18 серпня 2014 року Справа № 876/7302/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Глушка І.В., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Західного оперативного командування про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію та компенсацію несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення,-
03.10.2012р. ОСОБА_1 звернувся з позовом в Львівський окружний адміністративний суд до Управління Західного оперативного командування, просив визнати нечинним та скасувати рішення Управління Західного оперативного командування від 13.09.2012р. про відмову в нарахуванні та виплаті йому індексації грошових доходів у зв'язку з інфляцією несвоєчасно виплаченої частини грошового забезпечення за період з 01.04.2006р. по 31.12.2007р. та компенсації за несвоєчасно виплачену частину грошового забезпечення за вказаний період, у зв'язку з порушенням строків її виплати; зобов'язати Управління Західного оперативного командування нарахувати та виплатити йому індексацію грошових доходів - несвоєчасно виплаченої частини грошового забезпечення за період з 01.04.2006р. по 31.12.2007р. в сумі 154 332,49грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів - зазначеної несвоєчасно виплаченої частини грошового забезпечення за вказаний період, у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. в справі №2а-8498/12/1370 залишено позовну заяву без розгляду. Ухвала обґрунтована тим, що позивач повторно не з'явився в судове засідання хоча, як зазначено в оскарженій ухвалі, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неприбуття суд не повідомив. Також від позивача не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення розгляду справи.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. в справі №2а-8498/12/1370 скасувати та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що про розгляд справи 16.06.2014 року не був повідомлений належним чином, тому не міг взяти участі в судовому засіданні. Про розгляд справи 02.07.2014р. був належним чином повідомлений, однак у зв'язку з хворобою був госпіталізований на лікування до ангіно-неврологічного відділення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, де перебував на стаціонарному лікуванні по 08.07.2014р., тому не мав змоги з'явитись в судове засідання, що підтверджується листком непрацездатності. Оскільки з 28 червня по 01 липня були вихідними днями, тому не зміг направити до суду поштове повідомлення про неможливість з'явитися в судове засідання.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити з наступних підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Виходячи з правил, встановлених ч.3 ст.128 КАС України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналогічне положення закріплено також у п.4 ч.1 ст.155 КАС України, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, істотною умовою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття, належним чином повідомленого позивача у судове засідання без поважних причин.
Неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи, і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі.
Згідно оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із неявкою позивача у судові засідання призначені на 16.06.2014р. та 02.07.2014р.
Як це передбачено п.116 Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р. «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч.11 ст.35 КАС України)
Аналізуючи матеріалів справи: поштове відправлення з повідомленням про вручення, в якому надсилалась повістка про судове засідання 16.06.2014р. та яке повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (ар.с.94), висновки суду першої інстанції про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи є необґрунтовані, оскільки в силу приписів п.116 вищезгаданих Правил суд не врахував, що судова повістка повернута суду з підстав «за закінченням терміну зберігання», а не з підстав відмови позивача чи іншої уповноваженої позивачем особи, в тому числі, повнолітнього члена сім'ї від її вручення, чи з підстав тимчасової відсутності позивача за вказаною в позовній заяві адресою, та не може слугувати підтвердженням вручення повістки належним чином, що є наслідком вважати неявку позивача в судове засідання за таких обставин поважною.
Щодо неявки в судове засіданні позивача 02.07.2014р. то колегія суддів вважає, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи призначеної, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак з листка непрацездатності серія АГЛ №458531 від 08.07.2014р. вбачається, що з 27.06.2014р. по 08.07.2014р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. Причиною непрацездатності було загальне захворювання.
Аналіз обставини у справі та вимог чинного законодавства дає можливість колегії суддів дійти висновку, що залишаючи позовну заяву без розгляду з покликанням на повторність неявки позивав в судове засідання та вважаючи належність повідомлення позивача про судовий розгляд, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуваню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.160, 195, 197, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №2а-8498/12/1370 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді І.В. Глушко
Л.Я. Гудим