Справа: № 2а-750/4673/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
17 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання неправомірною відмови відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років як працівникові освіти та зобов'язання останнього призначити відповідну пенсію з дня звернення.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивачки.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що позивач 06.09.2012 року звернулася із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років, в задоволенні якої їй було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви відповідач виходив з того, що спеціальний стаж роботи позивачки ОСОБА_3 становить менше 25 років, оскільки згідно записів трудової книжки позивач значиться як старша піонервожата за період з 01.01.1991 року по 29.10.1992 року, тобто період з 01.01.1991 року по 31.12.1991 року зараховується відповідно до законодавства, що діяло до прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788ХII від 05.11.1991 року, в той час як згідно постанови КМУ від 04.11.1993 року №909 передбачена посада педагог - організатор.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта, щодо відсутності правових підстав для зарахування періоду роботи з 30.10.1992 року по 01.09.1994 року, коли позивач фактично працювала на посаді старшої піонервожатої, оскільки така посада не включена до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ №909 від 04.11.1993 року.
Згідно ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти.
Відповідно до положень п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України незалежно від віку.
Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ №909 від 04.11.1993 року, до переліку посад, що давали право на пенсію за вислугу років були включені, зокрема, і педагоги - організатори.
З копії трудової книжки вбачається, що 31.08.1987 року позивач була прийнята на посаду старшої піонервожатої середньої школи № 24 м. Чернігова.
Згідно запису №6 трудової книжки, позивач з 30.10.1992 року переведена на посаду педагога - організатора по роботі з дитячими об'єднаннями і організаціями.
Згідно наказу №44 від 21.10.1992 року по середній школі №24 м Чернігова, на підставі листа управління освіти замість посади старшої піонервожатої школи введено посаду педагога - організатора по роботі з дитячими об'єднаннями і організаціями.
Зазначеним наказом внесено відповідні зміни в трудові книжки старших піонервожатих.
Згідно довідки управління освіти Чернігівської міської ради від 26.09.2012 року №01-26/184, з 01.01.1991 року посада старшої піонервожатої у штатних розписах загальноосвітніх навчальних закладів перейменована на «педагог-організатор» відповідно до листа Міністерства народної освіти УРСР №1/9-21 від 11.01.1991 року.
Довідкою управління освіти Чернігівської міської ради №01-26/189 від 10.10.2012 року підтверджено, що згідно із записами в особових рахунках за 1991-1994 роки, у період з 01.01.1991 року по 01.09.1994 року ОСОБА_3 працювала у середній школі №24 м. Чернігова на посаді педагога - організатора, введеній у штатні розписи загальноосвітніх навчальних закладів на підставі листа Міністерства народної освіти УРСР №1/9-21 від 11.01.1991 року.
З урахуванням зазначених вище обставин, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції, що позивач працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, та має достатньо спеціального трудового стажу.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Чернігові - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 24.07.2014 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Оксененко О.М.
.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Оксененко О.М.