Ухвала
20 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Кафідової О.В., Писаної Т.О.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2014 року,
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, в якому просила поділити придбаний у шлюбі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та виділити їй згідно другого варіанту судової будівельно-технічної експертизи в натурі 49/100 часток спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, а відповідачу виділити в натурі 51/100 часток цього будинку з господарськими будівлями і спорудами; виділити у користування присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 769 кв. м кожному з встановленням меж відповідно до графічного додатку варіанта другого експертизи; припинити право спільної сумісної власності на спірний житловий будинок; стягнути на її користь грошову компенсацію за відступлення від рівності часток; зобов'язати сторін реконструювати існуючу систему опалення на дві самостійні; зобов'язати відповідача закрити дверний отвір із жилої 1-3 в жилу 1-4, улаштувати замість віконного отвору в жилої 1-3 дверний вхідний отвір в приміщення 1-3; стягнути з відповідача на її користь різницю вартості будівельно-ремонтних робіт в розмірі 165 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 вересня 2013 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_3 в натурі у власність Ѕ частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами, яка становить 49/100 частки, загальною вартістю 19169 грн. 50 коп., та складається з: частини житлового будинку, зазначеної в схематичному плані під літ. «А», а саме приміщення № 1-4 житлова, площею 9,1 кв. м, вартістю 2868 грн., приміщення № 1-3 житлова, площею 10,7 кв. м, вартістю 3372 грн., надвірних будівель і споруд: літ. «З» - гараж, вартістю 5315 грн.; літ. «Е» - літня кухня, вартістю 5589 грн.; літ. «е» - веранда, вартістю 770 грн.; ІІ- Ѕ брукування, вартістю 211 грн 50 коп.; №1-ворота, вартістю 1044 грн., що знаходиться в АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 391 грн 50 коп. за збільшення реальної частки у виділеному майні. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 реконструювати існуючу систему опалення на дві самостійні та провести будівельно-ремонтні роботи по переобладнанню будинку у дві самостійні ізольовані квартири відповідно до пропозицій експерта, визначених у висновку для варіанта № 2. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 165 грн. за різницю вартості будівельно-ремонтних робіт. Виділено ОСОБА_3 у користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 769 кв. м, згідно графічному додатку варіанта № 2 експертизи № 98/2002 від 16 лютого 2002 року, співвласнику з долею 49/100 часток у житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення місцевого суду, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 265 від 12 березня 2014 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено неможливість поділу спірного будинку, у судовому засіданні позивач не погодилася на грошову компенсацію вартості її частки у спільній сумісній власності та з таким позовом не зверталася, а рішеннями Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2009 року та від 04 червня 2013 року вже вирішено питання щодо визнання права спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірний житловий будинок та вселення ОСОБА_3 до житлового будинку.
Проте з висновками апеляційного суду погодитися не можна.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.
Судами встановлено, що подружжя ОСОБА_3 у 1988 році за домашньою угодою купили житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2009 року, яке набрало законної сили, визнано вказану угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, укладену у 1988 році між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, дійсною, та визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на зазначений житловий будинок (а.с. 66 - 67).
В 2004 році шлюб між сторонами на підставі рішення суду від 28 липня 1999 року розірвано.
Спір у справі виник з приводу розподілу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, що був придбаний за час шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що крім поділу спірного будинку, у своїх позовних вимогах ОСОБА_3 ставила питання про визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Розглянувши ці та інші позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою, виділивши ОСОБА_3 у користування земельну ділянку за вказаною адресою площею 769 кв. м згідно з графічним додатком варіанта № 2 експертизи № 98/2002 від 16 лютого 2002 року.
Вирішуючи спір у справі, місцевий суд керувався висновком судової будівельно-технічної експертизи № 98/2002 від 16 лютого 2002 року, що проведена судовим експертом ОСОБА_6 (а.с. 22 - 36).
Звертаючись із клопотанням про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи в суді апеляційної інстанції представник відповідача поставив під сумнів висновок судової будівельно-технічної експертизи № 98/2002 від 16 лютого 2002 року, складений ОСОБА_7, надавши при цьому висновок спеціаліста-будівельника № 23-13 від 20 грудня 2013 року судового експерта ОСОБА_8 про відсутність технічної можливості поділу будинку (а.с. 146-164).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 січня 2014 року вказане клопотання було задоволено, проведення додаткової експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, висновком № 265 від 12 березня 2014 року, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8, встановлено неможливість поділу спірного будинку.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої вона просила поставити питання щодо поділу спірного житлового будинку та визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою (а.с. 200).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2014 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Суд апеляційної інстанції свою відмову мотивував тим, що висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 265 від 12 березня 2014 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз є обґрунтованим та відповідає вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, вимогам статей 147, 150 ЦПК України та роз'ясненням, викладеним у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу у кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року № 8.
Разом із цим, такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, ОСОБА_3 просила доручити її проведення іншим експертам, поставивши під сумнів висновок, складений спеціалістом ОСОБА_8
Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивача права обґрунтовувати заявлені нею позовні вимоги, надавши перевагу висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 265 від 12 березня 2014 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, однак не звернув уваги на те, що вказаний висновок складено тим самим експертом - ОСОБА_8, що складала висновок спеціаліста-будівельника № 23-13 від 20 грудня 2013 року; суд не навів належного правового обґрунтування підстав, з яких відхилив клопотання позивача.
Крім того, як вбачається з висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 265 від 12 березня 2014 року експертом не надано відповіді на питання щодо розподілу земельної ділянки, враховуючи неможливість поділу будинку.
Всупереч вимогам ч. 1 ст. 303 ЦПК України скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову щодо поділу будинку, суд апеляційної інстанції в рішенні також не зазначив факти та обставини, з якими пов'язана відмова в задоволенні позовних вимог щодо визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою між сторонами у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вирішив спір в частині позовних вимог щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.
Оскільки судом апеляційної інстанції під час ухвалення рішення взято за основу висновок судової експертизи, в якому не виконано всі вимоги ухвали суду про призначення експертизи та не надано відповіді на всі поставлені перед експертом питання, зокрема щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, а судове рішення у справі не містить висновків щодо вирішення цих позовних вимог, отже обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені не в повному обсязі.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є передчасними, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2014 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: О.В. Кафідова
Т.О. Писана
О.В. Умнова
І.М. Фаловська