іменем україни
27 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Кафідової О.В., Мазур Л.М.,
Писаної Т.О., Умнової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 04 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас»), в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 09 лютого 2009 року № 717, укладений між ним та відповідачем.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 лютого 2007 року серії ЯГ № 742352 йому належить земельна ділянка площею 4,11 га, яка розташована на території Лебединської сільської ради Новоазовського району Донецької області.
Вказав, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі, згідно з яким він передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» у користування спірну земельну ділянку строком на 15 років. При цьому йому надали для підписання роздруковані сторінки договору, а з текстом договору не ознайомили.
Позивач зазначив, що лише в 2011 році він отримав у відповідача примірник договору від 30 листопада 2006 року № 717, зареєстрованого у Держкомземі 09 лютого 2009 року, з якого зрозумів, що договір оренди земельної ділянки не містить усіх передбачених ст. 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон) істотних умов, зокрема строку дії договору й умов передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
З підстав, визначених ч. 2 ст. 15 Закону, ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір оренди землі у зв'язку з відсутністю у ньому всіх істотних умов.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 04 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір № 717 оренди земельної ділянки площею 4,11 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 742352, укладений 30 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч-Агро Донбас», зареєстрований 09 лютого 2009 року у Новоазовському районному відділі ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за № 040916400022.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2013 року апеляційну скаргу ДП «Ілліч-Агро Донбас» відхилено, рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 04 лютого 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ДП «Ілліч-Агро Донбас», мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі з підстав, встановлених п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України вищевказану цивільну справу.
Постановою Верховного Суду України від 02 липня 2014 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» задоволено частково, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що спірний договір оренди не містить усіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону, зокрема умов передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є підставою для визнання його недійсним.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,11 га, яка розташована на території Лебединської сільської ради Новоазовського району Донецької області (державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 лютого 2007 року) (а. с. 8).
30 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» було укладено договір оренди земельної ділянки № 717, за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду належну йому на праві власності земельну ділянку строком на 15 років (а. с. 10, 11).
Відповідно до п. 10.2 вказаного договору останній набирає чинності після його державної реєстрації.
09 лютого 2009 року спірний договір було зареєстровано у Новоазовському РВ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в договорі оренди наявні не всі умови, визначені ст. 15 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності та не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України.
За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Частиною 1 статті 15 Закону у редакції, чинній на час укладення договору, визначено істотні умови договору оренди землі, якими є:-
строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
- умови збереження стану об'єкта оренди;
- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
- відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону).
Відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю у договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України).
З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303, 304 ЦПК України не з'ясували, чи дійсно порушуються права орендодавця та у чому саме полягає порушення його законних прав у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону, не визначили істотність цих умов, а також не з'ясували час виникнення спірних правовідносин та чи взагалі передбачала зазначена вище норма Закону наявність такої істотної умови договору, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За викладених обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмета заявленого позову, дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 04 лютого 2013 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2013 року, а тому вказані рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити частково.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 04 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: О.В. Кафідова
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Умнова