Справа № 523/12748/14-ц
"22" серпня 2014 р.
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.,
при секретарі - Дзюба Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон,-
На виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №2-3177, виданий 04.11.2009 року, Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 350 грн. щомісячно на утримання дитини.
13.11.2011 року державним виконавцем першого Суворовського ВДВС ОМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження В-4/222 по виконанню виконавчого листа.
Боржник відомостей щодо працевлаштування та отримання заробітку не надає, аліментів не сплачує та не погашає заборгованість.
Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів заборгованість станом на 01.07.2014р. склала 12700 грн. Майно боржника на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Державний виконавець Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ просив розглядати подання за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню.
Статтею 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про заборону виїзду за межі України вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
В обґрунтування подання про заборону виїзду за кордон державним виконавцем Росоловською М.В. було надано до суду: копія виконавчого листа №№2-3177, розрахунок по сплаті аліментів та копію довіреності.
За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Законом не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав.
З подання, з матеріалів, доданих до подання не вбачається така необхідність, обставини, що наведені в заяві не визнаються судом достатніми для прийняття такого рішення. Державним виконавцем не надано доказів, які свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом, відсутні докази про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення майна боржника на яке може бути звернено стягнення, а також відсутні відомості щодо обізнаності боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання.
Відмова у задоволені подання не позбавляє права повторного звернення державного виконавця до суду.
Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, суд,-
В задоволенні подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її отримання до апеляційного суду Одеської області.
Суддя