Справа № 755/11492/14-ц
(заочне)
"21" серпня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Чех Н.А.
при секретарі - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 28.01.2009 року ОСОБА_2 напав на неї у під'їзді будинку та умисно завдав їй тілесні ушкодження. Кримінальна справа, порушена відносно нього була закрита 12.11.2013 року на підставі ст. 49 КК України - за закінченням строків давності. Як вказано в постанові Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2013 року про закриття кримінальної справи, ОСОБА_2 при розгляді кримінальної справи подав заяву, в якій просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із скінченням строків давності по даному злочину. Таким чином, застосування судом до ОСОБА_2 ст. 49 КК України щодо звільнення його від кримінальної відповідальності свідчить про вчинення ним умисного злочину, в якому він був обвинувачений. Закриття кримінальної справи за давністю не є реабілітуючою обставиною і не звільняє особу від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану злочином. ОСОБА_2 своїми злочинними діями завдав їй значної моральної шкоди. Як зазначено в постанові суду про закриття кримінальної справи, 28.01.2009 року близько 15.35 год. на загальному коридорі першого поверху будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 завдав їй численні удари кулаками по обличчю, потім схопив її обома руками за комір пальта і бив її головою та спиною об металеві двері та стіну, після чого збив її з ніг на підлогу та завдав їй численні удари ногами по ребрах, грудній клітині, спині та ногах. Внаслідок завданих їй ОСОБА_2 тілесних ушкоджень її було доставлено до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. В довідці з лікарні зазначено, що 28.01.2009 року її було доставлено до лікарні швидкої медичної допомоги у стані середнього ступеню тяжкості з такими тілесними ушкодженнями: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематоми повік обох очей, забої м'яких тканин голови, обличчя, тулуба. З лікарні швидкої медичної допомоги вона була виписана під нагляд невропатолога поліклініки та призначено подальше лікування. У лютому 2009 року вона продовжила лікування у поліклініці № 1 Дніпровського району м. Києва. З приводу отриманих травм вона направлялась до невропатолога, хірурга, уролога, лора, окуліста, і проходила лікування закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритої травми грудної клітки, гематом повік обох очей, травми носа, та призначалось відповідне лікування. Крім того, внаслідок травми носа, завданої їй ОСОБА_2, вона зверталась до Інституту отоларингології. Згідно консультативних висновків Інституту отоларингології від 20.02.2009 року, 24.02.2009 року та 27.05.2009 року в неї наявний забій носа та деформація носа у вигляді остеоперіостита. У висновку експерта № 807/е зазначено, що в ході судово-медичної експертизи з неї були виявлені такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: садно подовженої форми у правій тім'яно-потиличній ділянці; синці овальної та подовженої форми - на повіках обох очей; на спинці та скатах носу у верхнє-середній третині; у лівій лобно-скроневій ділянці; у лівій завушній ділянці; у лівій нижнє-щелепній ділянці; струс головного мозку; синці овальної та подовженої форми - на передній поверхні грудної клітини зліва по середньо-ключичній лінії в проекції 2 ребра; в проекції верхньої та середньої третини грудини; на передній та зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині; на передній поверхні лівого стегна у верхній та нижній третинах. Тілесні ушкодження ОСОБА_2 завдав їй умисно з мотивів помсти, а саме - за подання нею скарг на нього до офіційних інстанцій. Так, починаючи з 2003 року ОСОБА_2 постійно проводив самовільні роботи на сходовій клітці будинку, тому вона неодноразово подавала письмові скарги на ОСОБА_2 до ЖЕКу та до державної адміністрації. За результатами розгляду її скарг ЖЕК двічі давав приписи ОСОБА_2 про припинення самовільних робіт, а рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2004 року було зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок привести стіну на сходовій клітці у відповідність до поверхового плану. За невиконання рішення суду, державним виконавцем на ОСОБА_2 неодноразово накладались штрафи. Після подання нею скарг на ОСОБА_2 та вжиття офіційними інстанціями відповідних заходів щодо нього, ОСОБА_2 почав погрожувати їй фізичною розправою. Отже, 28.01.2009 року ОСОБА_2, з мотивів помсти за її законні скарги на нього до офіційних інстанцій, напав на неї і умисно заподіяв їй численні тілесні ушкодження. Своїми злочинними діями ОСОБА_2 завдав їй значної моральної шкоди, яка полягає в наступному. Під час нападу і побиття вона відчувала сильний фізичний біль. Кожним ударом ОСОБА_2 спричиняв їй фізичний біль і страждання. Він завдав їй багаторазові удари кулаками по обличчю, бив по очах, по лобу, по щелепах, по скронях, по носу з такою силою, що в неї з носа потекла кров. А потім схопив її за комір пальта і щосили бив головою об металеві двері, об металеву раму, металеві засуви і замки на дверях та об стіну. Крім того, коли він завдавав їй удари ногами по ребрах, грудній клітині, спині та ногах, чим також заподіяв їй сильного фізичного болю, оскільки по-звірячому з розмаху бив її ногами, взутими у черевики, і удари носками черевиків спричинили їй сильний біль. Під час нападу і побиття вона зазнала сильних душевних страждань. Коли ОСОБА_2 бив, вона відчувала сильний страх за своє життя, оскільки ОСОБА_2 завдавав їй численні удари по обличчю та голові, а також удари ногами, що є небезпечним для життя та здоров'я. Під час побиття її охопив жах, і вона відчувала себе безпорадною і безпомічною, приниженою. Все це стало для неї незгладимим емоційним потрясінням, завдало непоправної душевної травми. Після побиття їй було боляче і важко дихати внаслідок отриманих ударів ногами в грудну клітку, нестерпно боліла голова внаслідок завданого струсу мозку, боліло все обличчя, ліве око повністю запливло від гематоми, сильно болів ніс, з носа продовжувала текти кров, боляче було лежати, боляче було спати, оскільки сильно боліло все тіло. Біль продовжувався і весь період лікування. Крім того, внаслідок заподіяння ОСОБА_2 численних тілесних ушкоджень вона потрапила до лікарні, вимушена була лікуватись на стаціонарі, а після стаціонару - лікуватись у поліклініці, багаторазово відвідувати різних медичних спеціалістів (хірурга, невропатолога, лора. уролога, окуліста), ходити до різних лабораторій і здавати численні аналізи, неодноразово робити рентген, робити магнітно-резонансну томографію головного мозку в лікарні швидкої медичної допомоги, а також вона вимушена була неодноразово звертатись до Інституту отоларингології з приводу отриманих травм носа. На лікування вона витрачала свій час і сили, що змінило звичний спосіб її життя, не давало можливості займатися своїми справами. Її обличчя було вкрито синцями, і у такому вигляді - із набряклим та спотвореним обличчям, вкритим темно-фіолетовими синцями, із очима, залитими кров'ю вона вимушена була перебувати серед людей: у лікарні, куди її доставила швидка, у поліклініці, де вона провела багато часу серед людей у чергах до лікарів, у громадському транспорті, яким їздила до поліклініки, на вулиці, де її бачили перехожі. І все це при тому, що вона є жінкою, і нормальний зовнішній вигляд, як і для будь-якої жінки, має для неї велике значення. Крім того, внаслідок побиття вона тепер боїться сама виходити з квартири і заходити у під'їзд, до ліфту, на сходову клітку, оскільки це небезпечно для неї, тому що ОСОБА_2 проживає в тому ж будинку, що і вона, тільки поверхом нижче - у квартирі, яка знаходиться під її квартирою. Так, протягом п'яти років після побиття вона жодного разу не вийшла з квартири сама, а всі ці п'ять років вимушена виходити з квартири у супроводі сина, і повертатись додому у свою квартиру також може лише у супроводі сина, оскільки боїться одна проходити через під'їзд, де на неї напав і побив ОСОБА_2 Таким чином, внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 значно погіршились умови її життя. А коли бачить ОСОБА_2 на вулиці, у дворі будинку, у самому будинку її відразу ж охоплює відчуття страху, приниження, виникає почуття пригніченості, і ці душевні страждання, які спричинені нападом і побиттям ОСОБА_2, постійно завдають їй моральної шкоди. Жахливі спогади про напад на неї постійно псують їй настрій, внаслідок чого зникло бажання займатися звичними справами, з кимось спілкуватись, вона перестала жити повноцінним життям, життя стало безрадісним, виникла постійна пригніченість, відчуття небезпеки. В цілому, моральну шкоду вона оцінює в сумі 50 000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримала усі обставини викладені в позовній заяві, позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі. У зв'язку з неявками відповідача в судове засідання щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала.
В судове засідання відповідач не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, що дає підстави прийняти рішення по суті спору без присутності відповідача, по доказам наданим стороною позивача.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали кримінальної справи № 2604/1681/12 (1/755/40/13) по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
В суді встановлено, що 28.01.2009 року близько 15.35 год. ОСОБА_2 перебуваючи в загальному коридорі на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, наніс ОСОБА_1 численні удари кулаками по обличчю. В подальшому ОСОБА_2 схопив обома руками за комір пальта ОСОБА_1 і бив головою та спиною об металеві двері та стіну, кинув її на підлогу та завдав численні удари ногами по ребрах, грудній клітині, спині та ногах.
З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2579 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги слідує, що 28.01.2009 року ОСОБА_1 було доставлено з дому до лікарні швидкої медичної допомоги у відносному стані, задовільному, середнього ступеню тяжкості. При надходженні турбує головний біль, загальна слабкість, болі в місцях ушибів, кров'янисті виділення з носа. Захворіла 28.01.2009 року біля 15.30 год., побита сусідом. Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку , гематома повік обох очей, ушиби м'яких тканин голови, обличчя, тулуба. Перебувала на стаціонарному лікування з 28.01.2009 року по 02.02.2009 року.
З копії медичної карти встановлено, що з 05.02.2009 року по 16.02.2009 року ОСОБА_1 спостерігалася у невролога, окуліста, хірурга, уролога. 18.07.2009 року на прийомі у ЛОРа вимагала направлення до ЛОР інституту.
Відповідно до консультативного висновку № 2292/09 від 20.02.2009 року Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України» Дробот А.Г. діагностовано ушиб носа, рекомендовано мазь.
Відповідно до консультативного висновку № 2292/09 від 24.02.2009 року Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України» Дробот А.Г. діагностовано посттравматичну деформацію зовнішнього носу у вигляді остеопериостита (запальний процес), рекомендовано мазь.
Відповідно до консультативного висновку № 2292/09 від 27.05.2009 року Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України» Дробот А.Г. діагностовано деформацію зовнішнього носу, рекомендовано ринопластику (естетична корекція форми носу).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 807/е від 18.08.2013 року у ОСОБА_1 виявлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В даному висновку експерт посилався на судово-медичний огляд 04.02.2009 року, яким виявлено такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - у правій тім'яно-потиличній ділянці відмічається садно подовженої форми; синці овальної та подовженої форми - на повіках обох очей; на спинці та скатах носу у верхнє-середній третині; у лівій лобно-скроневій ділянці; у лівій завушній ділянці; у лівій нижнє-щелепній ділянці; струс головного мозку; синці овальної та подовженої форми - на передній поверхні грудної клітини зліва по середньо-ключичній лінії в проекції 2 ребра; в проекції верхньої та середньої третини грудини; на передній та зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині; на передній поверхні лівого стегна у верхній та нижній третинах. Усі виявлені тілесні ушкодження утворилися від ударної дії тупих предметів, які мали овальні та подовжені контактні поверхні, у строк - 28.01.2009 року.
Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2013 року провадження по кримінальній справі № 2604/1681/12 (1/755/40/13) по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України було закрито на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності по даному злочину.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
По даній справі встановлено, що відповідач здійснив протиправні дії по відношенню до ОСОБА_1, які полягають у нанесенні їй легких тілесних ушкоджень. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Вона зазнала як фізичних так і моральних страждань. Фізичні та душевні страждання полягають у нанесенні фізичного болю, у відчутті себе беззахисною, приниженою; під час побиття вона відчувала страх за своє життя; її обличчя було вкрито синцями, і вона вимушена була проводити багато часу серед людей в такому вигляді, що принижувало її як жінку. Внаслідок нанесення тілесних ушкоджень вона була вимушена витрачати свій час на лікування, що змінило спосіб її життя. Страх за власне життя не покидає її і до цього часу.
Оцінивши докази по справі, які надані стороною позивача, та враховуючи характер тілесних ушкоджень і стосунки, які складися між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. В даному випадку з відповідача в дохід держави має бути стягнуто судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 243 грн. 60 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: