ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12451/14 19.08.14 р.
За позовом Закритого акціонерного товариства "Спіка"
до Публічного акціонерного товариства "Київпроект"
про стягнення 57 000,00 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: Данильчук М.Я. - керівник;
від відповідача: Зарівнна Т.Т. за довіреністю № 06-230/адм від 07.07.2014 р.
Закрите акціонерне товариство "Спіка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київпроект" про стягнення 57 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.07.2014 р.
18.07.2014 р. від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові документи по справі, відзив та заяву про застосування спливу строків позовної давності.
22.07.2014 р. від відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання про витребування доказів та про залучення третьої особи.
Ухвалою від 24.07.2014 р. відмовлено у задоволення клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, витребувано від позивача документи та відкладено розгляд справи на 04.08.2014 р.
01.08.2014 р. від позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та про залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.
Ухвалою від 04.08.2014 р. суддею Прокопенко Л.В. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.08.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 11.08.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
19.08.2014 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.08.2014 р. представник позивача підтримав подане клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Представник відповідача вирішення питання щодо залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залишив на розсуд суду.
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Такі приписи норм чинного законодавства мають на меті, в першу чергу, забезпечити надання особі, на права і обов'язки якої може вплинути рішення у справі, можливості брати участь у судовому розгляді справи, висловлювати свою позицію по суті спору, подавати докази, клопотання, пояснення та заперечення щодо певних обставин справи, які господарському суду необхідно встановити задля прийняття законного рішення за результатом вирішення спору по суті.
У той же час, зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України законодавець не передбачив можливості залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких осіб, які, хоч і мають можливість надати пояснення по справі та прояснити певні обставини, але на права, обов'язки та охоронювані законом інтереси яких рішення господарського суду не матиме жодного впливу.
Враховуючи вищевикладене, ретельно та всебічно дослідивши наявні у матеріалах справи докази та клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд не знаходить підстав для задоволення останнього, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається жодної можливості впливу рішення у даній справі на будь-які права, обов'язки та охоронювані законом інтереси громадянина ОСОБА_3.
У судовому засіданні 19.08.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та підтримав раніше подане клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
У судовому засіданні 19.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 57 000,00 грн. позивач посилається на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2010 року по справі №2-1769/2010 за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Спіка», Треті особи: ДГО «Житло-інвест», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-34», Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права власності на житлову площу позов задоволено та визнано за ОСОБА_3 право на житлову площу - п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 184.2 кв.м. та визнано за ОСОБА_3 право власності на житлову площу - п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 184.2 кв.м., а в задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Спіка» до ОСОБА_3, третя особа - ДГО «Житло-інвест» про визнання права власності, про повернення майна із чужого незаконного володіння, відмовлено.
Ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2011 року по справі №22-ц/2690/2862/2011 вказане рішення залишено без змін.
Як стверджує позивач, при судовому розгляді справи про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 громадянином ОСОБА_3 заявлено про факт фінансування ним розробки ескізного проекту вказаного будинку (замовлення 149409), а також заявлено про те, що сплата коштів за виконані роботи здійснена ним в 1995 році безпосередньо на рахунки ПАТ "Київпроект" з отриманням результатів виконаної роботи.
Оскільки замовником вказаних робіт (завдання на проектування від 04.01.1995р.) відповідно до договору була фірма «Спіка», проведення оплати (плат.доручення №21 від 03.10.1995р.) та отримання відповідної документації (накладна №416 від 13.06.1995р.) вчинялось фірмою «Спіка» (в подальшому - ЗАТ «Спіка»), тому прийняття вказаних коштів віл громадянина ОСОБА_3 було безпідставним.
Таким чином, позивач вказує, що оскільки сума фінансових коштів віднесена судом на зарисування сплати ОСОБА_3 в рахунок своїх зобов'язань перед ЗАТ «Спіка», ці кошти підлягають поверненню нашому підприємству як надлишково отримані, але враховані при розрахунках із відповідачем.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що грошові кошти у розмірі 57 000,00 грн. коштів за виконані роботи відповідачем було отримано безпосередньо від позивача, а не від громадянина ОСОБА_3
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 35 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, факти, встановлені рішенням Святошинського районного суму міста Києва від 24.11.2010 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2011 р., господарським судом міста Києва вважаються встановленими та такими, що не потребують доказування.
Судом, за результатом дослідження текстів наявних у матеріалах справи копій рішення Святошинського районного суму міста Києва від 24.11.2010 р. та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2011 р., виявлено, що вказаними судовими органами було встановлено отримання позивачем грошових коштів у розмірі 57 000,00 грн. за виконані роботи від громадянина ОСОБА_3 У подальшому вказані грошові кошти позивачем було перераховано відповідачу.
Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, являються надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, суд погоджується із позицією відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Приписами ст. 259 Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Згідно зі ст. ст. 263, 264 Кодексу, перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Статтею 268 Кодексу встановлено, позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачу було відомо про обставини, викладені у позовній заяві, ще під час розгляду Святошинським районним судом протягом 2001-2010 років справи за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Спіка», Треті особи: ДГО «Житло-інвест», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім-34», Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права власності на житлову площу позов задоволено та визнано за ОСОБА_3 право на житлову площу - п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 184.2 кв.м. та визнано за ОСОБА_3 право власності на житлову площу - п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 184.2 кв.м., а в задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Спіка» до ОСОБА_3, третя особа - ДГО «Житло-інвест» про визнання права власності, про повернення майна із чужого незаконного володіння.
Як зазначено в п. п. 4.4., 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
Дослідивши надані сторонами докази по справі, суд не знаходить підтвердження наявності обставин, що свідчать про переривання перебігу позовної давності.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та спростованими наявними у матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Спіка" до Публічного акціонерного товариства "Київпроект" про стягнення 57 000,00 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 22.08.2014 р.
Суддя Н.І. Зеленіна