"26" серпня 2014 р. м. Київ К/800/3349/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Муравйова О.В.
Рибченка А.О.
за участю секретаря: Горголь І.С.
представників:
позивача: Орла К.Є.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року
у справі № 2а/0470/10060/12
за позовомКомунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради
доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - позивач, КП «Дніпроводоканал») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року в задоволенні позовних вимог КП «Дніпроводоканал» відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу КП «Дніпроводоканал», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 31.07.2012 року №274/24-0/033413.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 року №0000688823, яким КП «Дніпроводоканал» нараховано штрафні санкції у розмірі 5968505,84 грн.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012 року у справі №34/5005/2917/2012 порушено провадження у справі про банкрутство КП «Дніпроводоканал» та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Як вставлено судами попередніх інстанцій, СДПІ було проведено перевірку у період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що грошові зобов'язання по сплаті податків виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, (до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів), а тому зобов'язання є конкурсними, нарахування штрафних санкцій податковим органом відбулося після введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, штрафні санкції не є самостійним зобов'язанням, а є заходом, спрямованим на виконання зобов'язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не є поточними зобов'язаннями.
В свою чергу слід зазначити, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Зазначена правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду України від 07.05.2012 року та висновку Верховного Суду України від 01.04.2014 року.
Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді О.В. Муравйов
А.О. Рибченко