Провадження № 11-кп/774/1067/14 Справа № 182/2427/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
06 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013040340000817 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працюючого, не одруженого, мешкає у АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 01 квітня 2013 року Нікопольським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч1, 185 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України;
перебуває під вартою у зв'язку з даним кримінальним провадженням з 19 березня 2014 року;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України;
за участю: прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
Провадження № 11кп /774/1067/14 Головуючий в суді першої інстанції суддя ОСОБА_1
Справа № 1кп/0182/380/14 Доповідач: суддя апеляційного суду: ОСОБА_8
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначено йому міру покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково у вигляді 1 року 1 місяця позбавлення волі приєднано покарання, призначене за вироком Нікопольського міськрайсуду від 01.04.2013 року, і призначено покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі з обчисленням строку відбуття покарання з 19 березня 2014 року.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 засуджений за те, що він в період часу з 18 січня 2014 року до початку лютого місяця 2014 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , де він мешкає разом з батьками, шляхом вільного доступу, умисно, з корисливих спонукань, повторно, таємно викрав: телевізор "Самсунг 3600" вартістю 1500 грн.; телевізор "Рейнфорд" вартістю 6000 гривень; пилосос "ЛЖ" вартістю 699 гривень; алюминієвий посуд загальною вартістю 100 гривень; набір нержавіючого посуду загальною вартістю 200 гривень; електродвигун з пральної машинки вартістю 200 гривень; набір інструментів вартістю 100 гривень; електродрель вартістю 150 гривень, - що належать ОСОБА_9 , чим завдав потерпілій матеріального збитку на загальну суму 8849 гривень.
Не погодившись з цим вироком, обвинувачений ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить апеляційний суд пом'якшити йому покарання, присудивши відбувати його в колонії -поселенні, або застосувати умовне засудження. Крім того, заявив клопотання про застосування до нього Закон України «Про амністію в 2014 році», так як він щиро покаявся, і активно співпрацював з органами досудового і судового слідства, вину свою визнав повністю, а також просить взяти до уваги інші дані, які є підставою для застосування цього Закону.
Заслухавши: доповідь судді-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу; прокурора ОСОБА_7 , яка проти задоволення апеляції ОСОБА_6 заперечувала, - перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, - колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого повинна бути залишена без задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про виннуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом, обґрунтовано покладені ним в основу вироку і в апеляції обвинуваченого не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ст.185 ч.2 КК України також є правильною і в поданій апеляції не оспорюється.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості обвинуваченого, не встановлено.
В силу ст. 409 ч.2 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегією суддів при перевірці доводів апеляцій встановлено, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, а також усі обставини справи, в тому числі й ті, на які є посилання у скарзі обвинуваченого.
Так, згідно вироку, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому враховано: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і особу винного. Той факт, що судом не конкретизовано, які саме дані про ступінь тяжкості та особу винного враховано судом при призначенні покарання, та не вказано на оставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, не є підставою вважати, що судом першої інстанції неправильно визначено, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання з реальним його відбуттям з застосуванням правил ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків.
З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції правильно визначився, що покарання ОСОБА_6 має бути пов'язане з ізоляцією від суспільства, так як він вчинив злочин в період випробувального терміну, а врахування обставин, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі та подальше пом'ягшення йому покарання привело б до невідповідності його виду та розміру вказівкам, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», де говориться: «Частиною 2 ст. 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим».
Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно були враховані всі обставини справи і особа обвинуваченого, а доводи апеляції про те, що судом не враховані обставини, що пом'якшують покарання, не відповідають дійсності.
Таким чином, суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, за якою його засуджено, та правильно застосував до нього статтю 71 ч.1 КК України.
За таких вказаних вище обставин призначене судом покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання за мотивами, зазначеними в його апеляції, колегія суддів не вбачає.
Стосовно клопотання обвинуваченого про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році», то на думку колегії суддів, це клопотання не може бути задоволеним, так як підстави, вказані ОСОБА_6 не передбачені в Законі України «Про амністію в 2014 році».
Керуючись ст. 407-409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Відповідно до ст. 532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Згідно зі ст. 426 КПК України на рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана сторонами касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення, а засудженим ОСОБА_10 , який тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: