21 серпня 2014 р. Справа № 876/8349/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу виконувача обов'язків Самбірського міського голови ОСОБА_1 на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.05.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Самбірського міського голови - ОСОБА_14, Самбірської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства, Самбірського комунального підприємства "Об"єднане" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю “Самбірська Грод”, Департамент з питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Державна екологічна інспекція у Львівській області, Самбірське районне управління Держсанепідемслужби у Львівській області, Самбірський міськрайвідділ Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішень,-
встановив:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з адміністративним позовом до відповідачів ОСОБА_14 - міського голови м. Самбір Львівської області, Самбірської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства (адміністративна справа № 2-а-424/11), в якому просять:
-визнати незаконним та скасувати рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21 «Про визначення місць паркування транспортних засобів на території центральної частини міста та впорядкування вуличного руху» в частині розділів 4,5;
-зобов'язати Самбірську міську раду надати статус «Пішохідна зона» частині вулиці Шевченка (від вулиці Валова до площі ОСОБА_15), вулицям Шептицького, Руська, Івашка, Міцкевича з повним перекриттям вулиці Шептицького та частини вулиці Руська фундаментними блоками на постійній основі;
-зобов'язати Самбірську міську раду встановити фундаментні блоки та дорожні знаки на цих вулицях - 5.32 «Пішохідна зона», а саме: на розі вулиці Шевченка-Шептицького, на розі вулиці Руська-Шептицького, на розі вулиці Шептицького-Івашка, на розі вулиці Валова-Івашка.
27.05.2011 року вищевказані позивачі внесли доповнення до адміністративного позову, в якому, доповнивши позовні вимоги позову від 24.05.2011 року, просять визнати незаконним та скасувати рішення Самбірської міської ради від 26.05.2011 року № 12 «Про внесення доповнення до рішення сесії Самбірської міської ради від 05.04.2011 року № 21, в частині розділу 2.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.06.2011 року по справі №2-а-424/2011 було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - інспектора ДАБК в м. Самборі, відділення ДАІ м. Самбір, державну екологічну інспекцію в м. Самборі, санітарно - епідеміологічну станцію м. Самбора, ухвалою суду від 25.07.2011 року в якості співвідповідача було залучено - Самбірське комунальне підприємство «Об'єднане».
Також, 20.12.2011 р. до суду звернулися ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з адміністративним позовом до відповідачів ОСОБА_14 - міського голови м. Самбір Львівської області, Самбірської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, Самбірського комунального підприємства «Об'єднане» (адміністративна справа № 2-а-1310/20110, в якому просять,:
-визнати незаконним та скасувати рішення Самбірської міської ради від 05 квітня 2011 року № 21 « Про визначення місць паркування транспортних засобів на території центральної частини міста та впорядкування вуличного руху» в частині розділів 4,5 та рішення від 26.05.2011 року №12 «Про внесення доповнення до рішення сесії Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21», в частині розділу 2;
-заборонити відповідачам - Самбірській міській раді, виконавчому комітету Самбірської міської ради, Самбірському міському голові, СКП «Об'єднане» приймати рішення чи вчиняти інші дії, які би дозволяли наскрізний проїзд автотранспорту по частині вулиці Шевченка (від перехрестя вулиць Валова-Бачинських на площу ОСОБА_15), вулицях Шептицького, Руська, Івашка, Міцкевича;
-заборонити вищевказаним відповідачам демонтувати фундаментні блоки, які встановлено на вулиці Шептицького та вул. Руська, якими перекрито наскрізний проїзд автотранспорту по вул. Шептицького і 1/2 проїжджої частини вул. Руська;
-заборонити вищевказаним відповідачам демонтувати дорожні знаки, які встановлено на розі вулиць Шевченка-Шептицького і на розі вулиць Руська-Шептицького («Пішохідна зона» - дорожній знак 5.33 та «В'їзд заборонено» - дорожній знак 3.22), для відновлення проїзду транспорту по раніше встановленому маршруті - по вулиці Валовій.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2012 року було об'єднано в одне провадження вищевказані адміністративні справи за №№ 2-а-1310/2011 та 2-а/424/2011 та справі присвоєно номер 2-а/424/2011.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що розділи 4 і 5 рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року № 21 та розділ 2 рішення тієї ж ради від 26.05.2011 року № 11 є незаконними, оскільки при прийнятті їх міською радою їх не було погоджено з Міністерством культури України (Держкультурспадщини), так як у відповідності до генплану міста Самбора вулиці - Шептицького, Руська, Міцкевича, Івашка, ОСОБА_17, частина вулиці Шевченка (від вул. Валової до площі ОСОБА_15) належать до історичної частини міста. Історико-архітектурним планом м. Самбора, прийнятим інститутом «Укрзахідпроектреставрація», враховані межі і режим зон охорони пам'яток історії та архітектури, національного значення, які занесенні до «Державного реєстру нерухомих пам'яток України», а саме - на вулиці Міцкевича,5«а», знаходиться п'ять таких пам'яток: Бернардинський монастир (мур.), 1709-151 р.р.; костел Св. ОСОБА_18 (мур.). 1751 р.(в якому знаходиться органний зал); дзвіниця (мур.), 1751 р.; монастирські келії (мур.), 1751 р.; Колегія єзуїтів (мур), 1759 р.. В зону охорони історичного ландшафту входить проїжджа частина вулиці Міцкевича, яка пролягає в трьох метрах від вказаних об'єктів історико-культурної спадщини, а тому транзитний рух транспортних засобів по цій вулиці категорично є заборонений. Від постійної круглодобової вібрації та викидних газів інтенсивно знищуються ці історичні, архітектурні пам'ятки, зокрема, органний зал, провалюється асфальтне покриття, під яким проходять підземні історичні тунелі.
Також позивачі вважають, що при прийнятті цих рішень (розділів 4.5 і 2) не було враховано міською радою нанесення шкідливого впливу шуму, вібрації, викидів шкідливих газів від транзитного руху транспортних засобів, чим поставлено під загрозу здоров'я та життя мешканців центральної історичної частини міста, порушено санітарні норми захисної зони житлових об'єктів, не погоджено відкриття транзитного руху транспортних засобів з мешканцями, які проживають в центральній історичній мастині міста, створила їм зону підвищеної небезпеки для їх життя. Не провела розрахунок забруднення повітря в житловій зоні автомобільними газами.
Ухвалами Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.06.2012 року у справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Державну екологічну інспекцію у Львівській області, Державний заклад «Самбірська міська санітарно-епідемологічна станція»; а також було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірська ГРОД», а ухвалою суду від 24.12.2012 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Самбірський міськрайвідділ Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Ухвалою суду від 08.08.2012 року провадження у даній справі за позовом ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до відповідачів ОСОБА_14 - міського голови м. Самбір Львівської області, Самбірської міської ради Львівської області, виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, Самбірського міського виробничого управління житлово-комунального господарства - закрито.
В процесі уточнення до позовних вимог позивачі просять:
-визнати незаконним та скасувати рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21 «Про визначення місць паркування транспортних засобів на території центральної частини міста та впорядкування вуличного руху» в частині розділів 4,5;
-визнати незаконним та скасувати рішення Самбірської міської ради від 26.05.2011 року №11 «Про внесення доповнення до рішення сесії Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21» в частині розділу 2;
-зобов'язати Самбірську міську раду надати статус «Пішохідна зона» частині вулиці Шевченка (від вулиці Валова до площі ОСОБА_15), вулицям Шептицького, Руська, Івашка, Міцкевича з повним перекриттям вулиці Шептицького та частини вулиці Руська фундаментними блоками на постійній основі;
-заборонити відповідачам - Самбірській міській раді, виконавчому комітету Самбірської міської ради, Самбірському міському голові, СКП «Об'єднане»: приймати рішення чи вчиняти інші дії, які би дозволяли наскрізний проїзд автотранспорту по частині вулиці Шевченка (від перехрестя вулиць Валова-Бачинських на площу ОСОБА_15), вулицях Шептицького, Руська, Івашка, Міцкевича;
-зобов'язати Самбірське комунальне підприємство «Об'єднане» встановити фундаментні блоки або бетонні квіткові клумби на розі вулиць Шевченка - Шептицького, якими буде повністю перекрито наскрізний проїзд автотранспорту по вулиці Шептицького і на розі Шептицького - Руська, якими буде перекрито 1/2 проїжджої частини вул. Руська;
-зобов'язати Самбірське комунальне підприємство «Об'єднане» встановити дорожні знаки («Пішохідна зона» - дорожній знак 5.33 та «В'їзд заборонено» - дорожній знак 3.22), на розі вулиць Валова - Шевченка, з правої сторони, навпроти кафе «Молодіжне», та на розі вулиць Руська і площа ОСОБА_15, з правої сторони біля кінотеатру «Кобзар»;
-відновити проїзд транспорту по раніше встановленому маршруті - по вулицях Валовій, Шевченка;
Також ухвалами Старосамбірського районного суду Львівської області від 14.05.2013 року у зв'язку з реорганізацією третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів та співвідповідача - Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації та Державного закладу «Самбірська міська санітарноепідемологічна станція» було замінено відповідно на Департамент з питань культури, охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації та Самбірське районне управління Держсанепідемслужби у Львівській області.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.05.2013 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21 «Про визначення місць паркування транспортних засобів на території центральної частини міста та впорядкування вуличного руху» в частині розділів 4,5.
Визнано незаконним та скасовано рішення Самбірської міської ради від 26.05.2011 року №12 «Про внесення доповнення до рішення сесії Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21» в частині розділу 2.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні розділи вищевказаних рішень не відповідають вимогам частини 3 ст.2 КАС України, прийняті без жодних обґрунтувань, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому їх слід визнати незаконними та скасувати. При їх прийнятті міська рада врахувала інтереси невеликої частини громади - підприємців та прохання декана УГКЦ, але не були враховані інтереси громади м. Самбора, в тому числі і жителів вулиць центральної частини міста - жителів мікрорайону, а саме: їх право використовувати об'єкти благоустрою (вулиці, дороги, прибудинкові території) відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством; ні виконавчий комітет, ні міська рада, перш ніж прийняти рішення, попередньо не інформувала населення (жителів даного мікрорайону) про здійснення таких заходів з благоустрою населеного пункту, не надала можливість взяти участь в обговоренні такого заходу; не було вивчено, а відповідно не враховано міською радою чи буде нанесення шкідливого впливу шуму, вібрації, викидів шкідливих газів від руху легкових транспортних засобів, в разі дозволу їх руху у даній житловій зоні , чи не буде поставлено під загрозу здоров'я та життя мешканців центральної історичної частини міста, порушено санітарні норми захисної зони житлових об»єктів, чи рух транспорту не завдасть значних пошкоджень історико-культурній частині міста, не погодила дані розділи рішення з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
Так, Розділом 4 рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21 «Про визначення місць паркування транспортних засобів на території центральної частини міста та впорядкування вуличного руху» було дозволено рух легкового автотранспорту з вулиці Шевченка, по вулиці Шептицького, Руська, Міцкевича до вулиці Б. Хмельницького тільки в робочі дні (крім неділі та святкових днів) в період з 7.00-16-00 години, а також заборонено стоянку машин на відрізку від будинку на вул. Б.Хмельницького, 11 (адмінприміщення ЖЕК № 1) до перехрестя з вул. Вузька (магазин «Насінневий») (а.с.9-10,т.1)
Розділом 5 рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21 зобов»язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірська ГРОД» (ОСОБА_18) до 10.04.2011 року звільнити від фундаментних блоків вул. Шептицького та вул. Руська (а.с.9,10, т.1).
Рішенням Самбірської міської ради від 26.05.2011 року № 11 «Про внесення доповнення до рішення сесії Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21» було вирішено внести часткові зміни в п.4 рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21 і читати його в наступній редакції: «Дозволити двосторонній рух легкового автотранспорту від перехрестя вулиць Шевченка-Валова-Бачинських по вулицях Шевченка, Шептицького, Руська, Міцкевича, ОСОБА_17 до перехрестя вулиці ОСОБА_19 в робочі дні (понеділок-субота) з 7.00-18 години, в неділю та святкові дні з 7.00 до 13.00 години», а далі за текстом (а.с.52, т.1).
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що рух на цій ділянці центру міста (де вищевказаними рішеннями дозволено двосторонній рух легковими автомобілями) між житловими будинками (а.с.60,61, т.1, а.с.254,т.3) існував і раніше, про що не заперечували учасники процесу, про це і вказав у запереченні на позов міський голова - ОСОБА_14(а.с.49-50,т.1), проте рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13.05.2004 року № 253 було надано дозвіл ТзОВ «Самбірська ГРОД» закрити проїзд по вул. Руській (а.с.102,т.1), що й було зроблено. Однак, оскільки до міської ради поступали письмові звернення - від Самбірського декана УГКЦ від 06.12.2010 року (а.с.103,т.1) та підприємців від 19.05.2011 року (а.с.104, т.1), які просили відкрити рух для легкового транспорту по вул. Шевченка, вул. Валовій до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, то дані звернення й послужили прийняттю вищевказаних спірних розділів у рішенні.
Слід зазначити, що попередньо дані звернення були розглянуті на засіданнях постійної комісії Самбірської міської ради з питань землекористування, будівництва та архітектури (а.с.167-171,172-174, т.3) та були напрацьовані проекти рішень (а.с.151,т.3), які в подальшому були виненесенні на розгляд сесії.
При прийнятті рішення по справі, суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржуваними рішеннями незадоволені не тільки позивачі у справі, але й інші жителі вулиць центральної частини міста, які, як встановив суд, також після прийняття вищевказаних рішень звертались до міської ради з проханням вирішити проблему закриття або обмеження проїзду автотранспорту через центральну частину міста вулицею Руська(а.с.9, справа №2-а/1310/2011, а.с.6-8,т.1).
Так, у своїх звернення та колективних скаргах вони, як і позивачі у справі посилаються на те, що при прийнятті цих рішень не були враховані інтереси громади м. Самбора, що внаслідок цих рішень значно погіршились їхні умови проживання (їхні подвір'я біля будинку, які біля 10-ти років були пішохідною зоною, де прогулювалися матері з малими дітьми, діти шкільного віку каталися на велосипедах, проводилися змагання школярів з велосипедного спорту, віруючі громадяни з впевненістю йшли до церкви - перетворились в проїжджу частину для автотранспорту, де є постійна загроза бути збитим автомобілем, рух транспорту завдає значних пошкоджень історико-культурній частині міста, призводить до руйнування будинків, що збудовані в минулому столітті).
Листом за підписом заступника міського голови С.Тісногуза 16.08.2011 року на колективне звернення громадян було дано відповідь, що за результатами розгляду справи по оскарженню вищевказаних спірних рішень міською радою буде прийнято рішення про врегулювання дорожнього руху з врахуванням інтересів громади (а.с.10, справа №2-а/1310/2011).
Колегія суддів звертає увагу на те, що до списку пам'ятників архітектури на території Української РСР, затвердженої постановою ОСОБА_15 Міністрів України від 24.08.1963 року № 970, у м. Самборі Львівської області внесено такі старовинні споруди культового призначення, які перебувають під державною охороною, знаходяться в центральній частині м. Самбора, як: костьол бернардинів з келіями 1751 р. «в», костьол ХІV-ХVII ст. «в», ратуша ХVII-ХIХ ст.. «в», колегія єзуїтів. 1759 р. «в».
Згідно Списку історичних населених місць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878, з метою захисту традиційного характеру середовища, м. Самбір віднесено до історичного населеного місця України.
З історико-архітектурного плану м. Самбора, прийнятого інститутом «Укрзахідпроектреставрація», вбачається, що цим планом враховані межі і режим зон охорони пам'яток історії та архітектури, національного значення, які занесенні до «Державного реєстру нерухомих пам»яток України», а саме - на вулиці Міцкевича,5«а», знаходиться п'ять таких пам'яток: Бернардинський монастир (мур.), 1709-151 р.р.; костел Св. ОСОБА_18 (мур.). 1751 р.(в якому знаходиться органний зал); дзвіниця (мур.), 1751 р.; монастирські келії (мур.), 1751 р.; Колегія єзуїтів (мур), 1759 р. (а.с.117, т.3).
З наявних у матеріалах справи акту та доданих до нього фотографій (а.с.255,256, т.3) відомо, що 02.08.2012 року на підставі наказу директора ТзОВ «Самбірська ГРОД» від 01.08.2012 року № 19 по перевірці скарги ОСОБА_8І, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якої вночі 01.08.2012 року зі стелі самовільно впала кришталева люстра, була створена комісія. Дана комісія дійшла висновку, що ймовірною причиною падіння люстри, яка встановлена в 2007 році, є вібрація, яка походить від руху автотранспорту, який проїжджає на відстані 2-х метрів від зовнішніх стін вказаного будинку. Вібрація, яка тривала восьмий місяць, спричинила ефект резонансу під дією якого відбулася руйнація кріплень, на яких трималася люстра. В цьому акті також зафіксовано, що друга люстра, в цій же кімнаті, яка також встановлена в 2007 році, під час проїзду машин біля будинку - під дією вібрації коливається, що також може призвести до її падіння.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV, благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;
територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту;
утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою;
вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху;
заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;
Згідно ст.2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів передбачає:
1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;
2) організацію належного утримання та раціонального використання територій,будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико культурного та іншого призначення;
3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
В силу ст.4 Закону України № 2807-IV, законодавство з питань благоустрою населених пунктів складається з цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до ч.1.ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:
1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;
2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;
3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);
4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Частиною 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:
1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;
3) організація місць відпочинку для населення;
4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;
5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;
6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;
7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;
8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;
9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою;
11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;
12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";
14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України № 2807-IV - суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Статтею 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування:
а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;
в) майдани, площі, бульвари, проспекти;
г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
ґ) пляжі;
д) кладовища;
е) інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Згідно правової норми ст.14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» - об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством;
Відповідно до п.1 ч.1ст.16 Закону України № 2807-IV - на об'єктах благоустрою забороняється: виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом, а згідно п.6 ч.1 цієї ж статті - встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України;
Пунктами 1-4 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право користуватись об'єктами благоустрою населених пунктів, брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів, вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів, отримувати в установленому законом порядку повну та достовірну інформацію про затвердження правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін, а також роз'яснення їх змісту;
Пунктами 1-4,6 ч.1 ст.18 Закону України № 2807-IV передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів мають право:
1) брати участь у розробленні планів соціально-економічного розвитку населених пунктів та заходів з благоустрою їх територій;
2) брати участь в обговоренні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з благоустрою населених пунктів;
3) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням правил благоустрою території населених пунктів або призводять до її нецільового використання;
4) вимагати негайного виконання робіт з благоустрою в разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю або здоров'ю громадян, їх майну та майну юридичної особи;
6) вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення благоустрою населених пунктів.
Частиною 1 ст. 20 вищевказаного Закону встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Згідно п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» - елементами (частинами) об'єктів благоустрою є також і технічні засоби регулювання дорожнього руху;
Частиною 1 ст. 23 Закону України № 2807-IV передбачено, що до об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об'єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об'єкти загального користування.
Згідно пунктів 1-3 ч.1 ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 р. № 2862-IV органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:
1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;
2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;
4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII, до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами.
В силу ч.ч.1-3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені правові норми та досліджені у судовому засіданні матеріали справи при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні письмових доказів у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність часткового задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, оскільки при їх прийнятті Самбірська міська рада Львівської області врахувала лише інтереси невеликої частини громади - підприємців та прохання декана УГКЦ, проте не були належним чином враховані інтереси громади м. Самбора, в тому числі і жителів вулиць центральної частини міста - жителів мікрорайону, а саме: їх право використовувати об'єкти благоустрою (вулиці, дороги, прибудинкові території) відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що при прийнятті оскаржуваних рішень Самбірською міською радою не було вивчено, а відповідно і не враховано чи буде нанесення шкідливого впливу шуму, вібрації, викидів шкідливих газів від руху легкових транспортних засобів, в разі дозволу їх руху у даній житловій зоні, чи не буде поставлено під загрозу здоров'я та життя мешканців центральної історичної частини міста, порушено санітарні норми захисної зони житлових об'єктів, чи рух транспорту не завдасть значних пошкоджень історико-культурній частині міста. Також міська рада не погодила дані розділи рішення з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Відтак, в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21 «Про визначення місць паркування транспортних засобів на території центральної частини міста та впорядкування вуличного руху» в частині розділів 4,5 та рішення Самбірської міської ради від 26.05.2011 року № 11 «Про внесення доповнення до рішення сесії Самбірської міської ради від 05.04.2011 року №21» в частині розділу 2 - суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки оскаржувані рішення прийняті із порушенням норм чинного законодавства.
Щодо решти позовних вимог, а саме: зобов'язати Самбірську міську раду надати статус «Пішохідна зона» частині вулиці Шевченка (від вулиці Валова до площі ОСОБА_15), вулицям Шептицького, Руська, Івашка, Міцкевича з повним перекриттям вулиці Шептицького та частини вулиці Руська фундаментними блоками на постійній основі; заборонити відповідачам - Самбірській міській раді, виконавчому комітету Самбірської міської ради, Самбірському міському голові, СКП «Об'єднане»: приймати рішення чи вчиняти інші дії, які би дозволяли наскрізний проїзд автотранспорту по частині вулиці Шевченка (від перехрестя вулиць Валова-Бачинських на площу ОСОБА_15), вулицях Шептицького, Руська, Івашка, Міцкевича; зобов'язати Самбірське комунальне підприємство «Об'єднане» встановити фундаментні блоки або бетонні квіткові клумби на розі вулиць Шевченка - Шептицького, якими буде повністю перекрито наскрізний проїзд автотранспорту по вулиці Шептицького і на розі Шептицького - Руська, якими буде перекрито 1/2 проїжджої частини вул. Руська; зобов'язати Самбірське комунальне підприємство «Об'єднане» встановити дорожні знаки («Пішохідна зона» - дорожній знак 5.33 та «В'їзд заборонено» - дорожній знак 3.22), на розі вулиць Валова - Шевченка, з правої сторони, навпроти кафе «Молодіжне», та на розі вулиць Руська і площа ОСОБА_15, з правої сторони біля кінотеатру» Кобзар» ; відновити проїзд транспорту по раніше встановленому маршруті - по вулицях Валовій, Шевченка - то такі не підлягають до задоволенню, оскільки, судом першої інстанції вірно зазначено, що дані питання не входять в компетенцію суду, а їх вправі вирішувати міська рада та її виконавчий комітет, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про дорожній рух», в тому числі встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху за погодженням з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України (п.6 ч.1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.3 ч.1 ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги»,).
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу виконувача обов'язків Самбірського міського голови ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.05.2013 р. по справі № 1322/840/12 (2-а/455/6/13) - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
ОСОБА_20