Справа № 11-о/796/44/2014 головуючий у 1-1 інстанції : ОСОБА_1
Категорія : ст..459 КПК доповідач : ОСОБА_2
27 серпня 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_2 , розглянувши заяву адвоката ОСОБА_3 інтересах ОСОБА_4 про перегляд за ново виявленими обставинами судових рішень щодо ОСОБА_4 , а саме: вироку Апеляційного суду м. Києва від 03.12.2004 року та ухвали Верховного Суду України від 24.05.2005 року,
встановив:
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2004 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 15, ч.4 ст. 187 КК України 2001 року; ч.2 ст. 17, ч.3 ст. 142; ч.2 ст. 17, ч.3 ст. 215-3; ч.2 ст. 17, п. п. а, г, ж, з, і ст. 93; ст. 190-1; ч.2 ст. 17, п. п. г, з, ст. 93; п. п. а, в. ж, з, і, ст. 93; ч.3 ст. 215-3; ч.3 ст. 142; ч.2 ст. 145 КК України 1960 року; ч.1 ст. 263 КК України 2001 року; ст. 69 КК України в редакції 1960 року і призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 15, ч.4 ст. 187 КК України 2001 року - 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- ч.2 ст. 17, ч.3 ст. 142 КК України 1960 року - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- ч.2 ст. 17, ч.3 ст. 215-3КК України 1960 року - 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- ч.2 ст. 17, п. п. а, г, ж, з, і ст. 93КК України 1960 року - 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- ст. 190-1КК України 1960 року - 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі;
- ч.2 ст. 17, п. п. г, з, ст. 93КК України 1960 року - 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі;
- п. п. а, в. ж, з, і, ст. 93 КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- ч.3 ст. 215-3 КК України 1960 року - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- ч.3 ст. 142 КК України 1960 року - 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- ч.2 ст. 145 КК України 1960 року - 7 (сім) років позбавлення волі;
- ч.1 ст. 263 КК України 2001 року - 3 (три) роки позбавлення волі;
- ст. 69 КК України в редакції 1960 року - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 року вирок Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2004 року щодо ОСОБА_4 в частині його засудження за ст. 69 КК України 1960 року скасовано і справу в цій частині закрито.
Дії ОСОБА_4 перекваліфіковані з ч.2 ст. 17, ч.3 ст. 142 КК України 1960 року, ч.2 ст. 17, ч.3 ст. 215-3КК України 1960 року, ч.2 ст. 17, п. п. а, з, і ст. 93КК України 1960 року - на ч.1 ст. 17 ч.3 ст. 142 КК України 1960 року, ч.1 ст. 17 ч.3 ст. 215-3 КК України 1960 року, ч.1 ст. 17, п.п. а, з, і ст. 93 КК України 1960 року, та призначено покарання:
за ч.1 ст. 17 ч.3 ст. 142 КК України 1960 року - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- ч.1 ст. 17 ч.3 ст. 215-3 КК України 1960 року - 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- ч.1 ст. 17, п.п. а, з, і ст. 93 КК України 1960 року - 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вважати ОСОБА_4 засудженим на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 17 ч.3 ст. 142; ч.2 ст. 17 ч.3 ст. 215-3; ч.2 ст. 17 п.п. "а, г, ж, з, і" ст. 93; ст. 190-1; ст. 93 п.п. "а, в, ж,з, і", ч.3 ст. 215-3; ч.3 ст. 142; ч.2 ст. 145, ч.1 ст. 17 ч.3 ст. 142; ч.1 ст. 17 ч.3 ст. 215-3; ч.1 ст. 17 п.п. "а, з, 1" ст. 93 КК України 1960 року; ч. 1ст. 15 ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України 2001 року - до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
05.08. 2013 року до Апеляційного суду м. Києва надійшла заява від адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_4 , про перегляд судових рішень відносно ОСОБА_4 за нововиявленими обставинами, в якій він просить: відкрити провадження у кримінальній справі №1-42/2004 за ново виявленими обставинами; витребувати з архіву Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу № 1-42/2004; допитати в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в Київському СІЗО №13; дослідити наявні в справі докази вини ОСОБА_4 з урахуванням свідчень ОСОБА_6 ; скасувати вирок Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2004 року та ухвалу Верховного Суду України від 25 травня 2005 року в частині засудження ОСОБА_4 за ст. 190-1, ст. 93 п.п. "г", "з" КК України 1960 року (за епізодами посягання на життя працівників міліції та вбивства ОСОБА_7 ) кримінальну справу в цій частині закрити за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу вказаних злочинів; виключити з вироку від 03 грудня 2004 року слова "Учитывая …. обстоятельства совершенных подсудимым ОСОБА_8 особо тяжких преступлений, направленных на лишение жизни потерпевших, учитывая тяжесть наступивших последствий, крайне высокую степень опасности фактически совершенного им деяния, наличие неординарной обстановки в момент совершения им преступления в отношении двоих сотрудников милиции, стойкость установки подсудимого на ведение преступного образа жизни в дальнейшем, суд приходит к выводу, что ОСОБА_9 как личность представляет собой исключительно высокую опасность для общества. Поэтому суд не находит оснований для назначения ему наказания в виде лишения свободы на определенный срок за совершенные убийства гр. ОСОБА_10 и гр. ОСОБА_11 и покушения на жизнь работников милиции. С учетом изложенного суд считает, что наказание ОСОБА_12 должно быть назначено в виде пожизненного лишения свободы"; призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі на певний строк.
В обґрунтування своїх вимог адвокат посилається на те, що в наданій їй заяві від 5 березня 2013 року ОСОБА_6 , який перебуває в Київському СІЗО № 13, стверджує, що посягання на життя працівників міліції ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вчинив не засуджений за це ОСОБА_9 , а ОСОБА_15 , також засуджений у цій же справі, який йому про це особисто розповідав. На даний час ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у Київському НОМЕР_1 , а тому пояснення ОСОБА_6 слід розцінити як показання з чужих слів. На думку адвоката, саме ці пояснення ОСОБА_6 слід вважати достовірними і такими, що підтверджені сукупністю раніше досліджених доказів, які судом не взяті до уваги, зокрема показаннями свідків та даними щодо фізичного стану ОСОБА_4 .. Заявник вважає, що справа в частині засудження ОСОБА_4 за вбивство ОСОБА_7 також підлягає перегляду, оскільки, якщо ОСОБА_9 не вчиняв посягання на життя працівників міліції, то, відповідно, у нього не було підстав і вбивати ОСОБА_16 , оскільки судовими рішеннями визнано, що це вбивство він вчинив щоб ухилитися від відповідальності за посягання на життя працівників міліції.
На підставі ухвали судді Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2014 року заява захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень щодо ОСОБА_4 , а саме вироку Апеляційного суду м. Києва від 03.12.2004 року та ухвали Верховного Суду України від 24.05.2005 року разом долученими документами повернута заявнику. В матеріалах справи міститься лише копія цієї заяви без додатків.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.08.2014 року ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2014 року, якою повернуто заяву захисника ОСОБА_5 про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 за ново виявленими обставинами скасовано з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Вивчивши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вважаю, що вона підлягає поверненню заявнику, виходячи з наступного.
Заява про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 за нововиявленими обставинами надійшла до Апеляційного суду м. Києва 05.08.2013 року. В цій заяві захисник посилається на нововиявлені обставини, які не були відомі суду та їй під час судового розгляду, а саме свідчення гр. ОСОБА_6 , викладені в його заяві від 05.03.2013 року на її ім'я про те, що посягання на життя працівників міліції, яке мало місце 26.05.2001 року в під'їзді буд. АДРЕСА_1 , за яке засуджено ОСОБА_4 , було скоєно не ОСОБА_4 , а ОСОБА_15 . Як вказує захисник, пояснення цього свідка у сукупності з іншими матеріалами справи ставлять під сумнів правильність висновків суду щодо вини ОСОБА_4 .
Згідно п.1 ст.461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Отже, захисник ОСОБА_5 подала заяву про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 з пропуском встановленого законом строку, при цьому не зазначила про причини пропущення строку і не заявила клопотання про його поновлення.
Положення ч.4 ст.461 КПК України, на які посилається захисник, стосуються можливого строку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами судом, а не строку звернення до суду з заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, як тлумачить цю норму закону захисник ОСОБА_5 , вважаючи що строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно ч.4 ст.461 КПК України не обмежений.
Враховуючи те, що захисник ОСОБА_5 пропустила визначений ст.461 КПК України строк звернення про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та за відсутності клопотання про поновлення строку, вважаю, що заява про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 підлягає поверненню.
Керуючись ст. 461 КПК України, суддя, -
ухвалив:
Повернути захиснику ОСОБА_5 подану в інтересах ОСОБА_4 заяву про перегляд за ново виявленими обставинами судових рішень щодо ОСОБА_4 , а саме: вироку Апеляційного суду м. Києва від 03.12.2004 року та ухвали Верховного Суду України від 24.05.2005 року,
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в порядку ст. 426 КПК України.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_2