Справа №485/1470/14-к 21.08.2014 21.08.2014 21.08.2014
21 серпня 2014 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року, якою залишено без задоволення подання Снігурівської виправної колонії УДПтС України в Миколаївській області про застосування ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році", стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 10 жовтня 2013 року за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, раніше судимого:
- 21 грудня 2009 року вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим за ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 22.03.2013 року умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 6 місяців 25 днів,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить переглянути подання Снігурівської виправної колонії та застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2014 році».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року було залишено без задоволення подання Снігурівської виправної колонії УДПтС України в Миколаївській області про застосування відносно ОСОБА_5 Закону України "Про амністію у 2014 році".
Провадження № 11-кп/784/510/14 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_7
Категорія: ст.85 КК України Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_3 .
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що не згоден з рішенням суду про відмову у застосуванні щодо нього Закону України "Про амністію у 2014 році" .
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_5 має дві не зняті і непогашені, у встановленому законом порядку, судимості за вчинення тяжких злочинів, а тому відповідно до п. «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.8 Закону України "Про амністію у 2014 році", амністія у відношенні нього не може бути застосована.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скасувати ухвалу суду та застосувати до засудженого Закон України «Про амністію у 2014 році», оскільки одна із судимостей ОСОБА_5 за тяжкій злочин є погашеною, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши додатково надану копію вироку Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 21.12.2009 року та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» із змінами, підлягає скороченню наполовину невідбута частина покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 цього Закону.
Згідно п. «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
Як зазначено в ухвалі суду, ОСОБА_5 має дві судимості за вчинення тяжких злочинів, які не зняті і не погашені в установленому законом порядку, а саме за вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 27 грудня 2000 року та вироком цього ж суду від 21 грудня 2009 року.
До таких висновків суд першої інстанції прийшов помилково, не врахувавши положення Закону щодо погашення судимості.
Вирішуючи питання щодо погашення і зняття судимості ОСОБА_8 за вироком від 27 грудня 2000 року необхідно застосовувати ст. 55 КК України в редакції 1960 року відповідно до вимог п. 11 прикінцевих та перехідних положень КК України в редакції 2001 року.
Згідно п.5 ч.1 ст.55 КК України (в редакції 1960 року), такими що не мають судимість визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк не більше трьох років, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.
Згідно ч.4 вказаної статті КК України, якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку, що погашає судимість, зупиняється і продовжується з дня фактичного відбуття покарання за останній злочин.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 було засуджено 27 грудня 2000 року вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим за вчинення умисного тяжкого злочину до 3 років позбавлення волі, та звільненого по закінченню терміну відбування покарання - 19.07.2003 року.
До закінчення строку погашення судимості ОСОБА_5 знову вчинив злочин середньої тяжкості, за який був засуджений вироком Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2005 року до двох років позбавлення волі. Звільнений 28 липня 2006 року умовно-достроково на невідбутий термін покарання 6 місяців 11 днів.
Для розрахунку строку погашення судимості за даним вироком необхідно застосовувати ст.ст. 89,90 КК України в ред. 2001 року, який також складає три роки з дня відбуття покарання.
09 серпня 2009 року ОСОБА_5 знову вчинив злочини передбачені ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України, за які був засуджений вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 21 грудня 2009 року, тобто вказаний злочин ним було вчинено після спливу трьох років, а тому судимості за вироками від 27.12.2000 року та 31.01.2005 року, відповідно до вище наведених вимог закону вважаються погашеними.
Таким чином, на час набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_5 вважається особою, що має одну не зняту і непогашену судимість за вчинення умисного тяжкого злочину (ч.2 ст.307 КК України) за вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 21 грудня 2009 рок, і оскільки він у теперішній час відбуває покарання за вчинення злочину середньої тяжкості (ч.2 ст.309 КК України) за вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 10 жовтня 2013 року, тому на нього не поширюється вище наведена заборона щодо застосування амністії, передбачена п. «в» ст.4 Закону «Про застосування амністії в Україні».
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що засуджений ОСОБА_5 не підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки має дві непогашені судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.
З врахуванням вище викладеного, ухвала суду про відмову у задоволенні подання Снігурівської виправної колонії УДПтС України в Миколаївській області про застосування амністії відносно ОСОБА_5 підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали, якою слід задовольнити вказане подання про застосування амністії та відповідно до ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» скоротити засудженому ОСОБА_5 наполовину невідбуту частину покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, ст.ст.6, 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», Законом України «Про застосування амністії в Україні», суд -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2014 року про залишення без задоволення подання Снігурівської виправної колонії УДПтС України в Миколаївській області про застосування Закону України "Про амністію у 2014 році", відносно ОСОБА_5 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Снігурівської виправної колонії УДПтС України в Миколаївській області про застосування стосовно ОСОБА_5 .Закону України "Про амністію у 2014 році".
На підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», ОСОБА_5 , засудженому вироком Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 10 жовтня 2013 року за ч.2 ст.309 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, скоротити наполовину невідбуту частину покарання.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
судді: