22-ц/775/1133/2014(м)
265/8249/13-ц
Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.
Доповідач Ігнатоля Т.Г.
Категорія 53
26 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Кочегарової Л.М., Попової С.А.,
при секретарі Забавіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «ФЕЯ» (далі ПАТ «Фірма «Фея») про скасування наказу про дисциплінарне стягнення та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ПАТ «Фірма «Фея» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 року,-
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Посилалася на те, що з відповідачем перебувала у трудових відносинах, працювала начальником експериментального цеху. 23 вересня 2013 року виконуючим обов"язки директора підприємства Нефьодовою І.М. винесено наказ № 142 про застосування відносно неї догани за неналежне виконання посадових обов"язків. З наказом її ознайомили під підпис, запропонували надати пояснення, але в чому саме полягає неналежне виконання нею службових обов"язків не пояснили, копії наказу не надали. Просила скасувати наказ № 142 від 23 вересня 2013 року про застосування до неї дисциплінарного стягнення - догани як такий, що не відповідає закону. Оскаржуваним наказом адміністрація підприємства суттєво порушила її законні права, що призвело до моральних страждань, хвилювань, у неї відбулися негативні зміни в самопочутті, душевному настрої, способі життя та спілкуванні з колегами. У відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідача 5 000 грн. Крім того, просила зобов"язати керівництво відповідача ознайомити начальників структурних підрозділів з рішенням суду, оскільки зазначеним наказом відповідач принизив її репутацію, та відшкодувати понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 1600 грв.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов'язки генерального директора ПАТ «Фірма «Фея» Нефьодової І.М. № 142 від 23 вересня 2013 року про оголошення догани ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов'язків. Стягнуто з ПАТ «Фірма «Фея» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу - 1600 грв. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ПАТ « Фірма « Фея» в дохід держави судовий збір - 243,60 грв.
В апеляційній скарзі ПАТ «Фірма «Фея» просить скасувати рішення та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд необґрунтовано стягнув на користь позивачки витрати на правову допомогу, оскільки остання надала квитанції головного бухгалтера АО «МГКА», в яких не значено по якій саме справі та у зв'язку з чим надавались консультації позивачки, не зазначено які саме послуги надавалися. Вважає, що позивачка не довела, а суд не з'ясував наявність моральної шкоди, якими противоправними діями відповідача вона була заподіяна та стягнув з відповідача моральну шкоду, за відсутністю будь - яких доказів на підтвердження моральних страждань позивачки та без урахування її противоправної поведінки. Судом не було враховано, що до ОСОБА_1 товариство застосувало мінімальний вид стягнення за порушення трудової дисципліни - догану, незважаючи на те, що підприємство зазнало витрат в результаті наслідків невиконання позивачкою посадових обов»язків. До обов'язків ОСОБА_1 яка обіймала посаду начальника експериментального цеху, входило забезпечення своєчасного навчання підпорядкованих осіб. Між тим, у зв»язку з хворобою розкладника лекал ОСОБА_3, ніхто, крім неї, не володів її функціональними обов'язками, що свідчить про неналежне виконання позивачкою обов»язків щодо підвищення кваліфікації своїх підлеглих. Саме цим спростовуються висновки суду щодо відсутності вини позивачки у порушенні посадових обов»язків.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПАТ «Фірма «Фея» Романюка А.В., який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, заперечення проти скарги ОСОБА_1, яка просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено і це підтвреджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебувала з ПАТ «Фірма «Фея» у трудових відносинах - працювала на посаді начальника експерементального цеху.
Наказом виконуючого обов"язки ПАТ «Фірма «Фея» Нефьодової І.М. №142 від 23 вересня 2013 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов"язків, а саме - за невиконання вимог п.п.2.16, 2.18 посадової інструкції (а.с.6).
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині скасування наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд виходив того, що підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності не встановлено.
З висновком суду, як таким, що ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону, колегія погоджується, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани або звільнення.
Відповідно до ст.148 цьгого Кодексу, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення .
Згідно зі ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення зазначено неналежне виконання посадових обов»язків, а саме, невиконання п.2.16 та 2.18 посадової інструкції.
Згідно п.п.2.16 посадової інструкції начальника експериментального цеху, яким працювала ОСОБА_1, до її посадових обов"язків входить організовувати роботу з забезпечення виробничих цехів технічною документацією на моделі, що виготовляються.
Пунктом 2.18 цієї інструкції передбачений обов»язок начальника цеху забезпечувати підвищення ефективності роботи цеху, раціональну розстановку працівників, приймати заходи з підвищення їх творчої активності (а.с. 54-57).
В якості доказів порушення позивачкою своїх обов»язків надані службові записки директора по виробництву Чако Є.О., начальника виробничого відділу Сак А.В., з яких вбачається, та простійний лист № 1 від 20 вересня 2013 року, відповідно до якого в цей день простояли - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - з 7-30 до 9-20 год., тобто 1 год.50 хв.; ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 - з 11-00 до 13-00 год., тобто 02-00 год. Причиною простою вказано - незаповнення норм в картах завданнях для подання настилів. Винним в простої зазначено - експериментальна дільниця (а.с. 19-21). В іншому простійному листі від 20 вересня 2013 року винним зазначено експериментальний цех (а.с. 137).
Як вбачається із службової записки начальника виробничого відділу Сак Л.В. та її пояснень в судовому засіданні в суді першої інстанції, карти-завдання №№ 291,144 подані не були, оскільки не заповнені норми витрат експериментальним цехом, у зв»язку з чим порушена безперервність подання настилів. Робота розкрійної дільниці зірвана внаслідок бездіяльності ОСОБА_1 з підготовки кадрів по нормуванню витрат, оскільки замість розкладника лекал ОСОБА_3, яка була нею відпущена з роботи у зв»язку з хворобою та перебування цього працівника на лікарняному в наступному, ніхто з працівників цеху не зміг виконувати її роботу (а.с.19,191-192).
З доповідної директора по виробництву Чако Є.О. від 20 вересня 2013 року, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 порушила п.п.2.16 та 2.18 своєї посадової інструкції, результатом чого є незаповнення норм витрат на карти № 291 та № 144, внаслідок хвороби розкладника лекал ОСОБА_3 та небажання займатися підготовкою кадрів з нормування сировини (а.с.21).
Згідно службової записки начальника розкрійно-підготовчої дільниці Сербез Л.В. на ім"я начальника виробничого відділу Сак Л.В., внаслідок незаповнення норм витрат на картки розкрою № 291 та № 144, відсутність роботи для працівників розкрійно-підготовчої дільниці стала результатом складення простійного акту № 1 (а.с.68).
Як свідчать відомості карти-завдання № 144 - її було надано для виконання в експериментальний цех 19 вересня 2013 року. Відповідно до маршрутної відомості руху крою і готових виробів № 1 цеху № 1 за вересень 2013 року - її виконано 20 вересня 2013 року.
Згідно Маршрутної відомості руху крою і готових виробів № 2 цеху № 2 за вересень 2013 року, карти №№ 290,292 виконано 19 вересня 2013 року, а карту № 291 - 20 вересня 2013 року (а.с.138-146).
Наказом № 140 від 20 вересня 2013 року, у зв»язку з виробничою необхідністю для забезпечення розкрійного цеху розкладками лекал і виключенням простою залучено до роботи у вихідний день 21 вересня 2013 року працівників - ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.5).
На підставі наказу № 141 від 20 вересня 2013 року у зв»язку з виробничою необхідністю, незабезпеченням експериментальною дільницею розкладками лекал розкрійно-підготовчу дільницю оплачений час простою в розмірі 100 % працівникам - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 (а.с.66-67).
З пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що наказ про залучення до роботи 21 вересня 2013 року робітників підприємства було пов»язано не тільки у зв»язку зі складанням простійного листа 20 вересня 2013 року, а і у зв»язку з виробничою необхідністю з приводу надходження великої кількості сировини.
Зазначене підтверджується і змістом наказів №140 від 20 вересня 2013 року та №141 від 20 вересня 2013 року, в яких вказано, що оплата залучених до роботи працівників проведена в розмірі 100% тарифної ставки, сума оплати простою склала 169,41 грв., з урахуванням податків на суму 232,19 грв. ( а.с. 5,66-67).
Оцінюючи, у відповідності зі ст.212 ЦПК України, зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі матеріалів, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що зазначені в доповідних записках факти не є безумовним підтвердженням порушення ОСОБА_1 посадових обов»язків, які призвели до простою та залучення працівників до роботи у вихідний день.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і вважає, що зазначені відповідачем обставини не доводять порушення позивачкою її функціональних обов»язків, факту порушення вимог трудової і технологічної дисципліни, у вигляді незабезпечення виробничих цехів відповідача технічною документацією, що призвело до простою виробництва, як результату бездіяльності позивачки та її вини в цьому судом не встановлено.
Результати оцінки доказів суд відобразив в рішенні, навів мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Будь - яких інших обставин, які не були підставою розгляду суду першої інстанції та могли вплинути на висновок суду, в апеляційній скарзі відповідачем не наведено та апеляційному суду не надано.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 та скасував наказ №142 від 23 вересня 2013 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Що стосується рішення в частині відшкодування моральної шкоди то, на думку колегії суддів, воно підлягає зміні з наступних підстав.
Частково задовольняючи даний позов та стягуючи на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грв., суд зазначив в рішенні, що виходить з принципів законності, розумності справедливості та з урахуванням нервових страждань, хвилювань порушення життєвого укладу позивачки, пов»язаного з незаконним оголошенням дисциплінарного стягнення.
Між тим, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду.
Згідно ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз»снень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У зв»язку з тим, що права позивачки були порушені незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності, це завдало їй моральних страждань. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтування моральної шкоди, наведеного позивачкою, колегія суддів вважає, що розмір її компенсації повинен бути зменшений до 200 грв., що є підставою для зміни рішення в зазначеній частині.
Стягуючи на користь позивачки витрати на правову допомогу, суд, без будь - якого обґрунтування прийнятого рішення, стягнув на її користь 1600 грв.
Колегія суддів вважає, що в зазначеній частині рішення суду підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні цих вимог ОСОБА_1
На підставі ст. 84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала допомогу під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
На підтвердження понесених витрат в розмірі 1600 грв. позивачкою надані квитанції до прибуткових касових ордерів від 16 вересня 2013 року та 1 листопада 2013 року ( а.с. 9).
Проте, надані квитанції не можуть бути доказом підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу по даній справі, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок вартості юридичних послуг відповідно до пропорційного часу роботи адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги у даній справі. В квитанціях не зазначено по якій справі складався запит, надавалася юридична консультація та з якого питання, яка позовна заява була складена, з огляду на те, що з пояснень ОСОБА_1 вбачається, нею подавалися і інші позовні заяви до суду щодо поновлення її на роботі, оскаржування іншого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Фірма « Фея» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині відшкодування моральної шкоди та скасуванню в частині стягнення витрат на правову допомогу. В частині скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності рішення залишається без зміни.
В частині відмови у задоволенні позову про зобов»язання відповідача ознайомити начальників структурних підрозділів підприємства з рішенням суду щодо скасування наказу про застосування до неї дисциплінарного стягнення рішення не оскаржується.
Керуючись ст.ст.307,309,313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «Фея» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 року, в частині відшкодування моральної шкоди, змінити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «Фея» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 грв.
Це ж рішення, в частині стягнення витрат на правову допомогу, скасувати і у задоволенні вимог ОСОБА_1 в зазначеній частині відмовити.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді