ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
14 серпня 2014 року 17:24 справа №826/17132/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:
позивача: Жукової О.В.;
відповідача: Русіної О.С.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА"
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Хьорман-УА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0004082201 та №0004062201.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17132/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2014 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 14 серпня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 18 жовтня 2013 року №0004062201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 135.2, 135.4 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України ТОВ "Хьорман-УА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 504 578,75 грн., у тому числі за основним платежем - 503 978,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями - 600,75 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 18 жовтня 2013 року №0004082201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Хьорман-УА" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2012 року на 1 881,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 470,25 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26 вересня 2013 року №1286/26-56-22-01-03/330473363 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА", код за ЄДРПОУ 30473393, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010р. по 31.12.2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки) та з урахуванням відповіді ДПІ у Подільському районі на заперечення від 17 жовтня 2013 року №5337/10/26-56-22-01-12.
У висновку Акта перевірки, що викладений у новій редакції згідно відповіді на заперечення від 17 жовтня 2013 року №5337/10/26-56-22-01-12, встановлено порушення позивачем пунктів 135.2, 135.4 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року, І-ІІІ квартали 2012 року всього на суму 503 978,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань за лютий 2012 року, на 1 881,00 грн.
Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: 1) позивачем занижено доходи внаслідок розбіжностей між даними перевірки та задекларованими позивачем показниками за ІІ-IV квартали 2011 року на 3 378 128,00 грн., а саме: дохід від реалізації товарів за даним перевірки становить 51 036 361,00 грн., дохід від операційної діяльності відповідно до податкової декларації з податку на прибуток становить 47 658 233,00 грн.; 2) ТОВ "Хьорман-УА" не включено до складу інших доходів позитивне значення курсових різниць в розмірі 4 875 317,00 грн. у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року; 3) позивачем не включено до складу інших доходів позитивну різницю між курсом іноземної валюти до гривні в розмірі 62 559,00 грн. за ІІ квартал 2011 року; 4) позивачем неправомірно віднесено до складу витрат амортизаційні відрахування, нараховані на придбаний комп'ютерний пристрій Lenovo ThinkPad E420s, та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, у зв'язку зі тим, що реальність операцій з продавцем товару - ТОВ "Гарант Інвест Сервіс", не підтверджується; 5) до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємство неправомірно віднесло вартість транспортно-експедиційних послуг та відповідні суми податку на додану вартість, по відносинам із ТОВ "Девайн Інтервест", оскільки за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Девайн Інтервест" встановлено відсутність адміністративно-господарських ресурсів для здійснення господарської діяльності та неправомірне формування податкового кредиту по відносинам із контрагентами.
Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що висновки Акта перевірки про заниження доходів є необґрунтованими та не підтверджується документально; висновки про неправомірне формування витрат та податкового кредиту по відносинам із ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" та ТОВ "Девайн Інтервест" спростовуються належним чином оформленими первинними та податковими документами, а реальність вказаних операцій відповідачем не спростована.
Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Хьорман-УА" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В частині висновків Акта перевірки про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
За правилами пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Відповідач в Акті перевірки зазначив про розбіжність між задекларованою позивачем сумою доходу від реалізації товарів, робіт, послуг за ІІ-IV квартали 2011 року та сумою доходу такого доходу, що визначена за результатами перевірки; при цьому відповідні суми доходу відповідач визначав на підставі видаткових накладних та сальдових відомостей по рахункам 361, 311, 312, 402, 403, 711 та 714.
Як визначають пункти 4 та 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за даним епізодом порушення висновки Акта перевірки викладені не чітко, не в повній мірі, та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень, що унеможливлює встановити які саме доходи від реалізації, та на підставі яких первинних документів та по відносинам із якими контрагентами не були включені до складу доходів, та відповідно, встановити наявність будь-яких порушень ТОВ "Хьорман-УА" в частині визначення обсягу доходів.
Відсутність факту даного порушення підтверджується також висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26 червня 2014 року №4931/14-45 (далі по тексту - висновок експертизи).
Так у зазначеному висновку експерт зазначає, що висновок Акта перевірки стосовно розбіжності між розміром доходу від реалізації робіт та послуг, отриманого у ІІ-IV кварталах 2011 року, та розміром доходу, який задекларований ТОВ "Хьорман-УА" у декларації з податку на прибуток підприємства, документально не підтверджуються (а.с. 124 т. IV).
Відповідно до підпунктів 153.1.1, 153.1.2 та 153.1.3 пункту 153.1 Податкового кодексу України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.
Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з підпунктом 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу.
У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.
Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти.
Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.
Термін "вартість іноземної валюти на дату здійснення операції" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.
В Акті перевірки також встановлено, що позивач не включив до складу інших доходів позитивне значення курсових різниць за ІІ-ІІ квартали 2011 року.
Між тим, відповідачем не визначено, за якими конкретними операціями позивача мало місце встановлене порушення та якими первинним документами підтверджується виявлене порушення.
У свою чергу позивач зазначає, що під час оподаткування курсових різниць він діяв відповідно до роз'яснення, наданого ДПІ у Подільському районі у листі від 14 лютого 2012 року №1988/10/31-008, та не допускав порушень.
Матеріали справи підтверджують, що позивачем у бухгалтерському обліку здійснено розмежування заборгованості перед іноземним постачальником, а саме заборгованості, яка виникала до 01 квітня 2011 року, та заборгованості, яка виникла після 01 квітня 2011 року.
Як встановлено у висновку експертизи (а.с. 125, т. IV), та не спростовується відповідачем, позитивна курсова різниця по заборгованості перед іноземним постачальником виникла в тому числі до 01 квітня 2011 року, та й цій часині та не повинна перераховуватись.
Суд погоджується із такими висновками експерта та звертає увагу на наступне.
Згідно з підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01 квітня 2011 року, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, вважалась дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Датою збільшення валового доходу вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (підпункт 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону). При цьому відповідно до пп. 7.3.1 та 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону сформовані валові доходи та валові витрати не підлягали перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Згідно з пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону заборгованість в іноземній валюті щодо таких операцій не виникала і відповідно перерахунок курсових різниць по них не проводився.
Підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону було передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносилась до валових витрат такого платника податку, визначались у сумі, що дорівнювала балансовій вартості такої іноземної валюти, і не підлягали перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Виходячи з викладеного, до 01 квітня 2011 року платник податку при відвантаженні товарів, виконанні робіт, наданні послуг, особам, які є нерезидентами, до складу валових доходів включав суми, розраховані шляхом перерахунку вартості товарів, робіт, послуг в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату збільшення доходів, а до складу валових витрат при отриманні товарів, робіт, послуг від осіб, які нерезидентами, - суми, які розраховувались шляхом перерахування вартості товарів, робіт, послуг в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів, робіт, послуг. При цьому відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону заборгованість в іноземній валюті щодо таких операцій не виникала і відповідно перерахунок курсових різниць по них не проводився.
Отже, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) за іноземну валюту до 01 квітня 2011 року, то після набрання чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України заборгованість в іноземній валюті за такі товари (роботи, послуги) не перераховується.
Крім того, аналогічну позицію відповідач повідомив на запит ТОВ "Хьорман-УА" у своєму листі від 14 лютого 2012 року №1988/10/31-008 (а.с. 116 т. ІІ).
В Акті перевірки також зазначено, що позивач не включив до складу інших доходів позитивну різницю між курсом іноземної валюти до гривні в розмірі 62 559,00 грн. за ІІ квартал 2011 року.
Разом з тим, за результатами проведено експертного дослідження у висновку експертизи встановлено зворотне та зазначено, що позитивна різниця між курсом іноземної валюти до гривні в розмірі 62 559,00 грн. визначена в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 83 808,00 грн., яка включає в себе суму доходу в розмірі 62 559,00 грн.
Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення ТОВ "Хьорман-УА" підпунктів 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України нормативно та документально не підтверджуються.
В частині висновків Акта перевірки про неправомірне включення до складу витрат, що розраховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість суд керується наступним.
Матеріали справи підтверджують, що відповідно до рахунку фактури від 23 січня 2012 року №24 та видаткової накладної від 27 січня 2012 року №84 ТОВ "Хьорман-УА" придбало у ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" ноутбук Lenovo ThinkPad E420s вартістю 11 286,00 грн.
ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" виписало позивачу податкову накладну від 27 січня 2012 року №84 на загальну суму 11 286,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 881,00 грн.
Згідно з актом надання послуг від 30 листопада 2012 року №ОУ-301102 ТОВ "Хьорман-УА" придбало у ТОВ "Девайн Інтервест" транспортно-експедиційні послуги на суму 9 500,00 грн.
ТОВ "Девайн Інтервест" виписало позивачу податкову накладну від 30 листопада 2012 року №92 на загальну суму 9 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 583,33 грн.
В оплату за придбані товари тат послуги позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджується копіями відповідних виписок банку та платіжних доручень, що знаходиться в матеріалах справи.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд звертає увагу, як свідчить зміст Акт перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "Хьорман-УА" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.
При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.
Суд не приймає посилання відповідача на факт не надання до перевірки товарно-транспортних накладних та звітів-підтверджень по спірними операціям, оскільки зазначені документи не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому їх надання не є обов'язковим.
За визначення підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають у тому числі витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
Таким чином, визначальним для можливості амортизації витрат на придбання основних засобів, нематеріальних активів, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, є здійснення таких витрат з в господарській діяльності підприємства.
Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг, а також здійснених амортизаційних відрахувань з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщено в мережі Інтернет - http://www.hormann.ua/pro-nas/, ТОВ "Хьорман-УА" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі машинами і устаткуванням, є провідним виробником і постачальником гаражних та промислових воріт, вхідних, міжкімнатних, технічних дверей.
Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" та ТОВ "Девайн Інтервест" ноутбук та транспортно-експедиційні послуги та товари використані в господарській діяльності, зокрема: ноутбук Lenovo ThinkPad E420s оприбуткований позивачем, про що відображено у бухгалтерському обліку, та використовується в якості організаційної техніки; транспортно-експедиційні послуги придбавались з метою доставки товару.
Крім того, згідно бухгалтерської довідки ТОВ "Хьорман-УА" від 12 листопада 2013 року (а.с. 192 т. ІІ) вартість транспортно-експедиційних послуг, придбаних ТОВ "Девайн Інтервест", у сумі 7 917,00 грн. (без податку на додану вартість) не в податковому обліку не відображалась та не увійшла до складу витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.
На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: інвентарна картка обліку основних засобів від 27 січня 2012 року №626, акта приймання-переміщення основних засобів, відомості нарахування амортизації, наказ про проведення інвентаризації, протокол зборів інвентаризаційної комісії, фотознімки ноутбука та керівництва по техніці безпеки.
Таким чином, на думку суду, ТОВ "Хьорман-УА" здійснювало витрати на придбання у вказаних вище підприємств-постачальників товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємства-постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.
За таких підстав, суд вважає, що висновки Акта перевірки про завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" та ТОВ "Девайн Інтервест" нормативно та документально не підтверджуються.
При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" та ТОВ "Девайн Інтервест" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Посилання відповідача на порушення норм податкового законодавства вказаним вище постачальниками, зокрема неправомірне формування податкового кредиту, суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не є підставою для обмеження прав покупця щодо включення вартості придбаних товарів/послуг чи амортизаційних відрахувань до складу витрат.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" та ТОВ "Девайн Інтервест" товарів та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Гарант Інвест Сервіс" та ТОВ "Девайн Інтервест", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
При цьому наявність розбіжностей між податковими зобов'язаннями продавця та податковим кредитом покупця в інформаційних базах даних податкового органу не є підставою для визначення суми податкового зобов'язання.
Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ "Хьорман-УА" правомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість у межах спірних правовідносин, а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 18 жовтня 2013 року №0004062201 та №0004082201 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Хьорман-УА" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА" задовольнити повністю
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 18 жовтня 2013 року №0004062201 та №0004082201.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко