08 липня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/1332/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Чернівецькій області до Української науково-дослідної станції карантину рослин Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України,-
Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області (далі-Позивач) звернулася з адміністративним позовом до Української науково-дослідної станції карантину рослин Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (далі-Відповідач) про виконання вимог.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до пункту 3.1.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Глибоцької міжрайонної Держфінінспекції на ІV квартал 2012 року працівниками інспекції проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Української науково-дослідної станції карантину рослин Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.
За результатами проведеної ревізії Української науково-дослідної станції карантину рослин Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 31.01.2013 року №24-23-45/1, зокрема встановлено проведення Станцією операцій з ресурсами з порушенням чинного законодавства, що призвели до втрат коштів на загальну суму 25637,53 грн., з яких на даний час, залишаються не відшкодованими кошти в сумі 3255,69 гривень.
Відтак, на підставі п.7 ст. 10 Закону України від 26.01.1993 року №2939-ХП «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та на підставі підпункту 15 п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України №499/2011, листом Глибоцької міжрайонної Держфінінспекції від 13.02.2013 року №24-23-13/201 відповідачу були направлені вимоги, про усунення фінансових порушень виявлених ревізією. Однак, відповідачем не забезпечено виконання вимог в повному обсязі, при тому, що згідно із ч.2 ст.15 Закону України від 26.01.1993 року №2939-ХП «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон) законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Від представника позивача поступило клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, при цьому представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, позов визнає в повному обсязі.
Відповідно із ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
З 17.12.2012 року по 24.01.2013 року відповідно до пункту 3.1.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Глибоцької міжрайонної Держфінінспекції на ІV квартал 2012 року працівниками інспекції проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Української науково-дослідної станції карантину рослин Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (далі-Станція) за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.
За результатами проведеної ревізії Української науково-дослідної станції карантину рослин Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 31.01.2013 року №24-23-45/1, зокрема встановлено проведення Станцією операцій з ресурсами з порушенням чинного законодавства, що призвели до втрат коштів на загальну суму 25637,53 грн., з яких на даний час, залишаються не відшкодованими кошти в сумі 3255,69 гривень.
Проведеною ревізією Станції з питань ведення касових операцій, розрахунків з підзвітними особами, в тому числі щодо видатків на відрядження встановлено незаконне відшкодування працівникам витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на власний автотранспорт на суму 10242,03 грн., з яких на даний час залишаються не відшкодованими кошти в сумі 1777,79 гривень. Зокрема, згідно наказів по установі від 17.03.2011 №22 та від 15.02.2012 №22 «Про затвердження ліміту бензину та дизпалива для автомобілів» затверджено використання бензину на власний транспорт працівників Станції (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) на 2011 рік в кількості 700 літрів та на 2012 рік (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5) - в кількості 525 літрів. При цьому, договори оренди на автотранспорт з працівниками установи до ревізії не надано, а також шляхові листи на власні транспортні засоби працівників відсутні.
Однак, в порушення вимог п.20 Поряду складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228, згідно авансових звітів за липень-грудень 2010 року, 2011 рік та січень-серпень 2012 року Станцією відшкодовано десяти працівникам витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для власних автотранспортних засобів в кількості 1113,92 літра (А-95, А-92, А-80, дизпаливо) на загальну суму 10242,03 грн., в той час, як по обліку установи рахуються у використанні 3 службові автомобілі, які закріплені за водіями Станції.
Внаслідок допущеного порушення Державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 10242,03 грн., з яких на даний час залишаються невідшкодованими кошти в сумі 1777,79 грн. (оплачені колишньому заступнику головного бухгалтера ОСОБА_2).
Проведеною ревізією Станції з питань дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам заробітної плати, допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат встановлено, що в порушення підп. «б» п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 (із змінами) «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (надалі - Постанова №1298) та розділу V п. 14 Колективних договорів, укладених між дирекцією і профспілковим комітетом Станції на 2009-2010 роки та на 2011-2012 роки, схвалених на загальних зборах трудового колективу 23.03.2009 р. та 13.04.2011 року (надалі - Колективні договори), Станцією протягом березня-вересня 2011 р. та лютого-березня 2012 року, відповідно до наказів по установі нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення 7 працівникам в розмірах середньомісячної заробітної плати, а також в двох випадках мала місце виплата зазначеної допомоги двічі на рік, в той час як згідно із Постановою №1298 та умовами Колективних договорів матеріальна допомога, в тому числі на оздоровлення, надається працівникам в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.
Зазначене вище призвело до зайвого використання бюджетних коштів на загальну суму 9923,00 грн., чим Станції завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму. При цьому, працівниками Станції, було частково відшкодовано зайво отримані ними матеріальні виплати.
Таким чином, на даний час, сума невідшкодованих коштів складає 1221,00 грн., які були виплачені колишньому заступнику головного бухгалтера станції ОСОБА_2
Крім того, проведеною ревізією Станції з питань дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам за час відпустки встановлено, що в порушення п.п. 2, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (із змінами), Станцією протягом 2011 р. та січня-квітня 2012 р. при нарахуванні відпускних працівникам до розрахунку включались виплати одноразового характеру (матеріальна допомога, премії одноразового характеру), що призвело до зайвого нарахування та виплати відпускних 42 працівникам на загальну суму 5472,50 грн., чим Станції завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму. При цьому, працівниками Станції, було частково відшкодовано зайво отримані ними матеріальні виплати.
Таким чином, на даний час, сума невідшкодованих коштів складає 256,90 грн., які були виплачені колишньому заступнику головного бухгалтера станції ОСОБА_2
Згідно ревізії позивач направив відповідачеві вимоги від 13.02.2013 року №24-23-13/201 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства, однак, відповідачем не забезпечено виконання вимог в повному обсязі, при тому, що згідно із ч.2 ст.15 Закону України від 26.01.1993 року №2939-ХП «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону органам Державної фінансової інспекції надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Виходячи із змісту вказаних норм, ДФІ в Чернівецькій області як суб'єкт владних повноважень, має право звертатися до суду з позовом, спрямованим на виконання своїх управлінських функцій, право на яке передбачене ч. 10 ст. 10 Закону.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Виходячи із вищевикладеного, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує чиї-небудь законні права та інтереси, а тому суд приймає його.
Враховуючи заявлені позовні вимоги, пояснення сторін, наявні письмові докази в матеріалах адміністративної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом № 2939-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Права державної контрольно-ревізійної служби визначено в ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з пунктами 7, 8, 10 якої органам контрольно-ревізійної служби надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до ст. 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються. В зв'язку з цим та беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» і статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Українську науково-дослідну станцію карантину рослин Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України виконати вимоги Глибоцької МДФІ від
13.02.2013 року №24-23-13/201, шляхом:
- проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення незаконних
витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для власного
автотранспорту працівників в сумі 1777,79 грн., в іншому випадку, стягнути з
особи, винної у проведенні незаконних витрат кошти в сумі 1777,79 грн. у
порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;
- проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів в сумі 1221,00 грн., в іншому випадку, стягнути з особи, винної зайвих грошових виплатах кошти в сумі 1221,00 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;
- проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів в сумі 256,90 грн., в іншому випадку, стягнути з особи, винної зайвих грошових виплатах кошти в сумі 256,90 грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя Маренич І.В.