"27" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/62151/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 22 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 05 жовтня 2011 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року скасовано.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000088 від 21 січня 2008 року, видану Криворізькою митницею.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця, як правонаступник Криворізької митниці, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з вимогами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» 21 січня 2008 року до Криворізької митниці було подано вантажну митну декларацію з доданими до неї документами, зокрема, податковим векселем серії
АА №1001573 на суму податку на додану вартість у розмірі 10713, 07 грн., для проведення митного оформлення товару.
Криворізькою митницею було відмовлено позивачу в митному оформленні задекларованих товарів, про що складено та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/00088 від 21 січня 2008 року.
Підставою відмови у митному оформленні товарів відповідачем зазначено порушення вимог абзацу 4 частини 2 статті 88 Митного кодексу України (сплата податків і зборів) в частині ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01 жовтня 1997 року.
Не погоджуючись із відмовою відповідача в здійсненні митного оформлення товару та вважаючи видану картку відмови в прийнятті митної декларації протиправною, відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» оскаржило їх до суду.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 86 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Згідно зі статтею 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до положень Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12 грудня 2005 року (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка).
Картка формується в електронному вигляді з використанням програмно-інформаційного комплексу «Відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України» Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.
У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно з абзацем 2 пункту 4 статті 1 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104
від 01 жовтня 1997 року (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає всім наведеним нижче вимогам: є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку; зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість; має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість; не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк.
Пунктом 19 вищенаведеного Порядку передбачені способи погашення податкових векселів, які відповідають положенням статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема: шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом; включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата; включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету; включення суми зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю.
Окрім того, інформація про погашення податкових векселів в розрізі виду погашення кожного векселя надається Державною податковою адміністрацією України в адресу Державної митної служби України щоденно в централізованому порядку згідно з вимогами пункту 2.6 спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Митної служби України № 494/383 від 08 липня 2004 року «Про затвердження Порядку обміну інформацією про обіг, облік та погашення податкових векселів для забезпечення звірки».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Як встановлено судами, порушення відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів», як платником податку на додану вартість, положень пункту 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104, - відсутні.
Таким чином, зазначене відповідачем у оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, як причина відмови в митному оформленні товару, порушення позивачем вимог абзацу 4 частини 2 статті 88 Митного кодексу України (сплата податків і зборів) в частині ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01 жовтня 1997 року є необґрунтованим.
Разом з тим, посилання відповідача на положення статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якою встановлено заборону у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), судами правомірно не взято до уваги, оскільки в оскаржуваній картці відмови дане положення, як причина відмови в митному оформленні товару, не зазначене.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність складеної Криворізькою митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/00088 від 21 січня 2008 року.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції.
Постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 05 жовтня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: