Справа: № 826/1915/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
21 серпня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.
Суддів Ганечко О.М.
Хрімлі О.Г.
при секретарі Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, за участю Прокуратури м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Фоззі-Фуд» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310178/2, від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310179/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500154/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500155/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500156/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500165/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500167/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500180/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500179/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500178/2, від 17.09.2013 року № 100250000/2013/500235/2, від 18.09.2013 року № 100250000/2013/500238/2, від 24.09.2013 року № 100250000/2013/500245/2, від 25.09.2013 року № 100250000/2013/500253/2, від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500383/2, від 08.10.2013 року № 100250000/2013/500295/2, від 15.10.2013 року № 100250000/2013/500314/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500361/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500360/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500362/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500358/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500359/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500384/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500385/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500381/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500380/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500340/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500341/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500409/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500457/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500454/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500453/1; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500458/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500452/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500456/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500451/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500455/2; від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500471/2; від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500469/2; від 04.12.2013 року № 100250000/2013/500488/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500475/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500474/2; від 03.12.2013 року №100250000/2013/500481/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500485/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500403/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500406/2.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 вересня 2012 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) та Vion Sales West B.V. (Нідерланди) (Продавець) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 441, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує м'ясну продукцію (Товар) в асортименті, кількість та якість, по цінам, у відповідності з Інвойсами, які є невід'ємною частиною контракту.
У вересні 2013 року позивачем було заявлено до митного оформлення товар - печінка морожена свійських свиней, код УКТЗЕД 0206410000, країна виробництва Нідерланди, виробник Vion Sales West B.V.
У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, які вимагалися відповідачем, останнім були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310178/2, від 08.08.2013 року № 100270000/2013/310179/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500154/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500155/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500156/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500165/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500167/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500180/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500179/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500178/2, від 17.09.2013 року № 100250000/2013/500235/2, від 18.09.2013 року № 100250000/2013/500238/2, від 24.09.2013 року № 100250000/2013/500245/2, від 25.09.2013 року № 100250000/2013/500253/2, від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500383/2, від 08.10.2013 року № 100250000/2013/500295/2, від 15.10.2013 року № 100250000/2013/500314/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500361/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500360/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500362/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500358/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500359/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500384/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500385/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500381/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500380/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500340/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500341/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500409/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500457/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500454/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500453/1; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500458/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500452/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500456/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500451/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500455/2; від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500471/2; від 29.11.2013 року № 100250000/2013/500469/2; від 04.12.2013 року № 100250000/2013/500488/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500475/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500474/2; від 03.12.2013 року №100250000/2013/500481/2; від 03.12.2013 року № 100250000/2013/500485/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500403/2; від 12.11.2013 року № 100250000/2013/500406/2, якими збільшено вартість товару всього на суму 2 265 375,02 грн.
Підставою для корегування (збільшення) митної вартості товарів став той факт, що під час контролю за визначенням митної вартості товару за поданими митними деклараціями було встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності.
Товар було випущено у вільний обіг за митними деклараціями шляхом надання фінансових гарантій.
Відповідно до ст. 9 Конституції України - чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до п. 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Частиною 1 ст. 246 МК України - метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України - митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно до ч. 1 ст. 257 МК України - декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України - митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2, 4 ст. 52 МК України - декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 58 МК України - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України - у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно до ст. 57 МК України - забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Тобто, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно до ч. ч. 2, 4 та 5 ст. 54 МК України - митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України - прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 вересня 2012 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) та Vion Sales West B.V. (Нідерланди) (Продавець) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 441.
Відповідно до п. 2.1 Договору - ціни на товар визначаються в Інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу у країні Продавця.
Згідно до п. 3.1 Договору - поставка здійснюється на умовах FCA Holland, згідно Інкотермс 2010.
Позивачем до митного оформлення було надано наступні документи:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
- міжнародну автомобільну накладну (CMR);
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;
- прайс-лист виробника товару;
- комерційну пропозицію;
- рахунок-фактуру (інвойс);
- зовнішньоекономічний договір (контракт);
- доповнення до зовнішньоекономічного договору № ;
- копія митної декларації країн відправлення;
- лист Держстату України № 151-20/754 від 11 червня 2013 року;
- договір (контракт) про перевезення;
- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2;
- сертифікат про походження товару загальної форми.
Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору в основу розрахунку якої було покладено ціну інвойсу. До складових митної вартості включено витрати на транспортування.
На вимогу відповідача надати додаткові документи, позивач своїм листом № 681 від 08 серпня 2013 року повідомив про неможливість надання останніх, у зв'язку з чим, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/310178/2 від 08 серпня 2013 року.
Апелянт посилався на те, що ним було проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органу. Під час консультацій, декларанта, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).
Аналогічні відомості зазначені в інших оскаржуваних рішеннях митного органу.
При цьому в оскаржуваних рішеннях: від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500154/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500155/2, від 20.08.2013 року № 100250000/2013/500156/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500163/2, від 22.08.2013 року № 100250000/2013/500164/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500165/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500166/2, від 23.08.2013 року № 100250000/2013/500167/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500180/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500179/2, від 28.08.2013 року № 100250000/2013/500178/2, від 04.10.2013 року № 100250000/2013/500383/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500361/2, від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500360/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500362/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500358/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500384/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500385/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500381/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500382/2; від 05.11.2013 року № 100250000/2013/500380/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500340/2; від 22.10.2013 року № 100250000/2013/500341/2; від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2, від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500456/2; від 26.11.2013 року № 100250000/2013/500455/2 додатково вказано, що вартість товару в експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості товару заявленої декларантом.
Крім того, в рішенні про коригування митної вартості від 29.10.2013 року № 100250000/2013/500357/2 відповідачем не заповнено графу «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».
Отже, враховуючи, що відповідачем було відкореговано митну вартість товару, позивачем, з урахуванням визначених сум, були подані нові митні декларації.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між декларантом ТОВ «Фоззі-Фуд» та митним органом шляхом електронних повідомлень було проведено процедуру митних консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, як наявна в митному органу. В результаті консультацій встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 Митного кодексу України та у зв'язку з тим, що надані позивачем додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності та надані не в повному обсязі.
Основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований через неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо митної вартості на ідентичні та подібні (аналогічні) товари.
Методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.
Проте, колегія суддів з рішенням суб»єкта владних повноважень не погоджується, оскільки документи, подані ТОВ «Фоззі-Фуд» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 3 ст. 53 МК України.
А тому висновок суб»єкта владних повноважень в графі 33 оскаржуваних рішень, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості, містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності, є безпідставним.
Крім того, витребовуючи докази у позивача, відповідач не конкретизував, які саме розбіжності містять надані позивачем документи, яких обов'язкових документів не надано позивачем з первинними МД, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено конкретизованої інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої позивачем митної вартості.
З наведених у електронних запитах митниці та спірних рішеннях мотивувань щодо витребування додаткових документів не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митній вартості.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний ), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України.
Неможливість надання витребуваних відповідачем документів полягає в тому, що на момент митного оформлення була відсутня виписка із бухгалтерської документації, оскільки оплата за товар здійснюється через 30 календарних днів від дати CMR за умови надання повного комплекту документів. Щодо декларації країни відправлення, то як стверджує позивач, Продавець не завжди її направляв.
Крім того, відповідачем не конкретизовано, який саме бухгалтерський документ потрібно надати позивачу та для підтвердження яких відомостей він йому необхідний.
Отже, ненадання декларантом всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач імпортував свинячу печінку код УКТЗЕД 206410000 за середньою митною вартістю 0, 64 Євро за 1 кг, а митний орган визначив митну вартість за ціною 1, 3 Євро за 1 кг, посилаючись на відсутність інформації щодо ідентичних або подібних товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 452 МК України - інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).
Таким чином, відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів.
Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові № 21-326а13 від 22 жовтня 2013 року.
Разом з тим, суд вважає, що відповідач, застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 МК України - митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Отже, з аналізу положень п. 2 та п. 6 ст. 64 МК України вбачається, що резервний метод не може бути визначений за мінімальною чи максимальною митною вартістю, тоді як із двох альтернативних вартостей береться менша.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем визначено в спірних рішеннях, що митним органом проведено з декларантом процедуру митних консультацій.
Однак, суд не може погодитися з тим, що відповідачем належним чином проведено процедуру митних консультацій з огляду на наступне.
Так, митне оформлення товарів здійснювалося шляхом електронного декларування. При цьому, як вбачається з наданих позивачем документів, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів не надходило. Рішення не містить жодної відмітки позивача щодо проведених з ним консультацій. Також в графі 33 рішення не зафіксовані результати проведеної перевірки, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово надсилалися відповідачу додаткові документи, в тому числі висновки торгово-промислової палати Київської області.
Проте, митним органом листами від 31 жовтня 2013 року вих. № 14.1/4-26/7053, 14 листопада 2013 року вих. № 14.1/4-24/7752, 12 грудня 2013 року вих. № 14.1/5-24/9134, 19 грудня 2013 року вих. № 14.1/4-24/9676, 27 грудня 2013 року вих. № 14.1/4-24/10241, 23 січня 2014 року вих. № 914/1/26-70-61-04, 29 січня 2014 року вих. №1196/1/26-70-61-04, 15 січня 2014 року вих. № 416/1/26-70-61-04 не було прийнято їх до уваги та відмолено у перегляді оскаржуваних рішень.
Необгрунтованим також є висновок відповідача, що експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не вказано конкретних підприємств та джерел інформації, оскільки в п. 6 експертного висновку вказані використані методичні та інформаційні джерела, в тому числі джерела інформації. В п. 8 експертного висновку зазначено про дослідження документів, та проведення незалежних досліджень здійснених експертом.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» - методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Також, даний висновок Торгово-промислової палати встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій. а тому, даний документ є належним джерелом інформації.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також: за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Таким чином, митний орган маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем висновків, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок, але відповідач зазначене не зробив.
З вищевказаним погоджується також Вищий адміністративний суд України в постанові від 03 вересня 2013 року по справі №К/800/13605/13.
Крім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Згідно до правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Також колегія суддів звертає увагу, що сума товару в експортних деклараціях країни відправлення по спірним поставкам товару дорівнює сумі, вказаній в інвойсах, а тому доводи апелянта про відсутність в контракті ціни на товар є безпідставними.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про відсутність печатки особи у CMR, оскільки дані обставини не були зазначені митним органом в оскаржуваних рішеннях чи письмових поясненнях, при цьому, міжнародна товаротранспортна накладна не є документом, що підтверджує витрати експедитора на перевезення, а є лише транспортним документом.
Разом з тим, у зазначеній CMR зазначено номер автотранспортного засобу та підпис перевізника, який співпадає з перевізником, вказаним у довідці про транспортні витрати.
Щодо виявлених розбіжностей в митних деклараціях на суму на 1 000, 00 євро більше ніж зазначено в інвойсах, суд зазначає наступне.
Vion Sales West B.V. листом від 13 лютого 2014 року повідомив позивача, що згідно норм та правил ЄС статистична вартість є вартість біля кордону ЄС. Це означає, що у випадку умов поставки FCA до вартості інвойсу додається вартість фрахту, тобто 1 000 євро - вартість фрахту до кордону з ЄС.
Згідно до Інкотермс 2010 термін FCA (Free Carrier або Франко перевізник) означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. Вказане місце поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару в такому місці. Якщо поставка відбувається в приміщеннях продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо поставка відбувається в будь-якому іншому місці, то продавець не несе відповідальності за відвантаження.
Отже, враховуючи, що позивачем під час подання митних декларацій зазначено умови поставки FCA Apeldoorn (Нідерланди), включаючи до митної вартості товару вартість перевезення товарів, у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для застосування другорядного методу.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
-невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
А тому, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та виніс обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Літвіна Н.М.
Судді: Ганечко О.М.
Хрімлі О.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 26 серпня 2014 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Хрімлі О.Г.