ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
18 серпня 2014 року 16:04 справа №826/10649/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Кармазіна О.А., Кобилянського К.М., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:
позивача: Данілова Ю.В.;
відповідача: Додуха Д.О.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства оборони України
провизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправним рішення заступника Міністра оборони України, генерал-майора ОСОБА_2 ; 2) зобов'язати відповідача вчинити дії для виплати заборгованості по грошовому забезпеченню з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10649/14 та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 18 серпня 2014 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 , з метою виплати заборгованості по грошовому забезпеченню з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн., звернувся на особистий прийом до заступника Міністра оборони України, генерал-майора ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ).
Згідно витягу з протоколу від 26 червня 201 року прийому громадян з особистих питань вбачається, що під час особистого прийому ОСОБА_1 надано роз'яснення, що за постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог стосовно проведення відповідних доплат грошового забезпечення під час перебування у розпорядженні позитивних рішень прийнято не було; разом з тим, терміни розгляду зазначеного питання, згідно вимог діючих нормативно-правових актів, керівництвом Міністерства оборони України та Збройних Сил України вийшли; та вказано, що заявник погодився.
Позивач вважає рішення ОСОБА_2 про відмову у виплаті заборгованості по грошовому забезпеченню з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн. протиправними, оскільки за час перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 з 01 червня 2011 року по 16 серпня 2011 року, ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення лише за період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року.
Відповідач письмового заперечення проти позову не надав, однак його представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Матеріали справи підтверджують, що 19 квітня 2011 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
Наказами начальника 169 гвардійського центру від 19 квітня 2011 року №18 та №73 ОСОБА_1 прийнято в добровільному порядку на військову службу за контрактом строком на три роки і призначено на посаду курсанта навчальної роти 324 школи підготовки сержантів 169 навчального гвардійського центру, та зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 червня 2011 року №102 ОСОБА_1 вважався таким, що здав справи та посаду і убув до нового місця служби; з 01 червня 2011 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2011 року №155 ОСОБА_1 вважають таким, що з 01 червня 2011 року здав справи та посаду; з 16 серпня 2011 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення; 16 серпня 2011 року убув до нового місця служби.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 17 серпня 2011 року №161 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наведене свідчить, що в період з 01 червня 2011 року по 16 серпня 2011 року (2 місяці 16 днів) позивач перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що за період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено грошове забезпечення в сумі 2 749,42 грн.; грошове забезпечення за період понад два місяці перебування позивача у розпорядженні, а саме з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року, не нараховувалося та не виплачувалось.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі по тексту - Інструкція).
Підпункт 1.3.4 пункту 1.3 Інструкції передбачає, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується, зокрема військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні).
Відповідно до пункту 9.1 Інструкції визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Після закінчення двох місяців особам офіцерського складу грошове забезпечення може виплачуватися протягом наступного місяця тільки за рішеннями Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України, а особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за рішеннями командира армійського корпусу (повітряного командування), командира (начальника) органу військового управління вищого рівня.
Після трьох місяців із дня звільнення від посади (скорочення штатної посади) грошове забезпечення особам офіцерського складу може виплачуватися тільки за рішенням Міністра оборони України та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.
Клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення подаються за підпорядкованістю командирами військових частин, у списках яких вони перебувають.
Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.
З наведеної норми вбачається, що виплата грошового забезпечення особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, після закінчення двох місяців з дня зарахування їх у розпорядження може бути здійснена лише на підставі рішення командира армійського корпусу (повітряного командування), командира (начальника) органу військового управління вищого рівня; при цьому для прийняття рішення про продовження строків виплати грошового забезпечення необхідним є наявність відповідного клопотання командирів військових частин, у списках яких вони перебувають.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що сторонами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що командиром армійського корпусу (повітряного командування) або командиром (начальником) органу військового управління вищого рівня приймалось рішення про продовження строків виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року, яке могло б бути підставою для виплати грошового забезпечення понад два місяці перебування у розпорядженні.
Матеріали справи також не містять доказів які б свідчили про протиправну бездіяльність посадових осіб Міністерства оборони України, у том у числі командирів армійського корпусу, органу військового управління, щодо не прийняття рішення про продовження строків виплати грошового забезпечення, а саме відповідного клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення поданого за підпорядкованістю командирами військових частин, у списках яких вони перебувають, як визначено у пункті 9.1 Інструкції.
Таким чином, за відсутності підстав для виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року в сумі 711,88 грн., передбачених пунктом 9.1 Інструкції, суд приходить до висновку, що спірна сума не вважається заборгованістю, та вважає, що рішення ОСОБА_2 про відмову у виплаті заборгованості по грошовому забезпеченню є правомірним, а позовні вимоги у цій частині - такими, що не підлягають задоволенню.
У свою чергу правомірність оскаржуваного рішення та відсутність підстав для виплати заборгованості із виплати грошового забезпечення, виключають можливість задоволення решти позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії для виплати заборгованості по грошовому забезпеченню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії виявились не підтвердженими.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, у межах спірних правовідносин не встановлено дій чи рішень відповідача, які б суперечили вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді О.А. Кармазін
К.М. Кобилянський