21 серпня 2014 року Справа № 876/11791/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майора ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити дії,-
встановив:
12.08.2013 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майора ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність в частині ненадання письмової відповіді на інформаційний запит від 31.07.2013 року та зобов'язання до вчинення дій по наданні інформації.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідач в порушення вимог статтей 5, 6, 20 Закону України ''Про доступ до публічної інформації'' і п'ятиденного терміну залишив без виконання інформаційний запит від 31.07.2013 року про надання публічної, на думку позивача, інформації стосовно оприлюднення начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майором ОСОБА_2 своєї декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання за 2012 рік, інформації про можливе місце ознайомлення позивача із такою декларацією, а також щодо правоналежності відповідачу чи його членам родини транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser із державним номерним знаком НОМЕР_1.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи зміст пункту 2 прохальної частини запиту позивача, суд дійшов до висновку, що позивачем власне запитувались обставини про ознайомлення із масою декларацій, а не відомостями про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, що зазначені у декларації і які підлягають оприлюдненню.
Суд встановив, що запитувана інформація у пункті 2 прохальної частини запиту позивача від 31.07.2013 року, виходить за межі прав ОСОБА_1 на отримання публічної інформації, встановленої частиною 6 статті 6 статті 14 Закону України ''Про доступ до публічної інформації''.
Також, на думку суду, запитувана інформація у пункті 3 запиту від 31.07.2013 року, крім посадової особи ОСОБА_2, стосується інформації щодо правоналежність відповідного транспортного засобу іншим фізичним особам, дані щодо належності яких до суб'єктів владних повноважень, позивач не зазначає.
З урахуванням наведеного суд прийшов до переконання, що запитувана інформація позивача, викладена у пункті 3 запиту від 31.07.2013 року, в частині членів сім'ї (родини) посадової особи відповідача щодо правоналежності транспортного засобу виходить за межі правовідносин, які врегульовані Законом України ''Про доступ до публічної інформації'', і яка може бути надана виключно за згодою таких суб'єктів персональних даних.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції встановив, що за результатом розгляду запиту на інформацію від 31 липня 2013 року т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області Феликом В.І. надано відповідь від 05.08.2013 року, однак судом першої інстанції чомусь не враховано аргументи апелянта викладені в позові про те, що жодної відповіді на запит від 31 липня 2013 року по сьогоднішній день ним так і не одержано. Більше того, відповідачем не було надано суду письмових доказів, які б свідчили що ним вчасно надано інформацію на запит.
Апелянт також зазначає, що згідно ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Однак, на зазначений запит він не отримав відповіді у встановлені законом строки. Внаслідок такої бездіяльності, було порушено його право щодо реалізації ним своїх прав, свобод і законних інтересів.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що в ч.7 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вказується, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ і якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У зв'язку з цим, апелянт вважає, що йому повинна бути надана запитувана інформація в частині про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру генерал-майора ОСОБА_2, але таку інформацію йому взагалі не було надано, що є грубим порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», проте судом першої інстанції при розгляді справи дані обставини не з'ясовувались.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
Так, 31.07.2013 року ОСОБА_1 зареєстрував у канцелярії управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області інформаційний запит адресований на ім'я начальника управління генерал-майора ОСОБА_2 (а.с. 8). У даному запиті позивач просив надати таку інформацію:
1. Чи ви як начальник УМВС України в Івано-Франківській області відповідно до Закону України ''Про державну службу'', Закону України ''Про боротьбу з корупцією'' оприлюднили декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік?
2. Де саме можна ознайомитися із Вашою декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік?
3. Чи належить автомобіль марки Toyota Land Cruiser із державним номерним знаком НОМЕР_1 вам або членам вашої родини (сім'ї)?''.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 05.08.2013 р. вих. № 4/4555 за підписом т.в.о. начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області В.І.Фелик була надана відповідь, з якої слідує, що запитувана інформація відноситься до конфіденційної та не може бути розголошена без згоди особи, а начальник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майор міліції ОСОБА_2 на даний час перебуває у черговій відпустці, і тому запит позивача буде ним розглянуто в установленому порядку після виходу на службу (а.с.15).
У матеріалах справи також наявний витяг з Наказу Міністерства внутрішніх справ України №652 о/с від 22.07.2013 року, з якого вбачається, що начальнику управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майору міліції ОСОБА_2 надано чергову відпустку з 05 серпня по 04 вересня 2013 року (а.с.14).
Позивач зазначає, що відповідач протиправно, в порушення вимог статтей 5, 6, 20 Закону України ''Про доступ до публічної інформації'' і п'ятиденного терміну залишив без виконання інформаційний запит від 31.07.2013 року про надання публічної, на думку позивача, інформації стосовно оприлюднення начальником управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майором ОСОБА_2 своєї декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання за 2012 рік, інформації про можливе місце ознайомлення позивачем із такою декларацією, а також щодо правоналежності відповідачу чи його членам родини транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser із державним номерним знаком НОМЕР_1.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.
Так, згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
В силу ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. № 2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно ч.ч. 1,4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону.
Так, використовуючи надане ст. 40 Конституції України, право на звернення до органів державної влади, 31.07.2013 року ОСОБА_1 направив запит на інформацію адресовану начальнику управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майора ОСОБА_2 про надання відомостей зазначених у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру відповідача.(а.с.8). Відтак, відповідно до вищенаведених правових норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач зобов'язаний був особисто надати відповідь заявнику не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, чого не було зроблено особисто відповідачем, до якого був адресований відповідний запит.
Колегія суддів критично оцінює висновок суду першої інстанції про те, що із урахуванням того, що 3 і 4 серпня 2013 року були вихідними днями відповідач - начальник управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майор міліції ОСОБА_2 не мав фізичної можливості по спливу п'ятиденного терміну розглянути інформаційний запит і надати відповідь на поставлені питання особисто через те, що перебував у відпустці, оскільки запит ОСОБА_1 був поданий 31 липня 2013 року, а 1 та 2 серпня 2013 року (четвер та п'ятниця) були робочими днями, а у відпустку відповідач пішов лише з 05 серпня 203 року (а.с.14), відтак у начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майора міліції ОСОБА_2 була можливість вчасно надати відповідь на інформаційний запит.
Відтак, колегія суддів вважає підставними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльність начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майора ОСОБА_2 в частині ненадання письмової відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 31.07.2013 року, проте решта заявлених позовних вимог не підлягає до задоволення, оскільки на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не є начальником управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, відтак колегія суддів не може зобов'язати відповідача надати відповідь на інформаційний запит позивача, так як ОСОБА_2 на даний час не є посадовою особою - начальником УМВС України в Івано-Франківській області.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 р. по справі № 809/2489/13-а - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області генерал-майора ОСОБА_2 в частині ненадання письмової відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 31.07.2013 року.
У задоволенні решти позовних відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик