18.08.14р. Справа № 904/4396/14
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК",м. Київ
до Державного підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДИРЕКЦІЯ БУДІВНИЦТВА МЕТРОПОЛІТЕНУ",м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи на боці відповідача Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1929794грн.25коп.
Представники:
Від позивача: Слєпков М.С., дов. № 175 від 13.03.14р.
Від відповідача: Лазнєва Г.Л., дов. № б/н від 22.04.14р.
Доценко С. Ю., керівник.
Від третьої особи: Корабльова
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» м. Київ звернулось до Державного підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення заборгованості з повернення кредиту в розмір 1588537грн.35коп., простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 164720грн.43коп., поточної заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом в розмірі 13892грн.09коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 154893грн.27коп., пені за несплату процентів в розмірі 7751грн.11коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №6/13/к від 25.04.2013р. відносно повернення кредиту наданого згідно меморіальних ордерів №TR.611101.2111.3180 від 26.04.2013р. та №TR.611101.2109.3180 від 26.04.2013р.
На підставі пунктів 3.3, 3.7 позивачем заявлено до стягнення заборгованість з простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 164720грн.43коп., поточної заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом в розмірі 13892грн.09коп.
На підставі положень пункту 5.3 договору №6/13/к від 25.04.2013р. позивачем також була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 154893грн.27коп. та пеня за несплату процентів в розмірі 7751грн.11коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання.
У відзиві №07/312 від 28.07.2013р. відповідач не погодився із заявленими вимогами з наступних підстав.
Будівництво Дніпропетровського метрополітену є державним замовленням і було розпочато на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР №456-р від 15.03.1982р. Об'єкт будується за рахунок державного (у межах його реальних можливостей) та місцевих бюджетів, які визначаються в державному бюджеті на конкретний рік.
Постановою Кабінету Міністрів України №1549 від 02.10.2003р. замовником з будівництва та реконструкції Дніпропетровського метрополітену було визначено Дніпропетровську обласну державну адміністрацію.
Учасниками будівництва об'єктів Дніпропетровського метрополітену є - замовник будівництва (Дніпропетровська обласна державна адміністрація), генеральний підрядник (ПАТ «Дніпрометробуд»).
Державне підприємство «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» створене з метою виконання функцій замовника з будівництва та реконструкції метрополітену на договірній основі для забезпечення цільового використання бюджетних коштів, здійснення технічного нагляду за будівництвом.
Відповідач є виключно одержувачем бюджетних коштів, власні кошти на фінансування будівництва метрополітену та утримання незавершеного будівництва в нього відсутні. На кожен фінансовий рік між відповідачем та Дніпропетровською обласною державною адміністрацією укладається договір-доручення на виконання функцій замовника з будівництва Дніпропетровського метрополітену.
За загальним правилом, представник не є учасником правовідносин, що виникають внаслідок дій, які зроблені ним від імені довірителя.
Крім того, Статутом відповідача не передбачено, що залучення та отримання кредитних коштів на погашення заборгованості держави перед її кредиторами є предметом діяльності підприємства в галузі фінансування.
На момент підписання кредитного договору були відсутні підстави для залучення відповідачем кредитних ресурсів для своєї підприємницької діяльності.
В листі Міністерства інфраструктури України №2000/11/14-13 від 25.04.2013р. було надано дозвіл на відкриття невідновлювальної кредитної лінії та залучення кредитних ресурсів в сумі 4000000грн. за цільовим призначенням - оплата за виконані роботи на будівництві метрополітену в м. Дніпропетровськ в 2012р. за умови погашення кредиту з державного бюджету.
Відповідач наполягає на тому, що на момент виникнення зобов'язання визначений боржник - держава, з якого позивач і має вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором.
Також у відзиві зазначено, що кредитний договір укладений без забезпечення, без підтвердження погашення самого кредиту та відсотків за його користування.
Кредитний договір укладений не у відповідності до положень Статуту відповідача та не відповідає волевиявленню підприємства.
З огляду на викладене, відповідачем було заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровську обласну державну адміністрацію м. Дніпропетровськ.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014р. на підставі клопотання відповідача до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Дніпропетровську обласну державну адміністрацію м. Дніпропетровськ.
У письмових поясненнях, наданих до суду 11.08.2014р., третя особа вказала наступне. За нормами статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Таким чином, відповідальність за виконання зобов'язань за кредитним договором повністю лежить на позичальнику - Державному підприємстві «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену».
У письмових поясненнях №07/335 від 11.08.2014р. відповідач зазначив, що відшкодування заборгованості слід здійснювати за державні кошти.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація замовляє роботи, пов'язані з будівництвом, та здійснює розрахунки за виконані роботи за рахунок бюджетних коштів. Тому відшкодування заборгованості також повинно здійснюватись за рахунок бюджетних коштів, а не за рахунок відповідача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив наступне.
Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - банк) та Державним підприємством «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» (далі - позичальник) був підписаний кредитний договір про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії №6/13/к від 25.04.2013р. (далі - договір №6/13/к від 25.04.2013р.)
Вказаний договір був підписаний без зауважень та заперечень представниками сторін.
За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним кредитного договору про надання кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії №6/13/к від 25.04.2013р. в судовому порядку відповідачем не надано.
Пунктом 8.4 договору №6/13/к від 25.04.2013р. сторонами встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору; наявні всі необхідні повноваження від засновників та інших органів управління позичальника, необхідні для укладення та виконання цього договору; цей договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника, чи його Статуту, іншим установчим документам; відсутні перешкоди для виконання цього договору; позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність укладення договору волевиявленню підприємства, положенням Статуту.
Згідно договору №6/13/к від 25.04.2013р. банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 4000000грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку, встановленого підпунктом 1.3 договору в розмірі 14,2% річних.
Відповідно до пункту 3.7 договору №6/13/к від 25.04.2013р., за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 15,2% річних.
При цьому, нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості за кредитом, враховуючи процентну ставку, визначену пунктом 3.7 договору.
Цільове призначення кредиту - на поповнення обігових коштів в тому числі, оплата за виконані роботи, погашення заборгованості з виплати заробітної плати, нарахувань і утримань з заробітної плати.
Відповідно до підпункту 1.3.2 договору №6/13/к від 25.04.2013р.позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строк до 24.06.2013р.
Згідно пункту 4.2 договору №6/13/к від 25.04.2013р. позичальник взяв на себе зобов'язання використовувати кредит за цільовим призначенням і у встановлені пунктом 1.2 договору строки повернути отримані в межах кредитної лінії кошти. Також позичальник зобов'язувався своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбаченому договором.
В пункті 3.9 договору №6/13/к від 25.04.2013р. сторони узгодили, що з моменту підписання договору, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. Сторони встановили, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості, або змінювати черговість погашення, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок щодо відповідних рахунків.
Згідно меморіальних ордерів №TR.611101.2111.3180 від 26.04.2013р. (1500000грн.) та №TR.611101.2109.3180 від 26.04.2013р. (2500000грн.) на поточний рахунок відповідача, відкритий в АБ «Укргазбанк» було перераховано 4000000грн.
25.06.2013р. позивачем в порядку договірного списання на підставі пункту 3.10 договору з поточного рахунку відповідача було списано 2504832грн.52коп., частина яких (2411462грн.65коп.) була спрямована на погашення кредиту, а решта в сумі 93369грн.87коп. - на погашення процентів.
В подальшому, кошти на поточний рахунок, відкритий в АБ «Укргазбанк» не надходили, а сума кредиту в розмірі 1588537грн.35коп. залишилась несплаченою.
На підставі пунктів 3.3, 3.7 позивачем заявлено до стягнення заборгованість з простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 164720грн.43коп., поточної заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом в розмірі 13892грн.09коп.
Стаття 14 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, відповідач не мав правових підстав для ухилення від виконання обов'язку виконати зобов'язання з оплати суми заборгованості з повернення кредиту в розмір 1588537грн.35коп., простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 164720грн.43коп., поточної заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом в розмірі 13892грн.09коп.
На підставі положень пункту 5.3 договору №6/13/к від 25.04.2013р. позивачем також була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 154893грн.27коп. за період з 25.06.2013р. по 21.03.2014р. та пеня за несплату процентів в розмірі 7751грн.11коп. за період з 27.06.2013р. по 21.03.2014р.
Сторони передбачили, що розрахунок пені з прострочення виконання зобов'язання (щодо строків, визначених в договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом припиняється через 1рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Судом перевірений розрахунок пені наданий позивачем на предмет дотримання положень чинного законодавства. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при винесенні рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом всього часу намагався своєчасно виконати свій обов'язок, але внаслідок відсутності фінансування договірні зобов'язання відповідача залишились невиконаними.
Суд вважає, що в даному випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін зменшивши розмір пені на 50%, а саме з 154893грн.27коп. до 77446грн.64коп., з 7751грн.11коп. до 3875грн.56коп.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» м. Київ до Державного підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» м. Дніпропетровськ за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровської обласної державної адміністрації м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості з повернення кредиту в розмір 1588537грн.35коп., простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 164720грн.43коп., поточної заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом в розмірі 13892грн.09коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 154893грн.27коп., пені за несплату процентів в розмірі 7751грн.11коп. - задовольнити частково.
Зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню, а саме - суму пені за несвоєчасне повернення кредиту з 154893грн.27коп. до 77446грн.64коп., суму пені за несплату процентів з 7751грн.11коп. до 3875грн.56коп.
Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровська дирекція будівництва метрополітену» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 35986512, місцезнаходження: 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова, буд. 8) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» м. Київ (Ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) суму заборгованості з повернення кредиту в розмір 1588537грн.35коп., простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 164720грн.43коп., поточної заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом в розмірі 13892грн.09коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 77446грн.64коп., пені за несплату процентів в розмірі 3875грн.56коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 38595грн.89коп.
Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.
В судовому засіданні від 18.08.2014 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст підписаний 26.08.2014р.
Суддя Р.Г. Новікова