ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
(Вх.№ 11990/14 від 14.08.2014 р.)
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
18 серпня 2014 року № 826/2111/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
провизнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2014 р. позовну заяву повернуто ОСОБА_1
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1: скасовано вище зазначене рішення суду першої інстанції, а справу (матеріал №826/2111/14) направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
14.08.2014 р. матеріал №826/2111/14 (за вх.№11990/14) передано для продовження розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Іщуку І.О.
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу (пункт 3 частини 1).
Однак зазначена позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, з зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
У статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати (частина 3).
Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, який набрав чинності 01 листопада 2011 року (з відповідними змінами на момент звернення до суду (останні зміни чинні з 23 жовтня 2013 року); далі - Закон України №3674), а також - статті 10 Прикінцевих та перехідних положень, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, тоді як з позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з частиною 3 Закону України №3674 під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Підстави звільнення осіб від сплати судових витрат або зменшення їх розміру передбачені у статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1, посилаючись в позові на пункт 6-1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" просить звільнити її від сплати судового збору.
Однак дане прохання не підлягає задоволенню.
Зокрема, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 р. зауважено на тому, що обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на неправомірність положень постанови Кабінету Міністрів України № 346, як таких, що носять дискримінаційний характер. Зважаючи на викладене, звільнення позивача від сплати судового збору із зазначених підстав (у зв'язку з поданням позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією) може бути розцінено фактично як висловлення правової позиції з приводу суті спору, що не відповідає меті судового захисту та суперечить вимогам чинного законодавства.
В позовному матеріалі наявна заява позивача від 09.08.2014 р., в якій ОСОБА_1 зазначає про те, що квитанція про сплату судового збору надіслана до суду із заявою від 21.07.2014 р., разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які квитанції про сплату судового збору за подання до суду даного позову.
Матеріали позову свідчать, що позивачем вказаних вимог Кодексу адміністративного судочинства України не дотримано та доказу про сплату судового збору до позовного матеріалу не надано.
За пунктом 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами 4 і 5 статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Проте, позовні вимоги, зокрема, у пункті 3 позовної заяви викладені некоректно та всупереч статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, зі змісту останнього, не вбачається яку саме частину (розділ, статтю, частину, пункт тощо) постанови відповідача необхідно, на думку позивача визнати протиправною та нечинною. Крім того позивачем взагалі не ідентифіковано й самої постанови Кабінету Міністрів України, не зазначено її назви та дати прийняття, що підлягає усуненню у визначений законом спосіб.
Беручи до уваги викладене вище, позивачу, на усунення недоліків позовної заяви, необхідно надати суду наступне:
- позовну заяву, приведену у відповідність статтям 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України в частинах коректного зазначення позовних вимог, викладених в пункті 3 заяви, уточнивши назву, дату прийняття постанови Кабінету Міністрів України та конкретизувавши її спірні положення (з копією для відповідача);
- документу, який свідчить про сплату позивачем судового збору за подання даної заяви або про наявність пільг щодо сплати останнього.
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків позову. Позивачу необхідно усунути названі недоліки позову та привести позовну заяву у відповідність з приписами статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Залишити позовну заяву без руху .
2. Встановити позивачу строк до 01 вересня 2014 року для усунення недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук