29 листопада 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/2322/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Маренича І.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1367,60 грн.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, відповідачу було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов, або заяву про визнання позову. Однак відповідач зазначеним правом не скористався.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік, як платник єдиного внеску з 28.03.2007 року.
Позивачем на адресу відповідача було направлено Рішення № 7 від 20 лютого 2012 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та Рішення № 8 від 20 лютого 2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, що підтверджується підписом про отримання вищевказаних рішень відповідачем.
Відповідно до розрахунку суми позову заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області по сплаті страхових внесків станом на 20.10.2013 року складає - 1367,60 грн.
На день розгляду справи відповідачем доказів про погашення заборгованості до суду не надходило.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про обов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закону №1058-ІV).
Згідно ст. ст. 1 та 14 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Статтею 18 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Страхові внески роботодавцями нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (п. 1 ст. 19 Закону № 1058-ІV).
Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом, зокрема для відповідача, є календарний місяць.
Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього штрафною санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1367,60 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. інд. код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області - 1367,60 грн.
3. Постанова підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України
Суддя І.В. Маренич