ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 24/557 19.08.14 р.
За позовом Національного депозитарію України
до Національна комісії з цінних паперів та фондового ринку
третя особа: Міністерство фінансів України
про визнання недійсними постанов
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: Панчугін Д.О. за довіреністю № 1936/09 від 26.12.2013 р.;
від відповідача: Мостепанюк В.І. за довіреністю № 100/2196/сек від 05.02.2014 р.;
від третьої особи: не з'явився.
На розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа № 24/557 за позовом Національного депозитарію України до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання недійсною постанови.
Ухвалою від 22.01.2002 р. провадження у вказаній справі було зупинено до вирішення спору у справі № 25/1177.
Ухвалою від 12.05.2014 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.05.2014 р.
У судовому засіданні 27.05.2014 р. представником відповідача подано клопотання про заміну неналежного відповідача у зв'язку зі зміною назви установою відповідача.
Ухвалою від 27.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2014 р.
В судовому засіданні 26.06.2014 р. оголошувалась перерва до 02.07.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.
Ухвалою від 02.07.2014 р. суддею Головатюком Л.Д. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.07.2014 р.
03.07.2014 р. від позивача надійшли пояснення по справі.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. у зв'язку виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 17.07.2014 справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
Ухвалою суду від 17.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 30.07.14.
У судове засідання 30.07.2014 р. з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 30.07.2014 р. оголошувалась перерва до 19.08.2014 р.
У судовому засіданні 19.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 19.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
31 серпня 2001 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (надалі - відповідач) прийняла постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів стосовно Національного депозитарію України (надалі - позивач).
Вказаною постановою встановлено, що а підставі дозволу № 30-277-Е від 29.10.1999 Національний депозитарій України здійснює ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.01. № 847 Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку листом від 16.08.2001 № 9206/19 направила на адресу Національного депозитарію розпорядження про внесення змін до особового рахунку, з метою визначення Міністерства фінансів України уповноваженою особою з управління пакетом у 430 акцій Національного депозитарію України. В додатку до зазначеного листа надано договір між Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Міністерством фінансів України від 16.08.2001. Національним депозитарієм України в термін, передбачений Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням Комісії від 26.05.1998 № 60 (далі - Положення), змін до особового рахунку не внесено.»
5 вересня 2001 року відповідачем складено Акт № 01-ЮУ про правопорушення на ринку цінних паперів.
14 вересня 2001 року відповідачем винесено постанову про правопорушення на ринку цінних паперів стосовно Національного депозитарію, відповідно до якої Національному депозитарію за порушення законодавства про цінні папери винесено попередження.
Підставою для порушення справи, складення відповідного акту та винесення попередження як зазначено в згаданих документах, є те, що Національний депозитарій в термін, передбачений чинним на той час Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням Комісії від 26.05.98 № 60, (надалі - Положення) не вніс змін до особового рахунку з метою визначення Міністерства фінансів України замість Комісії уповноваженою особою з управління пакетом акцій Національною депозитарію, що належить державі.
Як зазначає позивач, Національний депозитарій не вніс зазначені зміни до реєстру власників іменних цінних паперів Національного депозитарію України, діючи при цьому виключно відповідно до норм чинного законодавства України та нормам Положення.
Так, відповідно до абз. 26 п. 1.1 розділу 1 Положення, уповноважена особа - фізична або юридична особа, якій власник рахунку надає повноваження щодо отримання інформації із системи реєстру, внесення змін до системи реєстру, участі в загальних зборах емітента, отримання доходів по цінних паперах тощо. Обсяг повноважень уповноваженої особи визначається довіреністю, виданою на її ім'я власником особового рахунку, або іншими документами, визначеними чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.4.2 розділу 3 Положення, особові рахунки власників відкриваються при їх реєстрації в системі реєстру. Особовий рахунок власника іменних цінних паперів містить, зокрема, дані з анкети уповноваженої особи з обов'язковим визначенням наданих повноважень та терміну їх дії. Обсяг повноважень, які можуть бути зазначені на особовому рахунку власника, визначено в п. 3.11 цього Положення.
Згідно з абз. 6 п. 3.11. Положення, для кожної уповноваженої особи визначається зміст повноважень, термін їх дії та реквізити документа (назва, номер та дата), який їх підтверджує.
Відповідно до абз. 31 п. 4.4.5 при наявності в анкеті зареєстрованої особи даних про уповноважену особу реєстратору додатково має бути надана анкета цієї уповноваженої особи.
Отже, при наявності уповноваженої особи нормами Положення встановлена обов'язкове відображення інформації щодо такої уповноваженої особи у анкеті зареєстрованої особи. Крім того, при наявності уповноваженої особи, передбачена обов'язкова наявність анкети такої уповноваженої особи.
Відповідно до 7.5. Положення, Реєстроутримувач аналізує пакет прийнятих документів на достатність підстав для внесення змін до системи реєстру. При цьому, реєстроутримувач аналізує наявність всіх документів, передбачених вимогами цього Положення; заповнення необхідних реквізитів вхідних документів, визначених в розділі 4 (анкети, передавальні розпорядження, розпорядження застави, заяви про зміни в інформації, що стосується зареєстрованої особи тощо). Відсутність інформації у реквізитах вхідних документів, позначених в цьому Положенні як "необов'язкові", не є підставою для визнання реєстроутримувачем неповноти заповнення документів.
Згідно з п. 7.13. Положення, підставами для відмови щодо внесення змін до системи реєстру є: відсутність документів, що визначені цим Положенням як необхідні для внесення змін до системи реєстру, відсутність суттєвої інформації у вхідних документах (крім реєстрації власників за результатами завершення окремих етапів приватизації емітента).
Відповідно до абз. 8 п. 4.1. Положення, вхідними документами системи реєстру є, зокрема, анкети осіб, інформація про яких вноситься до системи реєстру.
Таким чином, позивач стверджує, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку для внесення відповідних змін до системи реєстру повинна була надати до Національного депозитарію не тільки оригінал договору між Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Міністерством фінансів України від 16.08.2001, а ще й анкети зареєстрованої особи та уповноваженої особи з відображенням в них відповідних змін, проте зазначені анкети всупереч вимогам Положення до Національного депозитарію надані не були, у зв'язку з чим Національний депозитарій як реєстроутримувач не мав підстав для внесення відповідних змін.
Відповідно до ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст. 2 Кодексу встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтями 69, 70 Кодексу визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
За правилами ст. 71 Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних постанов діяв необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Так, відповідачем не взято до уваги те, що Національний депозитарій у своїй діяльності керувався чинним законодавством України, та, зокрема, Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням Комісії від 26.05.98 № 60.
При цьому, згаданим Положенням прямо передбачено необхідність подання для реєстрації анкети уповноваженої особи.
Крім того, Положенням встановлено, що інформація вноситься до системи реєстру, зокрема, з наданих Депозитарію анкет.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсними оскаржуваних постанов обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним Акта від 5 вересня 2001 року № 01-ЮУ про правопорушення на ринку цінних паперів, суд відзначає наступне.
Оскаржуваний акт відповідачем складено у відповідності до його повноважень на підставі проведеної перевірки, як кінцевий результат оформлення самих дій по перевірці діяльності позивача.
При цьому, сам акт не створює для позивача жодних правових наслідків, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у відповідності до вимог ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинною постанову Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31.08.2001 р. про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.
3. Визнати нечинною постанову Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.09.2001 р. № 300-ЮУ про правопорушення на ринку цінних паперів.
4. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Національного депозитарію України про визнання нечинним акту № 01-ЮУ від 05.09.2001 р.
5. Стягнути з Національна комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30) на користь Національного депозитарію України (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 3) 113 (сто тринадцять) грн. 33 коп. державного мита і 92 (дев'яносто дві) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 22.08.2014 р.
Суддя Н.І. Зеленіна