12 серпня 2014 року справа № 823/1821/14
10 год. 10 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Руденко А.В.,
при секретарі - Чемерин І.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),
представника відповідача - Зубенка С.М. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2014 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4679-15 від 21.05.2014р. про визначення грошового зобов'язання з орендної плати фізичних осіб у сумі 17172 грн. 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2014р. № 4679-15 відповідача позивачу визначено грошове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку за 2014 рік у сумі 17 172 грн. 40 коп. Заперечуючи проти визначеного грошового зобов'язання, позивачка вважає, що відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України повинна сплачувати щорічну орендну плату за земельну ділянку у сумі 1931 грн., визначену договором оренди землі від 16.02.2006р., що укладений між позивачкою та Черкаською міською радою. При цьому посилається на приписи ст. 288 Податкового кодексу України та правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 11.06.2013р., згідно з якою орган державної податкової служби не може здійснювати владні функції шляхом втручання у відносини сторін договору оренди землі, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умовам чинного законодавства України. З огляду на зазначене просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях зазначив, що починаючи з 01.11.2011р. відносини у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, відповідно до норм якого річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до витягу з рішення Черкаської міської ради від 31.01.2006р. № 9-59 позивачці передано в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 1600 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
16.02.2006р. на підставі вищезазначеного рішення між позивачем (орендарем) та Черкаською міською радою (орендодавцем) був укладений договір оренди землі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком до 31.01.2055р.
Згідно з п. 4.1 договору оренди землі від 16.02.2006р. грошова оцінка земельної ділянки передбачена витягом із технічної документації Черкаського міського управління земельних ресурсів від 08.02.2006р. №129 і на час укладення договору складає 193088 грн.; річна орендна плата за вказану земельну ділянку встановлюється у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки і згідно з розрахунком Черкаського міського управління земельних ресурсів від 09.02.2006р. № 244-25-2 на час укладання цього договору складає 1931 грн.
Згідно з п. 4.2 договору оренди землі від 16.02.2006р. обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору.
21.05.2014р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від № 4679-15, яким на підставі п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначив позивачці грошове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку за 2014 рік у сумі 17 172 грн. 40 коп.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. «в» ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у подальшому - Кодекс) визначено, що плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно п. 288.1 ст. 288 Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Кодексу).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 Кодексу).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288. 4 ст. 288 Кодексу).
Разом з цим, згідно п. 288.5 ст. 288 Кодексу в редакції, що діяла з 01.01.2011р., розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Законом України від 27.03.2014р. № 1166-VI "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.04.2014р., були внесені зміни в пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Таким чином, розмір орендної плати за земельну ділянку, що надана позивачці в оренду, з 01.01.2014р. повинен становити не менше трикратного розміру земельного податку, а з 01.04.2014р. - не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.
Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №139 від 24.02.2012р. станом на 24.02.2012р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 686896 грн., з якою представник позивача у судовому засіданні погодився.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу. (п. 274.1 ст. 274 Кодексу).
Згідно п. 276.1 ст. 276 Кодексу податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.
Річний розмір земельного податку, розрахованого відповідно до п. 274.1 ст. 274 та п. 276. Ст. 276 Кодексу, становить: (686896 грн. х 1%) х 3% = 206 грн. 07 коп.
Трикратний розмір орендної плати відповідно до п. 288.5 ст. 288 Кодексу становить: 206 грн. 07 коп. х 3 = 618 грн. 21 коп.
В свою чергу, річний розмір орендної плати за земельну ділянку, передбачений договором оренди землі від 16.02.2006р., становить: 686896 грн. х 1% = 6868 грн. 96 коп., тобто є більшим, ніж мінімальний розмір орендної плати, який підлягає сплаті.
Таким чином, за січень, лютий та березень 2014р. підлягає сплаті орендна плата у розмірі 1% від нормативної оцінки землі.
Натомість з 01.04.2014р. підлягає сплаті орендна плата у розмірі 3 відсотків від нормативної оцінки землі.
З врахуванням викладеного згідно наданого відповідачем розрахунку загальна сума орендної плати за земельну ділянку за 2014 рік складає 17172 грн. 40 коп.
Суд вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки згідно статті 9 Податкового кодексу України плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів, відтак розмір орендної плати за землю є нормативно-регульованою ціною.
Крім цього, пунктом 3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.
Посилання позивача на постанову Верховного суду України від 11.06.2013р. суд вважає необгрунтованим, оскільки у вказаній постанові викладена правова позиція щодо правовідносин, які існували до набрання чинності Податковим кодексом Уркаїни.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №4679-15 від 21.05.2014р. є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.
У позові позивачем заявлено вимоги майнового характеру та повинно бути сплачено судовий збір у сумі 2094 грн. 90 коп., фактично сплачено 10% вказаної суми, а саме: 255 грн. 78 коп. Сума, що підлягає доплаті, складає 1571 грн. 22 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Стягнути із ОСОБА_3 (18015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України 1571 (одну тисячу п'ятсот сімдесят одну) гривню 22 копійки судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 15 серпня 2014 року.
Суддя А.В. Руденко