номер провадження справи 12/66/14
19.08.2014 Справа № 908/2123/14
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2123/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВ", м. Мелітополь
до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл- Україна", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо-Бріг», м. Мелітополь
про визнання Договору іпотеки № 12/1339 від 22.08.12 р. недійсним
за участю представників:
від позивача - Валько В.С., довіреність від 01.07.14 р.
від відповідача - Яковенко Д.А., довіреність № 277 від 31.12.13 р.
від третьої особи - не з'явився
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях з 19.08.2014 року з 12:15 до 14:30, згідно вимог ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл- Україна" про визнання Договору іпотеки № 12/1339 від 22.08.12 р. недійсним.
Позивач зазначає що його права та охоронювані законом інтереси порушено, а відтак наполягає на позовних вимогах.
Відповідач у справі - Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл- Україна", надало суду, в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовні заяву, за змістом якого проти позову заперечує у зв'язку із наступним, зокрема:
- порушення вимог закону стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків;
- відсутні підстави для задоволення пропозиції відповідача щодо розірвання договору іпотеки № 12/1339 від 22.08.2012 року, про що йому було надано письмову відповідь № 1760 від 15.04.2014 року;
- відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його відмовою.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-Бріг". Так , на адресу суду надійшло клопотання третьої особи у справі про розгляд справи за відсутності її представника. Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-Бріг" не скористалося своїм правом та не надало суду письмових пояснень щодо позову.
Дослідивши подане клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі, в порядку ст. 27 ГПК України, в якості третіх осіб на предмет спору на стороні позивача Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області та на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вказаних осіб не буде наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінені наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків в майбутньому у зв'язку із прийняттям рішення. При цьому, залучення прокуратури в якості третьої особи до участі у справу процесуальним законом не передбачено, а ст. 29 ГПК України імперативно надає право прокурору за своєю ініціативою вступити у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії судового процесу.
Клопотання відповідача про витребування від Комунального підприємства «Якимівське бюро технічної інвентаризації» відомостей про власника нерухомого майна, яке розташовано в Запорізькій області, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 110 в порядку ст. 38 ГПК України, не підлягає задоволенню оскільки ним не доведено суду неможливість надання самостійно таких доказів, в т. ч. звернення до вказаної юридичної особи. При цьому судом враховано, що відповідач є іпотекодержателем нерухомого майна за Договором іпотеки « 12/1339 від 22.08.2012 року.
До прийняття рішення по справі, позивач, надав суду заяву про зміну підстав позову відповідно до ст. 22 ГПК України.
Так, згідно з п. 3.12 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права.
Дослідивши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що ним не змінено ані предмету, а ні підстав позову, оскільки вона мотивована лише зміною посилання на норми матеріального права при збереженні первісних обставин.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до пояснення позивача та запечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що в якості забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Кредо-Бріг» за укладеним із Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 22.08.2012 року № 12/1336, між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», як Іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-СВ», як Іпотекодавцем, 22.08.2012 року укладено договір Іпотеки № 12/1339, далі Договір. Так, відповідно до преамбули та п. 1.1. Договору, Іпотекодавець передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку Предмет іпотеки-нерухоме майно, що складається з: гуртожитку (цегла), № 2 літера А, загальною площею 668, 2 кв. м.; клубу-їдальні (цегла), № 2 літера Г, загальною площею 1904, 0 кв. м.; спального корпусу (цегла), № 3 літера Д, загальною площею 1005, 5 кв. м.; спального корпусу (цегла), № 3 літера Є, загальною площею 1005, 5 кв. м.; спального корпусу (цегла), № 3 літера Ж, загальною площею 1005, 5 кв. м.; господарського корпусу (цегла), № 1 літера В, загальною площею 277, 2 кв. м.; ТП (цегла), № 1 літера І, загальною площею 51,5 кв. м.; огорожі, № 1; вбиральні, № 2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вулиця Коса Пересип, будинок 110, розташований на земельній ділянці площею 2, 3116 га, кадастровий номер: 2320355400:01:005:0085, яка знаходиться в користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки.
Пунктом 1.3 Договору іпотеки визначено, що право власності Іпотекодавця на Предмет іпотеки підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 206191, виданим 14 червня 2012 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області на підставі рішення № 441 від 07.06.2012 року, зареєстрованим Комунальним підприємством «Якимівське бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.06.2012 року за № 1831675, запис № 18, в книзі № 1.
Так, позивач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 7 від 25.07.2013 року скасовано рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 441 від 07.06.2012 року, відповідно до якого за позивачем зареєстровано право власності на Предмет іпотеки, а відтак зникають правові підстави права власності іпотекодавця на предмет іпотеки за договором іпотеки. Таким чином, з посиланням на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України, просить суд визнати договір іпотеки № 12/1339 від 22.08.2012 року недійсним.
Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є хибними, оскільки спростовуються наступним:
Відповідно до Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України ( ч. 1 статті 215 ЦК України), зокрема:
§ відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;
§ зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);
§ згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України;
§ якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч. 3 ст.215 ЦК України.
Законодавець встановлює, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Разом з тим, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір іпотеки згідно Закону України "Про іпотеку". Пунктом 6 частини 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Так, відповідно до рішення № 441 від 07.06.2012 року Виконавчий комітет Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області вирішив видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс-СВ» Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, до складу якого входять гуртожиток, 2 А, загальною площею 668, 2 кв. м.; клуб-їдальня, 2 Г, загальною площею 1904, 0 кв. м.; спального корпусу, 3 Д, загальною площею 1005, 5 кв. м.; спальний корпус, 3 Є, загальною площею 1005, 5 кв. м.; спальний корпус, 3 Ж, загальною площею 1005, 5 кв. м.; господарський корпус, 1 В, загальною площею 277, 2 кв. м.; ТП, 1 І, загальною площею 51,5 кв. м.; огорожа, № 1; вбиральні № 2, яке розташовано в смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, 110, Якимівського району Запорізької області.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на нерухоме майно, яке є Предметом іпотеки Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 206191, виданим 14 червня 2012 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області на виконання вищевказаного рішення.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 7 від 25.07.2013 року задоволено подання прокурора Якимівського району Запорізької області № 90-3695 вих. 13 від 10.06.2013 року та скасовано рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 441 від 07.06.2012 року, відповідно до якого за позивачем зареєстровано право власності на Предмет іпотеки.
Предметом іпотеки, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що зокрема нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.
Таким чином, скасування рішення Виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 441 від 07.06.2012 року не може бути підставою для визнання договору іпотеки № 12/1339 від 22.08.2012 року недійсним, оскільки на момент його укладення Предмет іпотеки належав на праві власності іпотекодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс-СВ», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 206191, виданим 14 червня 2012 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, а зміст укладеного договору відповідає вимогам закону.
Тому підстав для визнання його недійсним за законом - не існує, оскільки вказаний договір відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України. При цьому судом враховано, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону.
Разом з тим, частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кредо-Бріг» перед Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 22.08.2012 року № 12/1336 припинилося виконанням, проведеним належним чином.
Твердження позивача про те, що він не може бути іпотекодавцем, оскільки не є власником предмета іпотеки приймаються судом до уваги з урахуванням приписів ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», що може бути підставою для внесення змін до договору.
Разом з тим, позовна заява містить посилання на приписи ст. ст. 651, 652 ЦК України, які регулюють зміну або розірвання договору. Втім, будь яких клопотань щодо зміни предмету позову не подано.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, оскільки позивач не довів суду підстави за законом для визнання спірного договору недійсним, в т. ч. обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-СВ» про визнання недійсним Договору іпотеки № 12/1339 від 22.08.2012 року слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1218, 00 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-СВ», згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.08.2014 року, згідно ч. 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 27, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-СВ» до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» про визнання Договору іпотеки № 12/1339 від 22.08.2012 року недійсним - відмовити.
Повне рішення складено 26.06.2014 року
Суддя О.Г. Сімрнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.