18 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Іваненко Ю.Г.,
Парінової І.К., Умнової О.В.,
розглянувши заяву Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Львова про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, Міністерства фінансів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, Міністерства фінансів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, у якому просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що з 1974 року по 2006 рік працював на посадах електро та електрогазозварювальника, а тому відповідно до законодавства набув право на пенсію на пільгових умовах. 27 серпня 2007 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова із заявою про призначення йому пенсії. Однак, рішенням відповідача від 22 січня 2008 року у нарахуванні пенсії на пільгових умовах йому було відмовлено. Незаконність рішення відповідача встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року, що залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року, якою зобов'язано управління призначити позивачу пільгову пенсію за віком, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
10 грудня 2009 року на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року було видано виконавчий лист. 25 січня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанова суду виконана відповідачем 27 березня 2010 року, тобто через два з половиною роки після його звернення з заявою про призначення пенсії. Протягом всього періоду позивач намагався примусити відповідача виконати закон, який відповідач зобов'язаний був виконати і без такого звернення. На вимогу відповідача змушений був представляти різні підтверджуючі довідки і документи, брати участь у судових засіданнях, звертатися в органи ДВС для примусового виконання рішення суду. Подолання безпідставних перешкод під час захисту його законного права на пенсію, яке тривало два з половиною роки, завдало йому значних душевних страждань. Заподіяну моральну шкоду він оцінює у 10 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова на користь ОСОБА_3 2 000 грн у відшкодування заподіяної моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 9 квітня 2014 року ухвалені у справі судові рішення залишено без змін.
22 липня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернулося Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Львова із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 356 ЦПК України, до якої додано клопотання про поновлення пропущеного строку.
Згідно ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк.
Із матеріалів заяви вбачається, що строк подання заяви про перегляд судового рішення пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.
Заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року подана з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування своїх доводів заявник наводить рішення Верховного Суду України від 10 вересня 2003 року.
Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 «Про судову практику застосування ст. ст. 353-360 ЦПК України», під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Із порівняння змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року та рішення Верховного Суду України від 10 вересня 2003 року вбачається відмінність підстав звернення до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди Пенсійним Фондом України у цих справах та відмінність відповідних фактичних обставин, які випливають зі змісту позовних вимог.
Таким чином, посилання заявника на рішення Верховного Суду України від 10 вересня 2003 року не обґрунтовує підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за замістом судових рішень у подібних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Поновити Управлінню Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Львова строк подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, Міністерства фінансів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди за заявою Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Львова про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Т.П. Дербенцева
Ю.Г. Іваненко
І.К. Парінова
О.В. Умнова