Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_7
суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9
за участю прокурора ОСОБА_10
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 серпня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2014 року щодо ОСОБА_5
Вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого:
12 листопада 2010 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;
09 вересня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
На підставі ст. 71 КК ОСОБА_5 до покарання за новим вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2011 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК покарання за новим вироком у виді штрафу в розмірі 1700 грн і покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2011 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, постановлено виконувати самостійно.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, маючи незняту і непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК, 27 березня 2012 року близько 05.30 год, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у будинку ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 1000 грн.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд неправильно застосував положення ст. 75 КК при призначенні засудженому покарання за сукупністю вироків, що призвело до м'якості призначеного йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Подія злочину, доведеність винуватості засудженого у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 185 КК не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржено.
Призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 1700 грн у касаційній скарзі прокурора також не оскаржено.
При цьому доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 у період іспитового строку за вироком від 09 вересня 2011 року вчинив новий злочин.
Виходячи з положень ст. 75 КК, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Проте в порушення зазначених вимог, незважаючи на те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК, ОСОБА_5 вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком, призначивши покарання за сукупністю вироків та ухваливши рішення про самостійне виконання покарань, суд знову застосував положення ст. 75 КК та звільнив засудженого від відбування призначеного за ч. 1 ст. 309 КК покарання у виді позбавлення волі на 1 рік з випробуванням, чим неправильно застосував кримінальний закон.
Вказані порушення залишились без уваги апеляційного суду в ході розгляду справи за апеляцією прокурора.
За таких обставин, вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого слід врахувати викладене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15
розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2014 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_9