"07" серпня 2014 р. м. Київ К/800/31180/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Островича С.Е., Костенка М. І., Федорова М. О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Груп" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітек Груп" (далі - ТОВ "Вітек Груп") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року позов ТОВ "Вітек Груп" задоволено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Київському районі м. Одеси подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Вітек Груп" у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вітек Груп» з питань правових відносин з ПП «Дана Маркет Юг» за період з 01.07.2009 року по 31.10.2010 року, ПП «Агротон-Південь» за період грудень 2010 року, ПП «Одеська будівельна компанія» за період березень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №764/22-34/33658577 від 20.06.2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що привело до заниження ТОВ «Вітек Груп» суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 788077, 00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742334 від 10.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 985096, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - 788077, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 197019, 00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Вітек Груп» (покупець) та ПП «Дана Маркет Юг» (постачальник) укладений договір поставки №101/023 від 29 жовтня 2007 року. До вказаного договору поставки укладені додаткові угоди від 20.12.2007 року, 21.12.2007 року, 12.01.2009 року, 16.04.2009 року, 17.05.2009 року, 16.07.2009 року, 05.01.2010 року. Крім того, між ПП «Агротон-Південь» (постачальник) та TOB «Вітек Груп» (покупець) в усній формі укладено договір поставки товарів (телефони, шафи, крісла, столи, тумби). Також, 02.03.2010 року ТОВ «Вітек Груп» (замовник) уклало із ПП «Одеська будівельна компанія» (підрядник) договір підряду №01 (поточний ремонт покрівлі складського приміщення ТОВ «Вітек Груп»). Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи по зазначених вище договорах оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.
Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами з ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія», їх товарність та виконання, а тому в даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем було завищено податковий кредит по податку на додану вартість.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000742334 від 10.07.2012 року, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Вітек Груп".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
М. І. Костенко
М. О. Федоров