРЗ ЕНД КОНСАЛТАНС ЛІМІТЕД/ STRETTONWEY TRADERS & CONSULTANS LIMITED ( далі - Депоненти), які містили підстави для проведення депозитарних операцій.
Незгода з вказаною постановою обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні регулюються Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року № 448/96-ВР (далі - Закон № 448/96-ВР) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Згідно ст. 2 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема, дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 448/96-ВР основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, є:
1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;
3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування;
4) захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;
5) сприяння розвитку ринку цінних паперів;
6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення
Згідно п. 13 ст. 8 вказаного Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативні акти.
Пунктом 23 глави 2 розділу II Ліцензійних умов, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року № 349 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності», передбачено, що ліцензіат зобов'язаний дотримуватись, зокрема, нормативно-правового акту Комісії, що регулює питання здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності.
Відповідно до статей 3 та 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 6, 14 та 17 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та з метою вдосконалення основних понять, правил і вимог до здійснення депозитарної діяльності у Національній депозитарній системі України Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (правонаступником якої є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку) рішенням № 999 від 17 жовтня 2006 р. затвердила Положення про депозитарну діяльність (далі - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 9 глави 2 розділу V Положення, зокрема, визначено, що порядок здійснення кожної депозитарної операції передбачає перевірку розпорядження на правильність складання та відповідність внутрішнім документам депозитарної установи і перевірку відповідних документів, які підтверджують наявність підстав для проведення депозитарних операцій (ці документи перевіряються на відповідність до інформації, наведеної у розпорядженні, до якого вони додаються, на відповідність їх оформлення вимогам законодавства).
Розділом III Положення встановлено загальний перелік функцій депозитарних установ, а саме: зберігання цінних паперів; обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та обслуговування операцій емітента щодо випущення ним цінних паперів (п. 1 цього розділу).
Пунктом 3 Розділу 3 Положення визначено, що для виконання таких функцій депозитарні установи здійснюють адміністративні операції.
Однією з адміністративних операцій згідно із пп. 3 п. 3 Розділу III Положення є внесення змін в анкети рахунку в цінних паперах.
Відповідно до п. 7 Глави 2 Розділу V Положення розпорядження та відповідні документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення депозитарних операцій депозитарними установами, повинні повністю розкривати зміст виконання операцій за рахунками в цінних паперах та відповідати вимогам законодавства. Якщо розпорядження та документи не містять усіх необхідних даних для виконання депозитарних операцій, депозитарна установа має право вимагати надання необхідної інформації.
Пунктом 9 глави 2 розділу V Положення визначено, що порядок здійснення кожної депозитарної операції передбачає перевірку розпорядження на правильність складання та відповідність внутрішнім документам депозитарної установи і перевірку відповідних документів, які підтверджують наявність підстав для проведення депозитарних операцій (ці документи перевіряються на відповідність до інформації, наведеної у розпорядженні, до якого вони додаються, на відповідність їх оформлення вимогам законодавства).
Системний аналіз наведених норм Положення про депозитарну діяльність дає підстави дійти висновку, що зберігачу надано право перевіряти документи та вимагати надання інформації на відповідність їх наведеному у розпорядженні. При цьому, якщо розпорядження та документи не містять усіх необхідних даних для виконання депозитарних операцій, відповідно до абзацу 11 пункту 9 глави 2 розділу V Положення № 999 це є підставою для відмови депозитарною установою в узятті до виконання розпорядження.
Згідно із абз. 2 п. 2 Глави 2 Розділу V Положення розпорядження, якщо ініціатором депозитарної операції виступає депонент, або керуючий його рахунком, або клієнт, чи керуючий його рахунком, підписується розпорядником рахунку в цінних паперах відповідно до наданих йому повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою проведення депозитарних операцій, а саме: зміни реквізитів рахунку у цінних паперах, Депонентами - АКРЕТРЕНД ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД/ ACRETREND HOLDINGS LIMITED, МІНТ ДАТА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД/ MPNT DATA HOLDINGS LIMITED, СТРЕТТОНВЕЙ ТРЕЙДЕРЗ ЕНД КОНСАЛТАНС ЛІМІТЕД/ STRETTONWEY TRADERS & CONSULTANS LIMITED 19.03.2012 року було надіслано зберігачу - ПАТ «КБ «Приватбанк» пакет документів.
Як вбачається з матеріалів справи, у розпорядженнях на зміну реквізитів анкети рахунку у цінних паперах зазначено, що підставою для зміни реквізитів є письмові Рішення директорів.
Згідно із п. с) письмових Рішень директорів запропоновано Компанії змінити розпорядників рахунків у цінних паперах та оновити відповідні реквізити, що містяться в документах ПАТ КБ «Приватбанк».
У примітках розпорядження на зміну реквізитів анкети рахунку у цінних паперах, в п. 7 анкет рахунків у цінних паперах та в п. 1.12. кожної анкети розпорядника рахунком у цінних паперах зазначено, що директори (розпорядники рахунком) мають право діяти лише за письмовими вказівками всіх акціонерів депонента.
За результатами розгляду поданих документів, зберігачем - ПАТ «КБ «Приватбанк» вказані зміни не здійснено, посилаючись на недоліки у вказаних документах.
Зокрема, підставою для відмови в проведенні депозитарних операцій за пакетом документів від 19.03.2012 року стало те, що письмові рішення директорів від 12.12.2011р., які надані зберігачу містили посилання на письмову вказівку всіх акціонерів щодо дій директорів Компаній по зміні реквізитів рахунка в цінних паперах, але зберігачу ці вказівки не надавались, не зважаючи на те, що в наданих розпорядженнях на зміну реквізитів анкет рахунків у цінних паперах, в анкетах рахунків в цінних паперах та в анкетах розпорядників рахунку самими Компаніями було вказано, що директори мають право діяти тільки за письмовими вказівками всіх акціонерів депонента. Додаток 1 до Письмових рішень директорів від 12.12.2011 року мав лише назву «Письмові інструкції», проте аркуш був чистий і не містив жодної інформації.
Враховуючи викладене, позивач листом від 23.03.2012 року було запропоновано вказаним вище Компаніям надати належним чином засвідчені документи, оформлені відповідно до вимог їх Статуту.
При цьому, в пакеті документів вказаних компаній від 17.04.2012 року зберігачу були надані письмові Рішення директорів, в яких зазначено, що директори Компаній замінюють розпорядників рахунку в цінних паперах Компаній у зберігача та оновлюють відповідні реквізити, що містяться у документах зберігача.
Також в даному пакеті документів були надані витяги з письмових інструкцій акціонерів директорам Компаній, які видані акціонерами Компаній, в тексті яких вказані тільки повноваження директорів для зміни розпорядників рахунку в цінних паперах.
Проте згідно розпоряджень на зміну реквізитів анкет рахунків у цінних паперах Компаній, виданих на виконання письмових Рішень директорів, крім розпорядників рахунку, змінюються також юридичні, поштові адреси та банківські рахунки Компаній, хоча повноваження директорів здійснити дії на зміну даних реквізитів не зазначені в наданих витягах з Письмових інструкцій акціонерів.
А тому, за результатами поданих 17.04.2012 року документів, зберігач, керуючись п. 7 Глави 2 Розділу V Положення, звернувся до депонентів з проханням надати документи (письмові інструкції акціонерів Компанії директорам або більш повні витяги з даних інструкцій), що в повному обсязі підтверджують повноваження директорів Компаній здійснити дії у відповідності до розпоряджень на зміну реквізитів анкет рахунків у цінних паперах.
Незгода з вказаними діями позивача, як зберігача обумовила депонентів звернутися зі скаргами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з проханням провести перевірку зберігача та вжити всіх необхідних заходів, за результатами розгляду яких останньою прийнято 11.05.2012 року постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, а 31.05.2012 року - оскаржувану постанову № 313-ЦА-КП-3.
У той же час, при вирішенні вказаної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Як було зазначено вище, відповідно до п. 9 глави 2 Розділу V Положення, порядок здійснення кожної депозитарної операції визначається внутрішніми документами депозитарної установи.
Відповідно до п. 8.1. Розділу VIII Регламенту здійснення депозитарної діяльності Зберігача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», затвердженого наказом № СП-2012-6631355 від 16.03.2012р., (далі - Регламент) у разі особистого, або засобами поштового зв'язку, звернення депонента або фізичної особи, що представляє інтереси депонента для подачі розпорядження на внесення змін до реквізитів анкети рахунку у цінних паперах, старшим (провідним) фахівцем по залученню та обслуговуванню депонентів зберігача (згідно своїх повноважень, визначених у посадовій інструкції) перевіряються повноваження такої особи.
Пунктами 87 Статутів вказаних вище Компаній встановлено, що Діяльністю товариства управляють директори шляхом прийняття рішень, окрім придбання чи продажу або передачі будь-якого майна, яке належить або належатиме товариству. Акціонери повинні підтримувати це право. Директори мають право сплачувати всі платежі, пов'язані з просуванням та реєстрацією товариства, та мають право здійснювати всі повноваження, здійснення яких прямо не вимагається цим статутом або законодавством загальними зборами, за умови дотримання положень цього статуту і Законну та положень, що їм не суперечать і які можуть визначатися товариством на загальних зборах, але жодне рішення, прийняте загальними зборами товариства, не спричиняє недійсність попереднього рішення директорів, яке було б дійсним, якби таке рішення зборів не було прийняте. Незважаючи на вище викладене, директори мають право діяти тільки за письмовими вказівками всіх акціонерів товариства. Всі документи або договори набувають юридичної сили та стають обов'язковими для товариства тільки, якщо вони підписані всіма директорами.
Таким чином вказане свідчить про те, що директори Компаній мають право діяти лише за письмовими вказівками всіх акціонерів.
При цьому, в наданих позивачу розпорядженнях на зміну реквізитів анкет рахунків у цінних паперах, в п. 7 анкет рахунків у цінних паперах та в п. 1.12 кожної анкети розпорядника рахунком у цінних паперах, які надали самі Компанії вказано, що Директори (розпорядники рахунком) мають діяти за письмовими вказівками всіх акціонерів депонента.
Відповідно до п. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Враховуючи викладене вище, зберігачем правомірно було запропоновано надати документи, які підтверджують в повному обсязі повноваження директорів Компаній.
Водночас, п. 8.1 Розділу VIII Регламенту також передбачені підстави для відмови у виконанні розпоряджень на внесення змін до анкети рахунку у цінних паперах. Зокрема, такими є: наявність у розпорядженні даних, що не відповідають інформації, яка міститься у документах, наданих разом з розпорядженням для підтвердження наявності підстав для проведення депозитарної операції, а також відсутність або невірне оформлення документів, які надаються разом з розпорядженням, та підтверджують наявність підстав для проведення депозитарної операції.
Відповідно до п. 4.2 Розділу IV, п. 8.1 Розділу VIII Регламенту у випадку відмови, зокрема, в проведенні операції внесення змін до анкети рахунку у цінних паперах, Зберігай надає депоненту повідомлення про відмову із зазначенням причин. Факт передачі (відправлення) повідомлення про відмову фіксується в журналі реєстрації вихідних документів.
Оскільки в пакетах документів Компаній від 19.03.2012 р. та від 17.04.2012 року до розпоряджень на внесення змін до рахунків в цінних паперах не були надані всі належні документи для підтвердження підстав для проведення депозитарних операцій, а деякі документи були оформленні невірно, то зберігачем на виконання вищевказаних норм було відмовлено Компаніям у здійсненні ініційованих депозитарних операцій.
Таким чином, документи депонентів - АКРЕТРЕНД ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД/ ACRETREND HOLDINGS LIMITED, МІНТ ДАТА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД/ MINT DATA HOLDINGS LIMITED, СТРЕТТОНВЕЙ ТРЕЙДЕРЗ ЕНД КОНСАЛТАНС ЛІМІТЕД/ STRETTONWEY TRADERS & CONSULTANS LIMITED, а саме письмові Рішення Директорів від 12.12.2011 року, подані ними з метою проведення депозитарних операцій, а саме: зміни реквізитів рахунку у цінних паперах не містили підстав для проведення депозитарних операцій, а тому суд приходить до висновку, що постанова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 травня 2012 року № 313-ЦА-КП-З про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 32, 19 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 травня 2012 року № 313-ЦА-КП-З про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 32, 19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.08.2014 р.