26 серпня 2014 року м. Київ В/800/3872/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Кошіль В. В. Моторний О. А. Рибченко А. О.
розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом УкраїниГоловного управління Міндоходів у м. Києві
ухвали відВищого адміністративного суду України 15.05.2014 року
у справі№ 6/100 (К/9991/7850/11)
за позовомЗакритого акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві
провизнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Головного управління Міндоходів у м. Києві подало заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.05.2014 року у справі № 6/100 (К/9991/7850/11), якою касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 року залишенобез змін.
Заява подана з посиланням на ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 5.2 глави 5 Положення про порядок ведення касових у національній валюті України, ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», ст. ст. 11, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.
Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У справі № 6/100 (К/9991/7850/11), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції з посиланням на ст. ст. 1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послу», погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову, оскільки встановлено необхідність використання ЗАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний» зареєстрованого у визначеному законом порядку РРО з видачею ним відповідних розрахункових документів, а відтак рішення від 07.05.2007 року № 0000284020/0 відповідачем прийняте правомірно.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.11.2012 року у справі № 3/211 (К-25247/09), стверджуючи при цьому, що в даних справах мали місце подібні обставини.
Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 3/211 (К-25247/09) вбачається, що суд касаційної інстанції залишив в силі постанову суду першої інстанцій про відмову в позові, оскільки платником в порушення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг» здійснена реалізація товару без використання РРО, розрахункової книжки або книги обліку розрахункових операцій. Реєстратор розрахункових операцій, розрахункова книжка, книга обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків відсутні та в податковій інспекції не реєструвалися.
Тобто, в зазначених судових рішеннях суд касаційної інстанцій дійшов тотожних висновків при застосуванні вказаних норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг».
Разом з тим, доказів неоднакового застосування інших норм матеріального, вказаних в заяві про допуск справи до перегляду Верховним Судом України, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що відсутні підстави для допуску до перегляду судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України -
Відмовити Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 6/100 (К/9991/7850/11) Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
В. В. Кошіль
О. А. Моторний