Справа № 183/3145/13-к
№ 1-кп/183/215/14
іменем України
29.08.2014 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4
Сипало ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6
Павлікова ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження за звинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Язикове Благовещенського району Башкортостан РФ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
- 16.07.2012 року Новомосковським міськра1онним судом Дніпропетровської області за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України з іспитовим стром 3 роки,
що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
- 16.07.2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України з іспитовим стром 3 роки,
що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
16.03.2013 року близько 01.00 години ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 знаходилися у с. Новоселівка та їхали на мотоциклі «ІЖ Юпитер», що належить ОСОБА_6 , по АДРЕСА_3 , та в цей момент ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_6 здійснити крадіжку металевих виробів з території вказаного домоволодіння, на що ОСОБА_6 погодився.
Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, переконавшись, що їх злочинні дії ніким не будуть помічені, діючи повторно, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 під'їхали на мотоциклі до будинку АДРЕСА_3 , та, шляхом вільного доступу, проникли на територію вказаного домоволодіння, звідки таємно викрали: металеву трубу, довжиною 2 м., діаметром 52 мм., вартістю 50 грн.; металевий швелер, довжиною 3 м., розміром 12 см, вартістю 75 грн.; металевий швелер, довжиною 2.5 м., розміром 10 см., вартістю 50 грн.; металевий кутник, довжиною 2 м., розміром 50 мм, вартістю 40 грн., після чого погрузили металеві вироби на мотоцикл «ІЖ Юпитер» та з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 215 грн.
В суді обвинувачений ОСОБА_6 вину в скоєнні злочину не визнав та суду пояснив, що вказаного злочину він не скоював. В ході проведення досудового розслідування визнавав вину, оскільки працівники міліції застосовували до нього примус.
В суді обвинувачений ОСОБА_10 від надання показань відмовився, однак суду пояснив, що злочину не скоював.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , їх вина знайшла своє повне підтвердження дослідженими доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11 про те, що 16.03.2013 року вона приїхала до будинку, який використовувала під дачу, та побачила, що відсутні труби та швелер, а саме 3 швелера, 2 труби та металевий куток. Працівники міліції їй повідомили, що крадіжку скоїли ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Останні згодом прийшли до неї та відновили конструкцію з викрадених металевих виробів. Коли вона їх питала про крадіжку, вони не заперечували проти того, що її скоїли. Казали, що так сталося;
- показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що близько року потому він придбав для власного будівництва металеві вироби у двох хлопців. Одного він запам'ятав, це був ОСОБА_10 , іншого - не запам'ятав. Придбав він швелер, труби та інші металеві вироби, які саме - не пам'ятає;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.03.2013 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_11 просила притягнути до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які скоїли крадіжку її майна з домоволодіння АДРЕСА_3
(а.п. 207);
- протоколом огляду місця події від 16.03.2013 року, згідно якого було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3 та встановлено наявність поглиблення в ґрунті, на місці яких знаходилася конструкція з металевих виробів
(а.п. 208-211);
- речовими доказами у вигляді металевих виробів, переданих на зберігання потерпілій ОСОБА_11
(а.п. 212);
- протоколом огляду від 25.03.2013 року мотоциклу «ІЖ Юпитер», що належить ОСОБА_6
(а.п. 214);
- речовим доказом у вигляді мотоциклу «ІЖ Юпитер», переданого на зберігання ОСОБА_6
(а.п. 215-216).
Таким чином суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_6 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_10 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації: за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Судом були досліджені показання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про непричетність їх до скоєння злочину, а саме те, що вони визнавали вину в скоєнні злочину, оскільки до них працівниками міліції застосовувалися заходу примусу. Однак вказані показання спростовуються як показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка суду показала, що вони визнавали вину в скоєнні злочину, а також її показаннями, що металеві вироби їй принесли та відновили конструкцію саме обвинувачені. Крім того, на виконання ухвали суду, прокуратурою Дніпропетровської області було проведено дослідження фактів, які були висловлені обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в суді. На підставі перевірки постановою старшого слідчого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області від 21.08.2014 року кримінальне провадження, зареєстроване у ЄРДР за № 42014040000000525 від 25.07.2014 року було закрите з відсутністю в діях працівників Новомосковського МВ (з обслуговування м. Новомосковська та Новомосковського району) ГУМВС України в Дніпропетровській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Також в судовому засіданні були досліджені показання свідка ОСОБА_13 про те, що вона є сестрою обвинуваченого ОСОБА_6 та в період з 13.03.2013 року по 29.03.2013 року вона мешкала за місцем прописки по АДРЕСА_1 . Вона запам'ятала число 16.03.2013 року, оскільки у її доньки був день народження та вона пішла від чоловіка за місцем прописки. Її брат ОСОБА_6 в цей день нікуди не ходив, тому не міг скоїти злочин. Однак вказані показання суперечать іншим доказам по кримінальному провадженню та ніякими іншими доказами не підтверджуються. Такі показання свідка ОСОБА_13 суд вважає як спробу допомогти рідній людині уникнути кримінальної відповідальності.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 доведена повністю. Всі досліджені докази як окремо, так і в сукупності доводять, що вказані події дійсно мали місце при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, а також винуватість обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в скоєнні даного злочину. Невизнання ж обвинуваченими вини в скоєнні злочину, суд розцінює як обрану ними позицію захисту, оскільки вказана позиція ніякими іншими доказами не підтверджується, а навпаки спростовується іншими доказами в їх сукупності.
Також судом було досліджено й позицію захисту щодо недоведеності вини обвинувачених в скоєнні злочину, оскільки не було свідків скоєння ними злочину, в ході проведення досудового розслідування не проводилося впізнання потерпілою обвинувачених, а також з в'язку з тим, що фактично не було встановлено суму збитку, оскільки потерпіла не могла надати з цього приводу ніяких доказів. Суд вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачуються у скоєнні таємного викрадення майна, а при наявності очевидців їх дії повинні були б кваліфіковані за іншою статтею КК України. Також суд вважає, що у відповідності зі ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 прямо вказав на ОСОБА_10 , як на особу, яка йому продала металеві вироби, щодо яких в подальшому працівники міліції йому повідомили, що вони викрадені. Саме під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_11 суду повідомила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 - це ті чоловіки, які повернули їй викрадені металеві вироби та повідомили, що це саме вони викрали їх. Тому відсутність очевидців злочину та не проведення в ході досудового розслідування впізнання обвинувачених не може бути підставою для виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Що стосується розміру спричинених збитків, суд вважає, що встановити документально вказаний розмір не становиться можливим. Однак, сума збитків, визначена в обвинувальному акті, зазначена з урахуванням вартості металевих виробів за ціною металобрухту, а тому не може бути нижчою.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_6 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначені ст.. 67 КК України, не встановив, обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 , визначеною ст.. 66 КК України, вважає добровільне відшкодування завданої шкоди.
Також суд враховує, що ОСОБА_6 раніше судимий, скоїв злочин в період іспитового строку, за місцем мешкання характеризується задовільно.
Санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі та обмеження волі. З урахуванням обставин скоєння злочинів, їхнаслідків, суд вважає, що призначення покарання у вигляді обмеження волі не буде достатніми для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів, а призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі необхідне й достатнє для його виправлення. Суд також вважає, що призначення максимальної міри покарання не сприятиме виправленню обвинуваченого та буде занадто суворим. При цьому, з урахування особистості обвинуваченого ОСОБА_6 , скоєння ним злочину в період іспитового строку, суд вважає не можливим застосувати до нього ст.. 75 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_10 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначені ст.. 67 КК України, не встановив, обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_10 , визначеною ст.. 66 КК України, вважає добровільне відшкодування завданої шкоди.
Також суд враховує, що ОСОБА_10 раніше судимий, скоїв злочин в період іспитового строку, за місцем мешкання характеризується задовільно.
Санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі та обмеження волі. З урахуванням обставин скоєння злочинів, їх наслідків, суд вважає, що призначення покарання у вигляді обмеження волі не буде достатніми для виправлення ОСОБА_10 та попередження вчинення ним нових злочинів, а призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі необхідне й достатнє для його виправлення. Суд також вважає, що призначення максимальної міри покарання не сприятиме виправленню обвинуваченого та буде занадто суворим. При цьому, з урахування особистості обвинуваченого ОСОБА_10 , скоєння ним злочину в період іспитового строку, суд вважає не можливим застосувати до нього ст.. 75 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покаранняу вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2012 року, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання. Зарахувати до строку відбування покарання ОСОБА_6 час знаходження його під вартою з 13.09.2013 року по теперішній час.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2012 року, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання. Зарахувати до строку відбування покарання ОСОБА_10 час знаходження його під вартою з 13.09.2013 року по теперішній час.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 залишити до набрання вироком законної сили.
Речові докази у вигляді металевих виробів, переданих на зберігання потерпілій ОСОБА_11 , - залишити у потерпілої.
Речовий доказ у вигляді мотоциклу «ІЖ Юпитер», переданого на зберігання ОСОБА_6 , - залишити у власника.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_10 - в той же строк та в тому ж порядку після отримання ними копії вироку.
Суддя ОСОБА_1