"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/29597/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року
у справі № 2а-1507/12/0170/19
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»
до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим
Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів» (надалі також - позивач, ВАТ «Суднобудівний завод «Залів») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (замінено на Державну податкову інспекцію у м. Керчі Автономної Республіки Крим; надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2011 року №0001410700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 3 026 005 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року позовні вимоги ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10 серпня 2011 року № 0001410700.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року - без змін.
Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Сторони у судове засідання 17 липня 2014 року явку уповноважених представників не забезпечили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За таких обставин, касаційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2011 року № 0001410700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 3026005 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн., стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 29 липня 2011 року № 296/07/14307251, про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку із чим завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 3026005 грн. за квітень 2011 року.
Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум податку на додану вартість було спрямовано запити на проведення зустрічних перевірок з контрагентами, які мали фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем; у зв'язку із відсутністю відповідей від кінцевих постачальників по ланцюгу постачання неможливо підтвердити факти поставки товарів (послуг) ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», а тому, як зазначила ДПІ в акті перевірки, надані позивачем до перевірки податкові накладні не прийнято як підтвердження права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Податкова накладна, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та в кінцевому результаті отримання права на бюджетне відшкодування є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2011 року ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до складу податкового кредиту з ПДВ включені податкові накладні на загальну суму 19833982,11 грн. (з них для постачання за межами митної території України - 204019,00 грн.), у тому числі ПДВ - 3271660,54 грн. ((19833982,11 - 204019,00) х 20%).
За даними податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» у квітні 2011 року задекларований податковий кредит на загальну суму 3271660 грн. та складається з наступних сум: за ставкою 20% (р. 10.1) -2760828 грн.; у тому числі по підрозділам: ВАТ «СБЗ «Залів» - 2652316 грн., ВСП «ЛОЦ» - 70635 грн., ВСП «Цех харчування» - 37877 грн. Сплачено митним органам (р. 12.1) - 392408 грн.; послуги, отримані від нерезидента (р. 12.4) - 118424 грн.
З платіжних документів сума ПДВ, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) становить по податковому кредиту березня 2011 року - 79627,76 грн.; по податковому кредиту квітня 2011 року - 2646083,59 грн.
Крім того, ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» сплачено ПДВ митним органам - 392408,35 грн. та сума податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період (березень 2011 року) за послуги, від нерезидента - 118423,98 грн.
Всього сплачено - 3236543,68 грн. (79627,76+ 2646083,59 +392408,35+118423,98).
Таким чином, суми ПДВ, які мають право прийняти участь у розрахунку відшкодування у квітні 2011 року, становлять - 3236543,68 грн. (79627,76 + 3156915,92).
Згідно даних Додатка 2 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» постачальникам або до Державного бюджету, не брала участі у розрахункам бюджетного відшкодування та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів складає 3026251 у тому числі за березень 2011 року - 79091 грн.; за травень 2011 року - 2947160 грн.
Фактично сума ПДВ, яка заявлена ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» до бюджетного відшкодування у квітні 2011 року та відображена у рядку 23 «Сума, відлягає бюджетному відшкодуванню» та рядок 23.1 «На рахунок платника у банку» Податкової декларації з ПДВ, становить 3026251 грн.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» підтверджується віднесення сум в розрахунок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 3026005 грн., у тому числі на рахунок платника у банку відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, згідно з висновком судово-економічної експертизи від 24 жовтня 2012 року № 123/12, документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» не підтверджуються висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, викладені в перевірки від 29 липня 2011 року № 296/07/14307251 щодо завищення товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3026005,00 грн. за квітень 2011 року.
З огляду на те, що товарність операцій з поставки позивачу товару (робіт, послуг), за результатами яких відображено в податковому обліку суми податкового кредиту, не оспорюється, надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосереднім постачальникам товару (робіт, послуг) та підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому оцінка судами попередніх інстанцій таких обставин відповідає правильному застосуванню положень ПК України.
Посилання відповідача на результати зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення платника бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки останнім дотримані всі норми чинного законодавства з питань оподаткування для отримання такого відшкодування за спірний період
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, рішення попередніх судових інстанцій узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обґрунтовано задовольнили позов.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
В.П. Юрченко