ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98
№ 910/9953/14 18.08.14
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Шевченко-Корженецькій К.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/9953/14
за позовом Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», м. Київ (далі - КП «Київавтошляхміст»),
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - Відділення АМК),
про визнання недійсним рішення від 20.03.2014 №3/02-р/к
та за зустрічним позовом Відділення АМК
до КП «Київавтошляхміст»
про стягнення 34 000 грн. штрафу та зобов'язання виконати рішення від 20.03.2014 №3/02-р/к,
за участю представників:
КП «Київавтошляхміст» - Гуцала О.О. (довіреність від 26.06.2014 № 38/641);
Гуцала В.О. (довіреність від 10.01.2014 № 38/41);
Відділення АМК - Савчук Н.О. (довіреність від 13.03.2014 №14);
Якусевич А.М. (довіреність від 13.01.2014 №488).
КП «Київавтошляхміст» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення АМК від 20.03.2014 № 3/02-р/к «Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - рішення № 3/02-р/к).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 порушено провадження у справі.
Відділення АМК 25.06.2014 подало суду зустрічну позовну заяву, в якій відповідач просить суд стягнути з КП «Київавтошляхміст» 34 000 грн. штрафу, накладеного на КП «Київавтошляхміст» рішенням № 3/02-р/к, та зобов'язати позивача припинити порушення шляхом приведення вартості здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 п.м кабелю на штучних спорудах, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання, до економічного обґрунтованого рівня.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 розгляд справи відкладено на 14.07.2014 у зв'язку з необхідністю вирішення питання щодо прийняття чи повернення зустрічної позовної заяви.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 прийнято зустрічну позовну заяву до провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 розгляд справи відкладено на 18.08.2014 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника КП «Київавтошляхміст».
У судовому засіданні 18.08.2014 представник КП «Київавтошляхміст» подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів; надав пояснення по суті спору, позовні вимоги про визнання недійсним рішення № 3/02-р/к підтримав у повному обсязі; у задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити повністю; відзив на зустрічну позовну заяву не подав.
Представник Відділення АМК у судовому засіданні 18.08.2014 проти задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення № 3/02-р/к заперечував; надав пояснення по суті зустрічних позовних вимог; просив зустрічний позов задовольнити повністю.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
У частині першій статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 3/02-р/к:
- визнано КП «Київавтошляхміст» таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на надання послуг з технічного нагляду при прокладанні кабелю на штучних спорудах, а саме: на мосту Метро, мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання з часткою 100 % (пункт 1);
- визнано, що дії КП «Київавтошляхміст» щодо встановлення економічно необґрунтованої вартості здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 погонного метру (далі - п.м.) кабелю на штучних спорудах, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з технічного нагляду при прокладанні кабелю на штучних спорудах, а саме: на мосту Метро, мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
- за наведене порушення на КП «Київавтошляхміст» накладено штраф у сумі 34 000 грн. (пункт 3);
- зобов'язано КП «Київавтошляхміст» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 4).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України (далі - АМК) повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 3/02-р/к в межах зазначеного строку (23.05.2014), оскільки рішення № 3/02-р/к прийнято 20.03.2014.
Частиною першою статті 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з частиною другою наведеної статті Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Частинами першою і другою статті 12 Закону передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Для виявлення ознак монопольного становища АМК проводить такі дії (пункт 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика)):
- встановлює об'єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;
- складає перелік товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
- складає перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
- визначає товарні межі ринку;
- визначає територіальні (географічні) межі ринку;
- встановлює проміжок часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку;
- визначає часові межі ринку;
- визначає обсяги товару, який обертається на ринку;
- розраховує частки суб'єктів господарювання на ринку;
- складає перелік продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
- визначає бар'єри вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
Пунктом 5.1 Методики передбачено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.
У пункті 5.2 Методики зазначено, що при проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.
Згідно з пунктом 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв'язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар'єрів, що пов'язані з ефектом масштабу виробництва; бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.
У пункті 7.1 Методики визначено, що часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Статтею 1 Закону та пунктом 1.3 Методики визначено, що товаром є будь-який предмет господарського обороту, в т. ч. продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права; товарним ринком є сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.
У розгляді справи №133-02/09.13 та прийнятті рішення № 3/02-р/к Відділення АМК виходило з такого.
КП «Київавтошляхміст» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва з метою забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі та мостах.
Наказом Головного управління комунальної власності міста Києва від 07.12.2007 № 404 за КП «Київавтошляхміст» закріплені мости та шляхопроводи міста Києва на праві повного господарського відання.
Предметом діяльності КП «Київавтошляхміст», зокрема, є виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту мостів, підземних пішохідних переходів, гідротехнічних та інших споруд; виконання ремонту шляхів іншим підприємствам та організаціям на підставі договорів.
КП «Київавтошляхміст» є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону.
28.05.2010 товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі - ТОВ «Телесистеми України») і КП «Київавтошляхміст» укладено договір № 167 (далі - Договір), предметом якого є зобов'язання КП «Київавтошляхміст» здійснити технічний нагляд під час прокладання кабелю ТОВ «Телесистеми України» по мосту Метро та мосту через Русанівську протоку довжиною 1 033,7 п.м. і по Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка довжиною 1 594,7 п.м. Ціна Договору складає 10 513,60 грн. з ПДВ.
За інформацією КП «Київавтошляхміст» розмір плати за здійснення технічного нагляду при прокладанні кабелю на штучних спорудах, зазначених у Договорі, встановлено відповідно до розрахунку вартості і здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 п.м. кабелю на штучних споруд підприємства КП «Київавтошляхміст» від 22.05.2009.
Рішенням № 3/02-р/к визначено, що об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є КП «Київавтошляхміст»; товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище, є послуга з технічного нагляду при прокладанні кабелю на штучних спорудах, а саме: на мосту Метро, мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання; товарними межами досліджуваного ринку є послуга з технічного нагляду при прокладанні кабелю на штучних спорудах, а саме: на мосту Метро, мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання; територіальними межами ринку послуги є штучні споруди, а саме: міст Метро, міст через Русанівську протоку, Московський міст через річку Дніпро та річку Десенка; часовими межами ринку є період з 22.05.2009 по 20.03.2014.
КП «Київавтошляхміст» надіслало Відділенню АМК лист від 23.08.2013 № 38/1267, в якому повідомило, що технічний нагляд під час прокладання кабелю у штучних спорудах, зокрема, на мосту Метро, мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка, можуть здійснювати КП «Київський метрополітен» та ПАТ «Укртелеком».
Відділення АМК надіслало Комунальному підприємству «Київський метрополітен» (далі - КП «Київський метрополітен») і Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») вимоги про надання інформації від 15.11.2013 № 26-02/4472 та № 26-02/4481.
КП «Київський метрополітен» надіслало Відділенню АМК лист від 03.12.2013 № 1000-НГ, в якому повідомило таке: КП «Київський метрополітен» є транспортним підприємством, основна мета діяльності якого надання послуг з перевезення пасажирів; КП «Київський метрополітен» послуги з технічного нагляду при прокладанні кабелю на мостах Метро та Південному (за умови, що послуги з надання в користування місця в мережевому каналі мостів надавались не КП «Київський метрополітен», а іншими суб'єктами господарювання) не надає.
ПАТ «Укртелеком» надіслало Відділенню АМК лист від 06.12.2013 № 8652-803710-800100, в якому повідомило, що ПАТ «Укртелеком» не надає послуг з технічного нагляду при прокладенні кабелю на мостах (штучних спорудах), які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання, або іншим суб'єктам господарювання.
Враховуючи отриману інформацію, Відділення АМК дійшло до висновку, що КП «Київавтошляхміст» на ринку надання послуг з технічного нагляду при прокладанні кабелю на штучних спорудах, а саме: на мосту Метро, мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка, займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків.
На вимогу голови Відділення АМК КП «Київавтошляхміст» надало копію розрахунку, відповідно до якого вартість здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 п.м кабелю на штучних спорудах КП «Київавтошляхміст» складає 4 грн з ПДВ.
Відділення АМК звернулось до КП «Київавтошляхміст» з вимогою надати детальну розшифровку кожної із статей витрат (з яких показників складається стаття витрат), зазначених у розрахунку, та копії підтверджуючих документів, на підставі яких встановлено розмір кожної складової, яка входить до зазначеної статті витрат.
КП «Київавтошляхміст» надіслало Відділенню АМК лист від 27.12.2013 № 38/957, в якому надало таку інформацію стосовно розрахунку:
- заробітна плата робітників: 24 год. х 13,65 = 327, 69 грн.;
- нарахування на заробітну плату: 327,69 грн. х 0,3766=123,41 грн.;
- автотранспорт (автомобіль ГАЗ-2705): 12 год. х 40,30+90 км х 1,57 = 624,23 грн.;
- загальновиробничі витрати: 1 075,33 х 0,359 (фактичний показник) = 386,04 грн.;
- адміністративні витрати: 1 461,37 х 0,152 (фактичний показник) = 222,13 грн.;
- кошти на утримання споруд: 1 094,28 грн.;
- прибуток 2 777,78 х 0,2 = 555,56 грн.;
- ПДВ: 3 333,34 х 0,2= 666,67 грн.
Проте КП «Київавтошляхміст» не надало Відділенню АМК документи та обґрунтування, які підтверджують статті витрат розрахунку. Так, не надано інформацію про те, які саме статті витрат включено до статей «Загальновиробничі витрати», «Адміністративні витрати» та «Кошти на утримання споруд».
Таким чином, господарський суд погоджується з висновком Відділення АМК, що витрати КП «Київавтошляхміст», які включено до розрахунку та на підставі яких розраховано вартість здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 п.м кабелю на штучних спорудах КП «Київавтошляхміст», економічно необґрунтовані.
Відділення АМК склало подання з попередніми висновками та надіслало його копію КП «Київавтошляхміст» листом від 24.01.2014 № 26-02/231.
Станом на 11.03.2014 зауважень та/або пропозицій щодо змісту подання з висновками КП «Київавтошляхміст» Відділенню АМК не надіслало.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Тобто, за умов існування значної конкуренції на ринку надання послуг з технічного нагляду при прокладанні кабелю на штучних спорудах, а саме: на мосту Метро, мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через річку Дніпро та річку Десенка, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання, споживачі (суб'єкти господарювання) мали б можливість відмовитись від послуг КП «Київавтошляхміст», яке встановило економічно необґрунтовану вартість здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 п.м кабелю та обрати іншого надавача таких послуг з більш вигідною (нижчою) вартістю послуг.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 13 Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону за вчинення порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) КП «Київавтошляхміст» за 2013 рік складає 25 897,8 тис. грн.
Відділення АМК визначило штраф за вчинене КП «Київавтошляхміст» порушення у сумі 34 000 грн., врахувавши такі обставини:
- порушення КП «Київавтошляхміст» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем вчинено не вперше;
- порушення не визнано;
- порушення не припинено.
КП «Київавтошляхміст» просило суд визнати недійсним рішення № 3/02-р/к, посилаючись на порушення Відділенням АМК Методики. Так, КП «Київавтошляхміст» вказувало на таке: Відділення АМК невірно визначило товар, товарні межі ринку, неповно з'ясувало обставини та не дослідило динаміку (рівень) цін на аналогічні (ідентичні) послуги.
Господарським судом міста Києва взято до уваги приписи частини першої статті 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 32 ГПК України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 41 Закону та пунктом 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження АМК від 14.02.2011 № 84-р), встановлено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 названих Правил встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону, у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Отже, з встановлених в даній справі обставин вбачається, що КП «Київавтошляхміст» не подано суду докази на підтвердження доводів позовної заяви, натомість Відділенням АМК підтверджено обставини, наведені в рішенні № 3/02-р/к, а тому зазначене рішення є законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, перевіривши юридичну оцінку встановлених рішенням № 3/02-р/к обставин та їх повноту, суд дійшов висновку про те, що Відділенням АМК у прийнятті названого рішення дотримано вимоги Конституції України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону, а висновки, викладені в рішенні № 3/02-р/к відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, а тому відсутні передбачені статтею 59 Закону підстави для визнання недійсним рішення № 3/02-р/к.
Судові витрати, понесені КП «Київавтошляхміст» при поданні позову про визнання недійсним рішення № 3/02-р/к, за приписами статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
Відділенням АМК заявлено зустрічний позов про стягнення з КП «Київавтошляхміст» 34 000 грн. штрафу, накладеного на КП «Київавтошляхміст» рішенням № 3/02-р/к, та зобов'язання КП «Київавтошляхміст» припинити порушення шляхом приведення вартості здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 п.м кабелю на штучних спорудах, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві повного господарського відання, до економічного обґрунтованого рівня.
КП «Київавтошляхміст» зазначає, що копію рішення № 3/02-р/к отримало 24.05.2014, що підтверджується начальником підприємства в описовій частині позовної заяви (перший абзац на восьмому аркуші справи № 910/9953/14).
Проте, господарський суд міста Києва прийшов до висновку що це є опискою, оскільки 22.05.2014 КП «Київавтошляхміст» було підписано позовну заяву про визнання недійсним рішення № 3/02-р/к і подано її до суду 23.05.2014.
Таким чином, рішення № 3/02-р/к, враховуючи поштовий пробіг, було отримано КП «Київавтошляхміст» 24.03.2014.
Відповідно до частин другої і третьої статті 56 Закону рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, строк виконання зобов'язання зі сплати штрафу та припинення порушення, постановленого рішенням № 3/02-р/к, закінчився 24.05.2014.
У частині восьмій статті 56 Закону зазначено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
КП «Київавтошляхміст» не сплатило штраф у добровільному порядку та зобов'язання припинити порушення не виконало.
За таких обставин господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог.
Частиною дев'ятою статті 56 Закону встановлено, що суми стягнутих штрафів зараховуються до державного бюджету України.
Відповідно до вимог статті 29 Бюджетного кодексу України суми стягнутих штрафів перераховуються до загального фонду державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106.
За приписами статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI зазначено, що ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру є 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Отже, з КП «Київавтошляхміст» підлягає стягненню в доход державного бюджету України 3 045 грн. судового збору.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовної заяви комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» відмовити.
2. Зустрічний позов Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
3. Стягнути з комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход загального фонду державного бюджету України на рахунок відповідного правління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106) 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. штрафу.
4. Зобов'язати комунальне підприємство по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) припинити порушення шляхом приведення вартості здійснення технічного нагляду при прокладанні 1 погонного метру кабелю на штучних спорудах, які належать комунальному підприємству по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»» на праві повного господарського відання, до економічного обґрунтованого рівня.
5. Стягнути з комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2; ідентифікаційний код 03359018) в доход державного бюджету України 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.08.2014.
Суддя О. Марченко