27 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Висоцької В.С.
суддів: Кафідової О.В., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Умнової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 січня 2014 року, рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2014 року, -
У жовтні 2013 року позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 097,02 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 8 581,78 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17 845,59 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 950,74 грн, штрафу у розмірі 250 грн (фіксована частина) і 1 468,91 грн (процентна складова).
Позов мотивовано тим, що 18 червня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 10 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, при цьому прийнявши на себе зобов'язання, повертати кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування кредитом та інші платежі в порядок і строки, визначені договором та правилами. Оскільки позичальником умови кредитного договору належним чином не виконуються, станом на 31 серпня 2013 року у неї утворилася заборгованість в сумі 31 097,02грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 18 червня 2008 року, а саме: заборгованість по кредиту в сумі 8 581,78 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 17 845,59 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2 950,74 грн, а всього на загальну суму у розмірі 29 378,11 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2014 року рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору від 18 червня 2008 року змінено. Зменшено розмір стягнутої судом суми заборгованості по кредиту з 8 581,78 грн до 1 981,08 грн, суми заборгованості по процентам за користування кредитом з 17 845,59 грн до 11 578,50 грн, суми заборгованості по комісії за користування кредитом з 2 950,74 грн до 1 950,74 грн, загальну суму заборгованості з 29 378,11 грн до 15 510,32 грн.
Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову з направленням справи у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд, та залишити без змін судові рішення в частині задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, погашення кредиту не здійснює, у зв'язку із чим, станом на 31 серпня 2013 року виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Оскільки проценти на неустойку не нараховуються, суд дійшов висновку про можливість звільнення боржника від сплати штрафу (фіксованої частини) в сумі 250 грн. і штрафу (процентної складової) в сумі 1468,91 грн.
Змінюючи рішення місцевого суду та зменшуючи розмір стягнутої заборгованості суд апеляційної інстанції виходив з того, що стягненню з відповідача на користь банку підлягає заборгованість по кредитному договору лише в межах трирічного строку позовної давності, оскільки умовами укладеного між сторонами договору встановлені окремі самостійні частини зобов'язань, які деталізують обов'язок позичальника сплачувати їх частинами у певні строки, тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
За умовами п. п. 3.1.1, 3.1.3 Розділу II Умов строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. За закінченням строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.
Зі змісту п. 5.4 Правил вбачається, що строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «Моnth».
Відповідно до п. 9.4 Умов вбачається, що у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.
За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Апеляційний суд на вказане увагу не звернув та дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав стягнення заборгованості по кредитному договору виключно в межах трирічного строку позовної давності. При цьому, не встановив термін дії картки і обставини щодо дати внесення останнього платежу.
Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою доводів сторін, оцінкою наданих ними доказів та норми права, яка підлягає застосуванню, судом з'ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 303, 307 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2014 року скасувати.
Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді О.В. Кафідова
Л.М. Мазур
Т.О. Писана
О.В. Умнова