Справа № 369/11452/13-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.
Провадження № 22-ц/780/4648/14 Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.
Категорія 38 20.08.2014
Іменем України
19 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Гуль В.В.,
суддів Антоненко В.І, Касьяненко Л.І.,
при секретарі Черепинець А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Чуднівська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом,-
у листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що 10 серпня 2010 року померла ОСОБА_5.
В зв'язку з її смертю відкрилася спадщина на майно на житловий будинок з усіма надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
А також на земельну ділянку площею 0,2493 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
02 липня 2002 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Будичанської сільської ради і зареєстрований в реєстрі сільської ради № 81, відповідно до якого все майно, що буде належати ОСОБА_5 на момент смерті, вона заповіла йому, своєму синові.
24 грудня 2004 року ОСОБА_5 складений заповіт на ім'я ОСОБА_3, за яким все майно, що буде належати ОСОБА_5 на момент смерті, заповідала ОСОБА_3, на підставі якого остання оформила у держнотконторі спадщину на все спадкове майно, про що було видані свідоцтва про право власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом.
Позивач вважає, що вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані відповідачу є недійсними, оскільки заповіт, на підставі якого були видані зазначені свідоцтва, визнано недійсним на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2011 року, видане державним нотаріусом Чуднівської державної нотаріальної контори Житомирської області Липовою Г.О., на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок з усіма надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2011 року, видане державним нотаріусом Чуднівської державної нотаріальної контори Житомирської області Липовою Г.О., на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2493 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,41грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є спадкоємцями померлої ОСОБА_5 як її рідні діти.
02 липня 2002 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Будичанської сільської ради і зареєстрований в реєстрі сільської ради № 81, відповідно до якого все майно, що буде належати ОСОБА_5 на момент смерті, вона заповіла позивачу.
24 грудня 2004 року ОСОБА_5 складений заповіт на ім'я ОСОБА_3, за яким все майно, що буде належати ОСОБА_5 на момент смерті вона заповіла відповідачу.
На підставі цього заповіту ОСОБА_3 оформила спадщину і одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2011 року, видане державним нотаріусом Чуднівської державної нотаріальної контори Житомирської області Липовою Г.О., на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок з усіма надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Також одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2011 року, видане державним нотаріусом Чуднівської державної нотаріальної контори Житомирської області Липовою Г.О., на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2493 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року, що набрало законної сили, заповіт від 04 травня 2011 року, на підставі якого відповідач одержала спірні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнаний недійсним.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що заповіт на ім'я ОСОБА_3 від 24 грудня 2004 року визнаний недійсним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року в зв'язку з чим є всі, передбачені законом підстави для недійсності свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, що відповідно до ст. 61 ЦПК України звільняється від доказування.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року, що набрало законної сили, заповіт, на підставі якого відповідач одержала спірні свідоцтва визнаний недійсним з тих підстав, що у заповідача було відсутнє волевиявлення.
Таким чином на підставі цього заповіту відповідач не мала права на спадкування на підставі цього заповіту.
Оскільки відповідно до ст. 1301 ЦК України передбачено, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним.
За таких обставин суд правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права задовольнивши позовні вимоги як обгрунтовані.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що заповіт від 24 2004 року на ім'я ОСОБА_3 не був визнаний нікчемним, тому повинні застосовуватися норми ст. 1254 ЦК України є безпідставними, оскільки як роз'яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Посилання на те, що позивач не заявляв позовних вимог щодо дійсності заповіту від 02 липня 2002 року спростовуються ч. ч. 2,3,4 ст. 1254 ЦК України, де вказано, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225 і 231 ЦК України.
Також не можуть бути узяті до уваги і доводи про те, що відповідач має право на ? частину спадкового майна в порядку спадкування за законом і це є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки ця обставина може бути підставою для оформлення спадщини у встановленому законодавством порядку, а не для відмови у позові.
За таких обставин апеляційна скарга вказаних висновків суду не спростовує і як необгрунтована підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: