Справа №2-2570/09 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О.І.
Номер провадження 22-ц/788/2561/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М.
Категорія - 59
28 серпня 2014 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Білецького О. М.,
суддів - Бойка В. Б. , Семеній Л. І.
за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення
у справі за заявою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4,
заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», ОСОБА_3,
про заміну сторони виконавчого провадження,
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 липня 2009 року з ОСОБА_7 стягнуто на користь ОСОБА_3 8967,65 доларів США боргу за договором позики, а також 719 грн. 73 коп. у повернення судових витрат і 165 грн. витрат по виклику відповідача через засоби масової інформації.
Це рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось і набрало законної сили 24 липня 2009 року та було звернуто до примусового виконання (т.1 а.с.30-31, 95).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (т.1 а.с.115).
Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 07 грудня 2012 року заяву державного виконавця задоволено та замінено сторону виконавчого провадження - боржника ОСОБА_7 на його правонаступників - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2570/09, виданого Ковпаківським районним судом м.Суми відповідно до вищезгаданого рішення цього суду від 13 липня 2009 року про стягнення на користь ОСОБА_3 (т.2 а.с.58).
На задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 ця ухвала районного суду була скасована ухвалою апеляційного суду Сумської області від 29 січня 2013 року і у задоволенні заяви старшого державного виконавця відмовлено (т.2 а.с.111-112).
Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року вказану ухвалу апеляційного суду Сумської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.3 а.с.85-87).
При повторному апеляційному перегляді ухвалою апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2013 року вищеназвану ухвалу місцевого суду від 07 грудня 2012 року залишено без змін (т.3 а.с.132-133).
11 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивував тим, що для захисту своїх прав та інтересів у даній справі він користувався платними послугами адвоката, однак апеляційний суд при постановленні ухвали від 28 листопада 2013 року не вирішив питання щодо відшкодування йому цих судових витрат, а тому просив ухвалити додаткове рішення про стягнення на його користь з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропорційно понесених витрат на оплату правової допомоги в загальному розмірі 6235 грн. 10 коп., (т.3 а.с.153).
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказана заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
Із п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України убачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи - судових витрат, належать витрати на правову допомогу.
Порядок розподілу понесених у справі судових витрат містить ст.88 ЦПК України, яка акцентує, що лише документально підтверджені витрати, які понесені стороною на користь якої ухвалено рішення, підлягають їй відшкодуванню з другої сторони.
Згідно з ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», та виходячи з положень п.4 ч.1 ст.215, п.4 ч.1 ст.315, п.8 ч.1 ст.345 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (ухвали) суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
В силу положень п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України, та згідно з роз'ясненнями п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи у суді першої інстанції», п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» і п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Із матеріалів справи вбачається що при розгляді його позову по суті ОСОБА_3 послугами представника не користувався.
Згідно з матеріалами справи, при розгляді заяви державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження, яка надійшла до місцевого суду 05 вересня 2011 року (том 1 а.с.94), ОСОБА_3 брав участь у якості заінтересованої особи і спочатку також самостійно представляв свої інтереси (т.1 а.с.181-182).
Вперше договір про надання юридичних послуг був укладений ним з адвокатом ОСОБА_8 19 квітня 2012 року, та згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 19 квітня 2012 року №64 ОСОБА_3 сплачено цьому представнику за правову допомогу 200 грн. Відповідно до п.2.2, 4.1 цього договору строк його дії 1 день, а вартість послуг становить 200 грн. з розрахунку за одне судове засідання. Пункт 4.2 договору передбачає, що вартість послуг може бути змінена в зв'язку зі зміною обсягу та терміну виконання доручення (т.1 а.с.235, 238-240).
Як убачається із журналу судового засідання від 06 липня 2012 року, з 09 год. 29 хв. по 09 год. 53 хв. адвокат ОСОБА_8 представляла інтереси заявника у судовому засіданні Ковпаківського районного суду м.Суми (т.1 а.с.282).
Стадія апеляційного провадження у даній справі розпочалася з наступного дня після ухвалення місцевим судом ухвали від 07 грудня 2012 року, а закінчилась постановленням апеляційним судом ухвали від 28 листопада 2013 року.
Проте період з 30 січня 2013 року по 25 вересня 2013 року відноситься до стадії касаційного перегляду.
У матеріалах справи мається договір між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_8 про надання юридичних послуг від 20 листопада 2013 року (т.3 а.с.109-112), наданий ним під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6, на підставі якого даний представник брала участь у судових засіданнях апеляційного суду 21 та 28 листопада 2013 року (т.3 а.с.113, 130).
Проте жодних платіжних документів про оплату цих послуг у даній справі не було.
Лише до заяви від 11 серпня 2014 року про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_3 додатково надав договори про надання юридичних послуг між ним та адвокатом ОСОБА_8 від 01 травня 2012 року, від 15 травня 2013 року та від 23 листопада 2013 року (т.3 а.с.163, 164, 165).
Також до цієї заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_3 долучив копії наступних квитанцій до видаткових касових ордерів, оригінали яких були оглянуті апеляційним судом в судовому засіданні (т.1 а.с.166):
- №111 від 19 квітня 2012 року на суму 2500 грн., за надання юридичних послуг за договором від 19 квітня 2012 року;
- №121/11 від 01 травня 2012 року на суму 2000 грн., за представництво за договором від 01 травня 2012 року;
- №135 від 15 травня 2013 року на суму 700 грн., за юридичний супровід у справі про скасування ухвали апеляційного суду Сумської області від 29 січня 2013 року (направлення касаційної скарги);
- №208 від 23 листопада 2013 року на суму 1000 грн., за представництво інтересів в апеляційному суді Сумської області по справі №2-2570/09.
Усього згідно з цими квитанціями загальний розмір платежів становить 6200 грн., що дещо менше від заявленої ОСОБА_3 до стягнення суми 6235 грн. 10 коп., а з урахуванням квитанції від 19 квітня 2012 року №64 на 200 грн., значно перевищує цю суму.
Із цих квитанцій лише квитанція №208 від 23 листопада 2013 року на 1000 грн., відноситься до стадії апеляційного розгляду.
Викладені обставини та системний аналіз вищеназваних процесуальних норм і правових позицій вказують, що при залишенні апеляційним судом без зміни ухвали місцевого суду в компетенції апеляційного суду перебуває лише вирішення питання відшкодування судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, а відшкодування судових витрат, понесених у судах першої та касаційної інстанцій, відноситься до підсудності судів саме цих судових інстанцій.
До того ж, якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесення судових витрат своєчасно не надавалися, ці докази не досліджувалися судом і не були предметом судового розгляду, а особи, що беруть участь у справі з ними не знайомилися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат не може ухвалюватися на підставі додаткового поданих доказів про розмір та склад цих судових витрат і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.
Так як під час апеляційного провадження до постановлення апеляційним судом ухвали від 28 листопада 2013 року будь-які заяви чи клопотання про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу в даній справі за апеляційну інстанцію від ОСОБА_3 не надходили та жодні докази про фактичне понесення цих судових витрат надані не були, тому відсутні підстави для їх відшкодування шляхом ухвалення додаткового рішення.
Крім того, у ст.ст.84, 88 ЦПК України йдеться про розподіл судових витрат лише між сторонами, а не між іншими особами, які брали участь у справі.
В даній справі ОСОБА_3 не є заявником чи особою на яку ухвалою суду покладено будь-які обов'язки, а являється лише заінтересованою особою без самостійних вимог, апеляційну скаргу не подавав, а тому в апеляційній інстанції на свій ризик користувався правовою допомогою, права на відшкодування витрат по оплаті якої він у такому статусі не має.
У той же час, ОСОБА_3 не позбавлений можливості захищати свої права на відшкодування цих коштів шляхом застосування іншого правового механізму.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає законних підстав для ухвалення у справі додаткового рішення щодо стягнення сплачених ОСОБА_3 витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.220, ст.303, 304, ст.ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -