номер провадження справи 12/67/14
20.08.2014 Справа № 908/2136/14
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2136/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Дизель", м. Миколаїв
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Номєй", м. Запоріжжя
про розірвання Договору поставки № 2207-ДТ/13 від 22.07.13 р. та стягнення 21784, 24 грн.
за участю представників:
від позивача - Працевитий Г.О., довіреність від 16.07.14 р.
від відповідача - не з'явився
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 0.08.2014 року з 12:15 по 15:00, згідно вимог ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Дизель" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Номєй" про розірвання Договору поставки № 207-ДТ/13 від 22.07.13 р. та стягнення 21784,24 грн.
Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.
На адресу суду від відповідача надійшли повідомлення пошти з позначкою "за закінченням терміну зберігання". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Позивачем надано суду Витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.07.2014 року, за змістом якого вбачається, що місце знаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, буд. 41, офіс 307. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача звернувся до суду із заявою, відповідно ст. 22 ГПК України, про відмову від позивних вимог в частині розірвання Договору поставки № 2207-ДТ від 22.07.13 р.
Відповідно до ч. 2 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову ( за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.
Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься. Господарським судом перевірено заяву на предмет відповідності її чинному законодавству, в тому числі чи не порушує така відмова інтереси інших осіб.
Оскільки подана заява про відмову від частини позовних вимог є волевиявленням позивача, не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, - вона прийнята судом. Тому провадження у справі в частині заявлених вимог про розірвання Договору поставки № 2207-ДТ/13 від 22.07.13 р. підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України, оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог і відмову прийнято господарським судом.
Разом з тим, позивач підтримав позов та наполягає на стягнені з відповідача попередньої оплати в сумі 21784,24 грн. за не поставлене дизельне паливо. Відтак, спір розглядається по суті із врахуванням поданої позивачем заяви.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 22.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Номєй», далі Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Дизель», далі Покупець, був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 2207-ДТ/13, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти і газ вуглеводневий скраплений, наділі - «Товар», за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод чи специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Договору і оформлюються Сторонами на підставі письмових заявок покупця.
До вказаного договору між сторонами у справі були укладені додаткові угоди № 1 від 22.07.2013 року, № 2 від 22.07.2013 року, № 3 від 22.07.2013 року.
Згідно з п. 2.1 Загальну вартість Договору складає сума всіх додаткових угод та/чи специфікацій, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Пунктом 2.2 Договору (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 22.07.2013 року) встановлено, що оплата за Товар проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку :
- оплата в розмірі по 33 % (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 11 числа поточного місяця поставки;
- оплата в розмірі по 34 % ( тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 21 числа та до 31-го числа поточного місяця поставки.
Останній розрахунок за поставлені товари здійснюється на підставі акту звірки розрахунків (за звітний місяць) до 3 числа місяця, наступного за місяцем поставки нафтопродуктів.
Відповідно до п. 2.3 Договору ціна та вартість Товару, що постачається по цьому договору, фіксується у додаткових угодах чи Специфікаціях у національній валюті України.
Згідно з п .3.3 Договору Товар вважається поставленим Продавцем і прийнятий покупцем (якщо інше не обумовлено в Додатковій угоді) :
а) за кількістю - відповідно до ваги, зазначеної у відвантажувальних залізничних накладних або товаротранспортних накладних, а також за фактичної кількістю, згідно проведених та зафіксованих актами прийомки вимірів температури та платності нафтопродуктів.
б) за якістю - згідно з якістю, зазначеною у паспорті якості виробника.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Товар відвантажується партіями, зазначеними у специфікації або відповідній додатковій угоді, з моменту виконання наступних умов:
3.5.1. Підписання сторонами специфікації або додаткової угоди до цього Договору.
3.5.2. Надання покупцем не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати додаткової угоди специфікації відвантажувальної рознарядки на узгоджену до постачання партію Товару, що містить необхідні для відвантаження реквізити.
Якщо з незалежних від Продавця причин( таких, як відмова вантажоодержувача, відмова залізниці у прийманні вантажу) відвантаження Товару по відвантажувальних реквізитах, зазначених у поданих Покупцем рознарядках, є неможливою, Продавець має право не приймати такі рознарядки до виконання до підтвердження з боку вантажоодержувача та/або залізниці щодо готовності до прийняття узгодженої партії Товару.
3.5.3. Покупець не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати Додаткової угоди, якщо інше не обумовлено в Додаткові угоді, зобов'язується надати телеграму від станції призначення про готовність приймання Товару, а при повчанні Товару по транзитних договорах Покупець зобов'язується надати підтвердження і від транзитної залізниці щодо перевезення Товару.
3.5.4 У разі введення заборони залізницею станції призначення або вантажоодержувачем Покупець зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів від дати введення заборони, якщо інше обумовлено в Додатковій угоді, замінити відвантажувальну рознарядку (під датою заборони розуміється дата, з якої неможливе відвантаження по наданій Покупцем відвантажувальної рознарядки, підтвердженої телеграмою залізниці або листом вантажоодержувача).
3.5.5. За умовами передплати - надходження грошових коштів на рахунок Продавця.
Право власності на поставлений Товар переходить до Покупця з моменту прийняття товару представником Покупця, відповідно до п. 3.9. Договору.
Пунктом 7.1 Договору (з врахуванням додаткової угоди № 3 від 22.07.2013 року) встановлено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє в частині поставки - до 23 Жовтня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до 01 лютого 2014 року.
В триденний строк після закінчення терміну дії Договору, Сторони підписують «Акт звіряння взаємних розрахунків» та проводять остаточні розрахунки до 01 лютого 2014 року.
Так, на виконання умов Договору, позивач перерахував на рахунок відповідач грошові кошти в сумі 6113878, 50 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку (т. 2, а .с. 23-53), які містяться в матеріалах справи.
Втім, відповідачем було поставлено дизельного пального лише на суму 6092094,26 грн., у зв'язку з чим позивач і намагається стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 21784,24 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору постачання та договору підряду), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Незалежно від того, що у Цивільному кодексі України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення попередньої оплати.
Так, фактичні обставини справи свідчать, що Покупець, на виконання умов договору перерахував на користь Продавця грошові кошти в сумі 6113878, 50 грн. При цьому, за умовами укладеної Додаткової угоди № 3 від 22.07.2013 року до Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцю Товар до 23.10.2013 року у кількості 722280, 00 літрів, а покупець зобов'язався оплатити . Відтак, враховуючи Однак, докази по справі свідчать, що позивач поставив, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 6092094,26 грн. у кількості 719735, 00 літрів, що підтверджується підписаними між сторонами без зауважень та заперечень видатковими накладним у кількості 18 шт. (т. 2, а. с. 5-22) та таварно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (т. 1, а. с.35-53).
Відтак, з урахуванням п. 7.1 Договору(в редакції Додаткової угоди № 3 від 22.07.2013 року) Договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Однак, докази виконання Продавцем зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів у кількості 2545, 00 літрів на суму 21784, 24 грн. на адресу Покупця в матеріалах справи відсутні.
В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач довів суду наявність порушення умов договору з боку відповідача, зокрема те, що останній не поставив нафтопродукти за договором у кількості 2545, 00 літрів на суму 21784, 24 грн., відтак зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача. Відповідач доказів поставки нафтопродуктів за Договором у кількості 722280, 00 на загальну суму 6113878, 50 грн. не надав, заявлених до нього вимог не спростував. Крім того, наявність у відповідача заборгованості за договором в сумі 21784,24 грн. підтверджується підписаним сторонами у справі актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2013 року по 01.02.2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Номєй" грошових коштів в сумі 21784,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.08.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 77, 80, 82, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Дизель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Номєй" в частині розірвання Договору поставки № 2207-ДТ/13 від 22.07.13 р. - припинити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Дизель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Номєй" задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Номєй", 69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41, офіс 307, код ЄДРПОУ 37713657, на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Дизель", 54055, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, буд. 37, код ЄДРПОУ 37206551, 21784 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повне рішення складено - 26.08.2014 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.