73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
19 серпня 2014 р. Справа № 923/836/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА", м.Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки", м.Херсон
про стягнення 20 815 грн. 78 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - Бурбело Д.О., представник за дорученням б/н від 22.07.2014 р.; Малюк Є.В., представник за дорученням б/н від 20.06.2014 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ТОВ "Мир Строй-Ки" (відповідач) про стягнення 20 815 грн. 78 коп. згідно договору поставки № 186/12 від 12.01.2013 р.
Позивач в судове засідання не прибув, 25.07.2014 року направив суду клопотання про розгляд позову без участі представника позивача.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
25.07.2014 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 19671,58 грн. основного боргу, 864,20 грн. три відсотка річних та судові витрати.
За клопотанням відповідача справа розглядалась поза межами строку, встановленого ст.69 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №186/12 від 12.01.2012 р. (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався поставити і передати, а покупець прийняти і сплатити в терміни і на умовах договору товари, що належать продавцеві. Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.
Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковою накладною №МИУ0003914 від 22.10.2012 р.
Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець оплачує товар на умовах відтермінування платежу на 60 календарних днів за кожну окрему партію товару з оплатою реалізованого товару щотижня та з правом повернення нереалізованого товару силами та за рахунок продавця.
Суд звертає увагу, що підставою позовних вимог позивач зазначив договір та видаткову накладну №МИУ0003914 від 22.10.2012 р.
Відповідачем надано суду докази оплати товару: на суму 17454,83 грн. (банківська виписка від 14.11.2012 р.) та на суму 9029,05 грн. (банківська виписка від 04.12.2012 р.), у відзиві відповідач стверджує, що оплатив товар, отриманий за видатковою накладною №МИУ0003914 від 22.10.2012 р. в повному обсязі.
Суд ухвалою від 07.08.2014 року зобов'язував позивача зробити акт звірки взаєморозрахунків (позивач- ініціююча сторона), але вимогу суду позивачем не виконано.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за Договором та видатковою накладною №МИУ0003914 від 22.10.2012 р. заявлена необґрунтовано та не підлягає задоволенню. З огляду на безпідставність основного боргу, не підлягає задоволенню вимога про стягнення трьох відсотків річних.
Суд звертає увагу позивача, що ним не виконано вимоги ухвали суду та не надано витребуваних доказів, що унеможливило перевірити правильність розрахунку щодо стягнення основного боргу саме за видатковою накладною, наданою до позовної заяви. Тягар доказування покладається на позивача, із наданих до матеріалів справи доказів неможливо з'ясувати, чи відбувались між продавцем та покупцем інші поставки, за іншими видатковими накладними та яким чином йшов розрахунок між сторонами.
З огляду на неявку представника позивача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд
1.Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Повне рішення складено 26.08.2014 р.
Суддя В.В.Литвинова