26 серпня 2014 року Справа № 910/2256/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. у справі № 910/2256/14 господарського суду міста Києва
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"
простягнення 40 194,56 грн.
за участю представників:
позивача: Цибізова О.О.
відповідача: не з'явився
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - "ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (надалі - "ТОВ "Газовик") про стягнення 5 535,71 грн. пені, 12 552,33 грн. інфляційних втрат, 22 106,52 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого газу за договором № 06/10-2049 від 20.12.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 526, 530, 550 - 552, 611, 625, 712 ЦК України та статей 193, 216, 217, 264, 265 ГК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. (суддя Паламар П.І.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Газовик" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 5 535,71 грн. пені, 12 552,33 грн. інфляційних втрат, 22 106,52 грн. 3% річних.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин поставки, доведеністю як факту передачі природного газу позивачем відповідачу, так і порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого природного газу, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. (судді Лобань О.І., Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Газовик" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 18 644,65 грн. 3% річних та 11 793,14 грн. інфляційних втрат, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
В задоволенні позову в частині стягнення пені судом апеляційної інстанції було відмовлено з посиланням на норми статей 258, 260, 261 ЦК України, статті 232 ГК України у зв'язку із спливом спеціальної позовної давності на момент звернення позивача до суду. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково з огляду на порушення позивачем порядку їх обчислення, при цьому судом здійснено їх перерахунок по кожній поставці газу окремо.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. залишити в силі.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2010 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Газовик" (покупець) було укладено договір № 06/10-2049 про закупівлю природного газу (надалі - "Договір").
Додатковою угодою № 4 від 12.04.2011 р. до Договору сторони домовились викласти умови Договору у новій редакції. Так, відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2011 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Продавець, згідно з п. 2.1 Договору, передає покупцю у 2011 році газ в обсязі до 442,419 тис. куб. м.
Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, згідно з п. 6.2 Договору, здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.
Додатковою угодою № 6 від 03.10.2011 р. до Договору сторони домовились про припинення договору в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.
Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судами попередніх інстанцій, з посиланням на відповідні акти приймання-передачі природного газу, встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач протягом січня - квітня 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 543 946,56 грн.
Також судами встановлено, що відповідач розрахувався за поставлений за Договором природний газ в повному обсязі, проте з порушенням встановленого Договором строку.
Наведене стало підставою для звернення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом про стягнення з ТОВ "Газовик" 5 535,71 грн. пені, 12 552,33 грн. інфляційних втрат, 22 106,52 грн. 3% річних.
Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Законодавцем у ст. 549 ЦК України визначено неустойку (штраф, пеню), як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судами встановлено, що в п. 7.2 Договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасне здійснення розрахунків за природний газ у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що при укладенні додаткової угоди № 4 від 12.04.2011 р. до Договору сторони виключили п. 9.3 Договору, яким було визначено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, тобто фактично було змінено порядок обчислення позовної давності, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 260 ЦК України.
Згідно з п. 4 додаткової угоди № 4 до Договору ця угода набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2011 р. і діє протягом дії Договору.
З огляду на викладене, з 01.04.2011 р. сторони мають керуватися положеннями п. 2 ч. 1 ст. 258 ЦК України, якими передбачено спеціальну позовну давність в один рік, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.
Водночас, порядок нарахування штрафних санкцій визначено ст. 232 ГК України. Так, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи обсяги, вартість та ступінь оплати відповідачем поставок природного газу в кожному місяці окремо, а також наведені вище норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що період, заявлений позивачем до стягнення пені (з 11.02.2011 р. по 01.04.2011 р. та з 11.03.2011 р. по 01.04.2011 р.) входить до шестимісячного терміну обчислення пені у відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
Проте, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом у даній справі лише 10.02.2014 р.
Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що вимогу про стягнення пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору заявлено позивачем поза межами позовної давності в один рік, що, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені.
Крім того, колегія суддів зазначає, що мотивованим є висновок господарського суду апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, рівно як і про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 18 664,65 грн. та збитків від інфляції в сумі 11 793,14 грн., з урахуванням здійсненої судом арифметичної перевірки правильності нарахування даних сум по кожній поставці газу окремо.
Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, даного висновку не спростовують.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 р. у справі № 910/2256/14 залишити без змін.
Головуючий суддяО. Євсіков
СуддіО. Кролевець
О. Попікова