"27" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/35027/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної митниці Державної митної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Грета» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, -
Відкрите акціонерне товариство «Грета» звернулось до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року позов задоволено.
Визнано дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700020009/9/600051 від 07 липня 2009 року протиправними.
Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України№700020009/9/000051
від 07 липня 2009 року.
Визнано недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000363/1 від 03 липня 2009 року.
Стягнуто з Державного Бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 7089 89 грн. 30 коп., митний збір у розмірі 3222 грн. 41 коп.
Присуджено з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Грета» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. та 103 грн. 11 коп.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Східна митниця Державної митної служби України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції з тих підстав, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, зазначили про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та протиправність у зв'язку з цим рішення відповідача про визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, при цьому суди не перевірили, чи є надані позивачем додаткові документи належними.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу № 17/7-75 від 22 квітня 2009 року, укладеному між відкритим акціонерним товариством «Грета» та фірмою BALCIK ISI ELEMANLARI SAN TIC.А.S., останній передає у власність позивачу тени та електроконфорки. Згідно з пунктом 2.1 цього контракту ціни на товар зазначаються у Специфікації №1 та встановлюються в доларах США, на умовах FCA Стамбул (Турція) відповідно до INCOTERMS 2000 (п.31. Контракту).
У специфікації № 1 сторони узгодили, що продавець поставляє покупцю товар «Тени та електроконфорки», тени у кількості 90000, ціна за одиницю 2,30 доларів США, та електроконфорки у кількості 80000, ціна за одиницю 3,40 доларів США та 4,40 доларів США, загальна вартість товару 519 000,00 доларів США. Умови поставки FCA Стамбул (Турція) .
23 червня 2009 року відповідно до зазначеного контракту та специфікації до нього позивачем на митну територію України була ввезена перша партія товару на загальну суму 8049,25 грн., що станом на момент митного оформлення склало 1056,00 доларів США. До ціни товару були додані витрати на перевезення, у зв'язку з чим, загальна вартість товару склала 1128,68 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Східної митниці була подана вантажна митна декларація №700020009/2009/003462 з пакетом документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення вантажу, а саме: контракт №17/7-75
від 22 квітня 2009 року; специфікація №1 до контракту з цінами на продукцію; інвойс з відміткою про проходження меж; копія експортної декларації; пакувальний лист; рахунок
від 28 квітня 2009 року; платіжне доручення №1663 від 20 травня 2009 року, міжнародна товарно-транспорта накладна; прайс-лист, декларація митної вартості; калькуляція постачальника №423
від 02 липня 2007 року, комерційна пропозиція від 10 лютого 2009 року № б/н.
Посадовою особою відділу контролю митної вартості Східної митниці на вантажній митній декларації вчинено запис щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, прайс-листи виробника; калькуляцію виробника; інформацію зовнішньо - торгівельної організації про вартість товару; експертні висновки про якість товару; комерційні пропозиції.
На підтвердження правильності заявленої митної вартості товару відкрите акціонерне товариство «Грета» надало митному органу додаткові документи: контракт №17/7-75
від 22 квітня 2009 року; комерційну пропозицію № б/н від 10 лютого 2009 року; прайс-лист № б/н від 22 лютого 2009 року; висновок експерта №ЄИ-177 від 26 червня 2009 року; експортну ВМД №YD 0982087; калькуляцію №423 від 02 лютого 2009 року.
Відповідно до рішення Східної митниці про визначення митної вартості №700000024/2009/000363/1 від 03 липня 2009 року за шостим (резервним) методом була збільшена сума податку на додану вартість у сумі 7089,30 грн. та мита у сумі 3222,41 грн. та видано картку відмову в митному оформленні товару №700020009/2009/000051.
Позивач оформив скориговану ВМД №700020009/9/003906 від 10 липня 2009 року зі сплатою до державного бюджету суми податку на додану вартість та мита згідно з митною вартістю, визначеної Східною митницею. Різниця між сумою податків, визначених позивачем та Східною митницею, становить за митом - 3222,41 грн., за податком на додану вартість - 7089,30 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої декларантом з поверненням надміру сплаченої суми податків.
Листом № 11-41/6366 від 28 серпня 2009 року відповідачем відмовлено у застосуванні митної вартості, оскільки документи, які надані для підтвердження митної вартості товарів, мають неточності та не містять достатніх для підтвердження достовірності відомостей щодо вартості товару, зокрема:
- вартість за одиницю виміру «Тен 220-240V/1500W» згідно з кресленням 23038 складає
2,30 доларів США за 1 шт., але за даними прайс-листа від 22 січня 2009 року №б/н вартість зазначеного виробу складає 2,23 доларів США за 1 шт.;
- згідно з даними висновку експерта від 26 червня 2009 року №ЭИ-177 аналіз вартості трубчастих електричних нагрівачів та електрокомфорок здійснений у порівнянні за вартістю аналогічної продукції російських виробників (електроплити «Мечта»), а не аналогічних виробників Туреччини;
- при визначенні вартості аналогічної продукції російського походження застосований понижуючий коефіцієнт на тип покриття (з тефлоновим або без нього) від 1,95 до 2,10, без посилання на нормативні джерела та розмір зазначених коефіцієнтів.
При цьому відповідачем зазначено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари які оцінюються, тому вартість товару не може бути об'єктивно підтверджена достовірним рівнем цін, який існує на ринку Туреччини.
Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом та вважаючи, що суми митних платежів та податку на додану вартість, сплачені відповідно до рішення відповідача про визначення митної вартості товару, підлягають поверненню, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача при винесенні оскаржуваного рішення про визначення митної вартості є неправомірними, оскільки позивачем надано достатньо доказів на підтвердженні заявленої ним митної вартості, розрахованої за першим методом (ціною угоди).
Такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 259 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно зі статтею 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до положень статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 7 вищезазначеного Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Відповідно до пункту 13 вищенаведеного Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару мають повноваження витребовувати додаткові документи, які дають змогу об'єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.
Як встановлено судами, на вимогу відповідача щодо підтвердження заявленої відкритим акціонерним товариством «Грета» митної вартості товару за ціною угоди позивачем були надані додаткові документи.
З листа Східної митниці Державної митної служби України №11-41/6366
від 28 серпня 2009 року вбачається, що надані документи містять неточності та не підтверджують достовірність відомостей щодо вартості товару.
Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав усі необхідні документи на підтвердження заявленої ним митної вартості, а також додаткові документи, витребовувані відповідачем.
При цьому суди не надали оцінку наданим документам та не дослідили, чи являються вони належними та чи містять необхідні об'єктивні документально підтверджені дані, що піддаються обчисленню, для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Виходячи з наведеного, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Східної митниці Державної митної служби України задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі - скасувати.
Справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Грета» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: