Ухвала
іменем україни
21 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
при секретарі ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040690000343, за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
та мешканця м. Дніпропетровська, громадянина
України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2012 року за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту, звільненого 17 жовтня 2012 року після відбуття строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_1,
Вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без конфіскацією майна.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати та закрити провадження по справі. Вказує, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України не доведена. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що розслідування та розгляд даного провадження проведено поверхнево; всі докази його вини були отримані з порушенням вимог процесуального законодавства та з застосуванням до нього недозволених методів слідства.
У доповненнях до касаційної скарги засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 10 грудня 2012 року, приблизно о 20.40, знаходячись на зупинці маршрутного таксі в районі Дніпропетровської виправної колонії № 89, розташованої по вул. Будьонного, 1 в м. Дніпропетровську, незаконно придбав з метою збуту, отримавши в дар від невстановленої слідством особи, особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» масою не менш, ніж 10, 800 г, а також особливо небезпечний наркотичний засіб «опій ацетильований» в рідині об'ємом не менш, ніж 0,5 мл, які незаконно зберігаючи при собі з метою збуту, переніс до огорожі Дніпропетровської виправної колонії № 89, звідки працівниками колонії був доставлений в кабінет оперативного відділу ДВК № 89, де, приблизно о 22.30, того ж дня, працівниками міліції в ході огляду речей ОСОБА_1 в нього було виявлено та вилучено речовину масою 10, 800 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - «канабісом», маса якого в перерахунку на висушену речовину склала 9, 789 г, а також рідину об'ємом 5,0 мл, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, «опій ацетильований», маса якого склала 0, 175 г, які він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку своєї касаційної скарги з доповненнями у повному обсязі, думку захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8, яка вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду скасуванню та призначенню нового судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду крім іншого має бути зазначено суть апеляції, мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положень закону яким він керувався, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Проте, апеляційним судом при розгляді даного кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи засудженим ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга в якій порушувалось питання про скасування судового рішення щодо нього, оскільки на думку засудженого в матеріалах кримінального провадження були відсутні докази його вини у скоєнні інкримінованого злочину та ставив питання про закриття кримінальної справи, оскільки він вважав, що судом першої інстанції була допущена однобічність та неповнота с удового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не проаналізував усіх викладених в апеляційній скарзі доводів та не дав на них вичерпної відповіді.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, вчинених повторно, особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ст. 309 КК України.
Вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2013 року ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України за тими ж кваліфікуючими ознаками, що і були пред'явлені в обвинуваченні.
Апеляційний суд, у своїй ухвалі зазначив про доведеність вини ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, а також збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, скоєному повторно. При цьому послався на докази, які були досліджені в суді першої інстанції, замінивши одну кваліфікуючу ознаку на іншу. Крім того вказує, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту; за ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту та збут наркотичних засобів; за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, що не пред'являлося ОСОБА_1 органами досудового слідства чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції, формально розглянувши матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи поданої засудженим апеляції, чим порушив право засудженого на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.
Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження направленню - на новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід врахувати вищезазначене, при необхідності ретельно дослідити доводи скарги засудженого, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, і з урахуванням усіх обставин прийняти обґрунтоване рішення та належним чином його мотивувати.
Керуючись ст.ст. 434, 436, 438 КПК України колегія суддів,
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ______________________ ___________________
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6