21 серпня 2014 року Справа № 876/11951/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бориславської міської ради Львівської області на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 09.09.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, комісії з питань нагородження при виконавчому комітеті Бориславської міської ради Львівської області про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
01.07.2013 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів - виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, комісії з питань нагородження при виконавчому комітеті Бориславської міської ради Львівської області про зобов'язання комісії з питань нагородження при виконкомі Бориславської міської ради внести до Бориславського міського голови подання щодо присвоєння їй почесного звання «Мати-героїня».
ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтв про народження, вона народила та виховала шестеро дітей : ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6, у зв'язку з цим була нагороджена медаллю "Медаль материнства ІІ-го ступеня", згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.04.1990 року.
Позивач зазначає, що підстави для присвоєння почесних звань України, порядок їх присвоєння, вручення та інші правила встановлює Положення про почесні звання України, затверджене Указом Президента України від 29.06.2001 року № 476/2001. Так, згідно з п.9 Положення почесне звання "Мати-героїня" присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку, враховуючи вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім'ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.
Позивач наголошує на тому, що всупереч вищевказаним вимогам закону, згідно протоколу №4 засідання комісії з питань нагороджень при виконавчому комітеті Бориславської міської ради було прийнято рішення про відмову у клопотанні перед міським головою про погодження її кандидатури на присвоєння їй почесного звання "Мати-героїня".
Тому вважає, що відповідач не навів жодних законних підстав та безпідставно не вчинив дії щодо погодження її кандидатури на присвоєння почесного знання "Мати-героїня".
Відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 09.09.2013 р. позов задоволено. Зобов'язано комісію з питань нагородження при виконкомі Бориславської міської ради внести до Бориславського міського голови подання щодо присвоєння ОСОБА_1 почесного звання «Мати-героїня».
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи вимоги п.9 Положення про почесні звання України, у комісії з питань нагороджень при виконавчому комітеті Бориславської міської ради відсутні правові підстави для відмови у клопотанні перед міським головою про погодження кандидатури позивача ОСОБА_1 на присвоєння їй почесного звання "Мати-героїня", оскільки позивач народила та виховала до восьмирічного віку шестеро дітей, що відповідає п.9 Положення, була нагороджена медаллю "Медаль Материнства 2-го ступеня".
Посилання відповідачів на притягнення сина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 до кримінальної відповідальності та його засудження 25.06.2007 року Бориславським міським судом до позбавлення волі, відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області, суд не взяв до уваги, тому що згідно з п.9 Положення почесне звання «Мати-героїня" присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, а син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 до кримінальної відповідальності притягувався після досягнення восьмирічного віку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що підставою прийняття рішення комісії про відмову ОСОБА_1 внести до Бориславського міського голови подання щодо присвоєння їй почесного звання «Мати-героїня» стала довідка (витяг з реєстру) управління управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області, з якої вбачається що один і з синів - ОСОБА_6 25 червня 2007 року був засуджений за ст.ст.121 ч.2, 69, 296 ч.4, 70 Кримінального кодексу України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яку суд під час винесення постанови не взяв до уваги.
За таких обставин, що дитина позивачки вчинила злочини передбачені ст.ст.121 ч.2, 69, 296 ч.4, 70 Кримінального кодексу України випливає, що мати ОСОБА_6 ОСОБА_1 не зробила вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім'ї, на створила сприятливих умов для формування високих духовних і моральних якостей у дітей, що суперечить вимогам до подання кандидатури на присвоєння почесного звання „Мати-героїня".
Тому позовна вимога, стосовно зобов'язання комісії з питань нагородження при виконавчому комітеті Бориславської міської ради внести до Бориславського міського голови подання щодо присвоєння ОСОБА_1 почесного звання „Мати-героїня" не ґрунтуються на вимогах закону.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
Так, позивач ОСОБА_1 відповідно до наявних у матеріалах справи свідоцтв про народження, народила та виховала шестеро дітей : ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6, (а.с.10-15), у зв'язку з цим була нагороджена медаллю "Медаль материнства ІІ-го ступеня", згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.04.1990 року (а.с.9).
Згідно протоколу №4 засідання комісії з питань нагороджень при виконавчому комітеті Бориславської міської ради від 27.03.2013 року прийнято рішення про відмову у клопотанні перед міським головою про погодження кандидатури позивача ОСОБА_1 на присвоєння їй почесного звання "Мати-героїня", з тієї підстави, що син позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 був притягнутий до кримінальної відповідальності та 25.06.2007 року засуджений Бориславським міським судом Львівської області до позбавлення волі, відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області (а.с.7).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Так, повноваження виконавчих органів міських рад щодо відзначення державними нагородами України визначено ст.39 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, відповідно до якої, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад розглядають клопотання підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і вносять у встановленому порядку до відповідних органів виконавчої влади подання про нагородження державними нагородами України.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про державні нагороди України" від 16.03.2000 р. № 1549-III, державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.
Статтею 2 цього Закону встановлено, що законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, цього Закону та указів Президента України, що видаються відповідно до нього.
Також, статтею 10 Закону України № 1549-III передбачено почесне звання України - "Мати-героїня".
Підстави для присвоєння почесних звань України, порядок їх присвоєння, вручення та інші правила встановлює Положення про почесні звання України, затверджене Указом Президента України від 29.06.2001 року № 476/2001 (надалі - Положення).
Згідно з п.9 Положення почесне звання "Мати-героїня" присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку, враховуючи вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім'ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.
Відповідно до п.12 Положення, клопотання про присвоєння почесних звань, які порушуються органами місцевого самоврядування, подаються Президентові України через відповідні області: Київську, Севастопольську міські державні адміністрації.
Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що почесне звання "Мати-героїня" є вищою формою відзначення громадян за вагомий внесок у реалізацію державної політики з питань сім'ї, материнства і дитинства, самовіддане виховання дітей до восьмирічного віку.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 народивши та виховавши шість дітей до восьмирічного віку, створивши сприятливі умови для здобуття дітьми освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей, за що була нагороджена медаллю "Медаль материнства ІІ-го ступеня", згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.04.1990 року - набула право на присвоєння їй почесного звання «Мати-героїня», відтак правомірно звернулась до органу місцевого самоврядування для реалізації передбаченого законодавством права.
Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на притягнення сина позивача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 до кримінальної відповідальності та його засудження 25.06.2007 року Бориславським міським судом Львівської області до позбавлення волі, як на підставу для відмови позивачу в реалізації її права на присвоєння почесного звання відповідно п.9 Положення про почесні звання України, оскільки норми чинного законодавства не пов'язують факт засудження сина позивача, як на одну з підстав для відмови ОСОБА_1 в реалізації її права на отримання почесного звання «Мати-героїня».
Попри викладене, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Так, пунктами 10-14 розділу III Положення про почесні звання України визначено перелік органів, яким надано право вносити подання про присвоєння почесних звань, і які надсилають на ім'я Президента України зазначене подання і нагородний лист установленого зразка.
На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо внесення подання про присвоєння почесних звань. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.
Отже, питання про подання кандидатури до нагородження державними нагородами не віднесено до повноважень адміністративних судів, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд не може підміняти відповідний орган та приймати рішення замість суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого відносяться ці питання, чи зобов'язувати його прийняти якесь конкретне рішення.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо присвоєння їй почесного звання «Мати-героїня».
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Бориславської міської ради Львівської області задовольнити частково, а постанову Бориславського міського суду Львівської області від 09.09.2013 р. по справі № 2-а/438/32/2013 (438/900/13-а) - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії комісії з питань нагородження при виконавчому комітеті Бориславської міської ради Львівської області щодо відмови в клопотанні перед міським головою про погодження кандидатури ОСОБА_1 щодо подання її кандидатури на присвоєння їй почесного звання «Мати-героїня».
Зобов'язати комісію з питань нагородження при виконавчому комітеті Бориславської міської ради Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо присвоєння їй почесного звання «Мати-героїня».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик