Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"19" серпня 2014 р. Справа № 911/2162/14
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа», Київська область, м. Бориспіль
про стягнення 106084,92 грн.
секретар судового засідання Колісник Ю.І.
за участю представників:
від позивача: Мельник В.В. (довіреність №24-93 від 18 квітня 2014 року);
від відповідача: Свєчкіна Т.С. (довіреність №01-08/439 від 18 червня 2014 року).
Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 106084,92 грн.
Заявлені позовні вимоги, а саме: стягнення з відповідача 79964,27 грн. пені, 16633,07 грн. 3% річних та 9487,58 грн. інфляційних втрат обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно сплатив грошові кошти за поставлений позивачем газ за договором купівлі-продажу природного газу за №13/2829-БО-17 від 28 грудня 2012 року.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 5 червня 2014 року та призначено справу до розгляду на 24 червня 2014 року.
Відповідно до ухвали суду від 24 червня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19 серпня 2014 року.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях проти позову заперечував частково.
19 серпня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) 28 грудня 2012 року укладено договір купівлі-продажу природного газу за №13/2829-БО-17.
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 4150 тис. куб.м.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п'ять) років.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу (том 1, а.с. 46-57), на загальну суму 16624297,65 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав, проте, допустив прострочення платежів.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 79964,27 грн. за період, який наведений у розрахунку, що доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено щодо пропуску позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені).
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Однак, судом відмовлено в застосування позовної давності у даній справі щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки, оскільки, як вже зазначалось вище, пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п'ять) років.
У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 9487,58 грн.
Зазначений розмір інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 16633,07 грн.
Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, оскільки, подані до суду звіт про фінансові результати за І квартал 2014 року та звіт про фінансові результати за І півріччя 2014 року не є належними доказам тяжкого матеріального становища відповідача.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 41-а, код 13712452) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 79964 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 27 коп. пені, 9487 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 16633 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 07 коп. 3% річних та 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено - 22 серпня 2014 року
Суддя Заєць Д.Г.