ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 серпня 2014 року 16:00 № 826/8987/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шулежка В.П.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - Дванадцятої державної нотаріальної контори про скасування державної реєстрації обтяження, зобов'язання зняти арешт,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві, відповідач), за участю третьої особи - Дванадцятої державної нотаріальної контори про:
скасування державної реєстрації обтяження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1;
зобов'язання зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно реєстраційного номеру обтяження № 1375995 від 13.10.2004р., шляхом скасування відповідного запису.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою Ленінградського районного суду міста Києва помилково накладено арешт на квартиру позивача, що призвело до порушення його прав. В подальшому, Святошинським районним судом міста Києва винесено ухвалу про виправлення описки, а саме вказано вірно номер квартири АДРЕСА_2 замість невірно вказаного номеру 4 (чотири), на яку накладено арешт та заборонено відчужувати.
Позивач звернувся до реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві із заявою для проведення припинення обтяження речового права, проте, державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив суду, що у реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві підстави для зняття арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 відсутні, скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон реєстраційна служба не може.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, письмових заперечень чи пояснень суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене, з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Дванадцятою державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 від 13.10.2004р. за № 1375995.
Вказане обтяження накладене на підставі ухвали Ленінградського суду м. Києва від 27.07.2001р. про забезпечення позову у справі № 2-585/01 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2.
В подальшому, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2014р. №2-во/759/64/14 виправлено описку в ухвалі Ленінградського районного суду м. Києва від 27.07.2001р., якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 у вказаному будинку та заборонено її відчуження.
В резолютивній частині ухвали зазначено: «вказати вірно номер квартири - АДРЕСА_2, замість невірно вказаного номеру квартир АДРЕСА_1. Тобто, вважати вірним номер квартири, на яку накладено арешт та заборона її відчуження квартиру АДРЕСА_2 від 27.07.2001 року, якою накладено арешт та заборона відчуження на помилково вказану квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення позову від відповідних органів та установ, яким вона надіслана для виконання».
Позивач 30.05.2014р. звернувся до реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) із доданими документами.
За результатами розгляду заяви реєстраційної державним реєстратором служби ГУЮ у м. Києві керуючись Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема:
встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;
у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013р. № 868 (надалі - Порядок № 868).
Пунктом 1 Порядку № 868 передбачено, що цей порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна
Пунктами 74 і 75 вищевказаного Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат; 6) закон, яким встановлено заборону на користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Пункт 15 Порядку № 868 встановлює, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень має діяти виключно у межах повноважень, наданих йому законодавством України, та, у разі відсутності підстав для відмови у державній реєстрації - провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Суд зазначає, що на час внесення відомостей про арешт належного позивачу майна до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, діяло Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, згідно якого реєстраторами Єдиного реєстру були визначені, зокрема, державні нотаріальні контори.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1878-VI від 11.02.2010 року та ст. 6 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01 січня 2013 року органами державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, який набрав чинності з 01.01.2013 року, затверджено Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, яким визначено процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.
З аналізу наведених норм вбачається, що оскільки обтяження на квартиру було зареєстровано ще до створення Державного реєстру прав на нерухоме майно, тобто до 01.01.2013 року, а тому законодавство передбачає лише процедуру перенесення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі відповідних заяв та наданих до них документів, що підтверджують виникнення, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, a тому державний реєстратор позбавлений можливості усунення описок (помилок) в відомостях, що містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В той час, відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.
Як встановлено судом, в підтвердження помилкового накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу, останній надав суду копію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2014р. №2-во/759/64/14 про виправлення описки в ухвалі Ленінградського районного суду м. Києва від 27.07.2001р., якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 у вказаному будинку та заборонено її відчуження.
Зокрема, в резолютивній частині вказаної ухвали зазначено: «вказати вірно номер квартири - АДРЕСА_2, замість невірно вказаного номеру квартир АДРЕСА_1. Тобто, вважати вірним номер квартири, на яку накладено арешт та заборона її відчуження квартиру АДРЕСА_2 від 27.07.2001 року, якою накладено арешт та заборона відчуження на помилково вказану квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення позову від відповідних органів та установ, яким вона надіслана для виконання».
Згідно ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Судом встановлено, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2014р. №2-во/759/64/14 оскаржена не була та набрала законної сили, що підтверджується відповідною відміткою.
Отже, з наведеного вбачається наявність підстав для скасування державної реєстрації обтяженя нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та зняття арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно реєстраційного номеру обтяження № 1375995 від 13.10.2004р.
Таким чином, за результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати державну реєстрацію обтяження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язати реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві зняти арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно реєстраційного номеру обтяження № 1375995 від 13.10.2004р. шляхом скасування відповідного запису.
Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко