Ухвала
іменем україни
14 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Висоцької В.С., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 14 січня 2014 року,
У серпні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 05 грудня 2005 року між сторонами укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 умов договору, станом на 31 липня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 44180 грн. 34 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2005 року в розмірі 44180 грн. 34 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 14 січня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення місцевого суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк пропустив трирічний строк позовної давності на звернення з позовом до суду.
Судами встановлено, що 05 грудня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 7000 грн.,з оплатою 36% річних, строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії платіжної картки.
За розрахунком банку, станом на 31 липня 2013 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 44180 грн 34 коп.
В той же день ОСОБА_4 видана кредитна картка з кредитним лімітом 7000 грн. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки - грудень 2007 року.
Сторони домовилися здійснювати погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів щомісячно.
Як встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 з 16 грудня 2005 року по 11 січня 2006 року використав повністю суму наданих йому кредитних коштів, жодного разу не оплативши щомісячного платежу в рахунок погашення кредиту. Станом на 31 січня 2006 року у ОСОБА_4 виникла прострочена заборгованість за кредитом.
Крім цього, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, отримавши кредитні кошти з 16 грудня 2005 року по 11 січня 2006 року, відповідач повинен був погасити кредит шляхом внесення щомісячних платежів, а останній платіж провести 31 грудня 2009 року, а тому право на звернення з позовом до суду у позивача виникло 01 січня 2010 року.
Встановивши, що позивач звернувся 27 серпня 2013 року, пропустивши трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, відповідач наполягав на застосуванні наслідків спливу позовної давності відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 14 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.С. Висоцька О.В. Кафідова І.М. Фаловська