ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 серпня 2014 року 13:30 № 826/8247/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіномедія»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2014 р. № 8026552208, № 7926552208,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіномедія» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2014 р. № 8026552208, № 7926552208.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 24.12.2013 р. № 823/26-55-22-08/32492959 прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 р. № 8026552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 121 970,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 р. № 7926552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 116 163,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем є необґрунтованими у зв'язку із недоведеністю обставин, що стали підставою для їх прийняття. Висновки, викладені в акті перевірки не можуть слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Проун-Сервіс». Отже, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 08.07.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіномедія» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Проун-Сервіс» за період діяльності з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р.
За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Кіномедія»:
1. ст. 134, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., в результаті чого ТОВ «Кіномедія» занижено податок на прибуток всього у сумі 97 576,00 грн., в тому числі по періодах: ІІ-ІІІ квартали 2012 р. на суму 97 576,00 грн.
2. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Кіномедія» занижено податок на прибуток всього на суму 92 930,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2012 року на суму 92 930,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 24.12.2013 р. № 823/26-55-22-08/32492959 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 16.01.2014 р. № 8026552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 121 970,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 97 576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23 394,00 грн.
- від 16.01.2014 р. № 7926552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 116 163,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 92 930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23 233,00 грн.
За наслідками первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 20.03.2014 р. № 2613/10-26-15-10-06-12, яким податкові повідомлення-рішення від 16.01.2014 р. № 8026552208, № 7926552208 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 11.04.2014 р., яким податкові повідомлення-рішення від 16.01.2014 р. № 8026552208, № 7926552208 залишено без змін та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Так, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кіномедія» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ Печерського району м. Києва та має статус платника податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся позивач отримував рекламні послуги від ТОВ «Проун-Сервіс» на підставі договору № 2906/12 від 29.06.2012 р., відповідно до умов якого, Виконавець (ТОВ «Проун-Сервіс») бере на себе зобов'язання розмістити рекламні матеріали кампанії Замовника (ТОВ «Кіномедія»), відповідно до додатків, які є невід'ємною частиною договору, запустити, зняти з ефіру, відслідкувати їх фактичне розміщення у блоках перед фільмом відповідно до умов Договорів з Клієнтами Замовника, а Замовник зобов'язується приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених даним Договором. Умови розміщення Рекламних матеріалів наданих Замовником (назва, час, кінотеатр, порядок розміщення в блоці перед фільмом) містяться в договорах з Клієнтами Замовника, копії яких надаються Виконавцю.
На підтвердження виконання договору позивачем надано додаток № 1 від 29.06.2012 р. до договору № 2906/12 від 29.06.2012 Р., відповідно до умов якого, Виконавець бере на себе зобов'язання щодо розміщення рекламних матеріалів: МТС, Тест Снайпер, McDonalds.
На підтвердження руху коштів позивачем надано суду рахунок на оплату № СФ-310725 від 31.07.2012 р., платіжні доручення: від 07.08.2012р . № 1821, від 07.08.2012 р. № 1823, від 07.08.2012 р. № 1827, від 09.08.2012 р. № 1836, від 10.08.2012 р. № 1841, від 20.08.2012 р. № 1849, від 31.08.2012 р. № 1876, від 06.09.2012 р. № 1888, від 06.09.2012 р. № 1901.
На підтвердження надання послуг за договором від 29.06.2012 № 2906/12 позивачем надано акти надання послуг: № ОУ -250702 від 25.07.2012 р., № ОУ-250703 від 25.07.2012 р., № ОУ-250704 від 25.07.2012 р., № ОУ-250405 від 25.07.2014 р., № ОУ-250706 від 25.07.2012 р., № ОУ-250707 від 25.07.2012 р., № ОУ-250708 від 25.07.2012 р., № ОУ-250709 від 25.07.2012 р., № ОУ-310725 від 31.07.2012 р., № ОУ-310726 від 31.07.2012 р.
На підтвердження нарахування сум з податку на додану вартість позивачем надано податкові накладні: від 25.07.2012 р. № 21, від 25.07.2012 р. № 22, від 25.07.2012 р. № 23, від 25.07.2012 р. № 24, від 25.07.2012 р. № 25, від 25.07.2012 р. № 26, від 25.07.2012 р. № 27, від 25.07.2012 р. № 28, від 31.07.2012 р. № 45, від 31.07.2012 р. № 46.
Виконані роботи декларувалися, про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2012 р.
Натомість, як вбачається з акту перевірки від 24.12.2013 р. № 823/26-55-22-08/32492959 висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на інформацію, отриману з бази ІС «Податковий блок» та матеріали зустрічних звірок, зокрема, акту Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.03.2013 р. № 439/22-03/38097473 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проун-Сервіс» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Тайгрейд» за період діяльності з 01.05.2012 р. по 30.08.2013 р., яким встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 31.12.2012 р., триває процедура припинення. Також встановлено неможливість реального здійснення ТОВ «Проун-Сервіс» господарських операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.
Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.
У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).
Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.
Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.
При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.
Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, а також про нікчемність правочинів, здійснених між позивачем та його контрагентами зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.
Також на момент укладення правочину та складення відповідних первинних документів ТОВ «Проун-Сервіс» було зареєстровано платником податку на додану вартість.
Разом з тим, надаючи правову оцінку, наданим позивачем документам у сукупності з фактичними обставинами справи, суд оцінює їх критично з огляду на наступне.
Відповідно до актів надання послуг, наданих позивачем, Виконавцем було надано рекламні послуги з Додатка № 1 від 29.06.2012 р. до Договору № 2906/12 від 29.06.2012 р.
Натомість встановити, які саме послуги були надані Виконавцем, їх вид, форму розміщення, місце розміщення, строк проведення, графік виходу неможливо.
Крім того, умовами договору № 2906/12 від 29.06.2012 р. (п. 2.1) передбачено, що Виконавець бере на себе зобов'язання щодо розміщення рекламних матеріалів відповідно до умов договорів з Клієнтами Замовника. Однак, договорів, укладених з Клієнтами ТОВ «Кіномедія» суду не надано.
Також позивачем не надано суду доказів замовлення, виготовлення, передачі Виконавцю рекламних матеріалів, та/чи отримання їх від контрагентів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено наявності об'єкту оподаткування.
Отже, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Проун-Сервіс» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, не підтверджується реальне здійснення платником податків зазначених операцій.
Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Разом з тим, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, а також сформував податковий кредит за вказаною вище угодою.
Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Проун-Сервіс» за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р.
Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.
Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіномедія» відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук